Марко Ройс: перемогти, не можна програти

Боруссія Дортмунд наближається до історичного успіху. Команда може вперше з сезону-2011/12 стати чемпіоном Німеччини. Кожен гравець клубу прагне здобути трофей, проте є один футболіст, для якого ця перемога буде мати особливе значення. Марко Ройс хоче нарешті реалізувати свою мрію та таки підняти над головою срібну салатницю, про його шлях сьогодні й поговоримо. 

Марко прийшов в клуб ще в дитинстві, а повернувся вже сформованим гравцем

Ройс виховувався у дортмундському футболі та подавав надії, проте представники Боруссії не розгледіли в ньому задатки топ-футболіста. Тоді майбутня легенда команди провела в її структурі лише декілька років. 

Саме там німець познайомився з Кевіном Гросскройцем, з яким вони пізніше проведуть декілька плідних років разом. Гадаємо, багато з вболівальників бачили фото, де вони виводять на поле у фіналі Кубку УЄФА гравців Ліверпуля на матч з сенсаційним Алавесом. 

Далі обидва хлопці зустрілися у Рот-Вайс Алені, правда, в 2009 році їхні шляхи розійшлися вже в різні сторони. 

Кевін повернувся у Дортмунд, фанатом якого він був з дитинства, й за численними коментарями навіть сидів на легендарній Південній Трибуні серед ультрас клубу. Марко відправився до Боруссії, проте іншої, що знаходилася приблизно в годині їзди автомобілем від серця рурського регіону. 

І гравець просто розквітнув. Якщо в першому сезоні його цифри когось не надто вражали, то ігнорувати 18+12 в сезоні-2011/12 було неможливо для жодного клубу Німеччини. 

Ціна питання та помилки коштувала команді з Вестфаленштадіону 17 з копійками мільйонів євро. Проте це було того варто. 

На той момент був лише один нюанс. Гросскройц встиг стати одним з лідерів Боруссії Дортмунд після приходу Юргена Клоппа, та двічі виграти Бундеслігу. Ройс не мав в своєму активі жодного трофею. Хоча все складалося доволі непогано потім. 

Період стагнації клубу й численні травми

Кампанія-2012/13 стала дуже непоганою для команди. В чемпіонаті зачепитися за салатницю не вийшло, проте Бундеслігою фактично пожертвували заради проходження сіткою Ліги чемпіонів. 

Боруссія несподівано виграла важку групу з Реалом, Манчестер Сіті та Аяксом, не програвши жодного матчу. Неочікувано, бо попередній рік подарував четверте місце в квартеті з Арсеналом, Марселем та Олімпіакосом. 

Цього разу клуб був налаштований серйозно виступити саме в єврокубках. Впевнена перемога над Шахтарем після 2:2 у Донецьку, феєричний прохід непростої Малаги, коли вдалося створити камбек у доданий час другого тайму, і на десерт красивий тріумф з Реалом під акомпанемент покеру Роберта Левандовські. 

В фіналі, на жаль, поступилися Баварії, проте претензій до Марко бути особливо не могло. Він забивав важливі голи Сіті та Реалу у групі, що принесли Дортмунду дві нічиїх та дозволили обійти конкурентів, зробив 1+1 з Малагою (3:2), які прямо вплинули на прохід далі, прийняв участь в двох голах Реалу у півфіналі та заробив пенальті на Вемблі, який реалізував Ілкай Гюндоган. 

Здавалося, що Боруссія всерйоз та надовго повертається регулярної боротьби за всі трофеї, проте зрада Маріо Гьотце, близького друга німецького півзахисника, та аналогічний перехід Роберта Левандовські в Баварію поклали початок плавній стагнації клубу. В сезоні-2014/15 після відходу поляка Дортмунд взагалі опинився в зоні вильоту в певний момент і досягнув піку своєї поганої реалізації, допоки не знайшов баланс в атаці за рахунок переводу П'єра-Емеріка Обамеянга в центр нападу та остаточно не розчарувався в Чіро Іммобіле. 

Між цими моментами були перші трофеї Марко в клубі — два суперкубки. В першому з них саме його дубль дозволив переграти Баварію з рахунком 4:2, другий пройшов вже без його участі, проте, звісно, хотілося більшого. 

Тоді, на жаль, розпочалася серія травм, яка помітно спортила кар'єру гравця в клубі та національній збірній. Раніше Марко мав одну чудову рису, якої йому бракує з кожним роком — він вмів тріумфально повертатися навіть після дуже важких пошкоджень і в перших же матчах після повернення одразу давати результат. Тобто, складалося враження, що наче жодної травми не було і подібне робило його ласим тортиком для топових клубів навіть не дивлячись на його лікарняну карту.

Дивіться самі.

14/15 (розрив зв‘язки кісточки / пропустив 1,5 місяці) — 4+1 у 6 матчах.

16/17 (остеомієліт лобка / 5,5 місяців) — 1+3 у 4 матчах чемпіонату, у тому числі хет-трик асистів проти Гладбаха + 2+3 з Легією та вирішальний гол із Реалом на Барнабеу, який приніс Боруссії нічию та подарував  перше місце у групі.

16/17 (розрив м'язового пучка / трохи більше місяця) — 2 голи у чемпіонаті + гол Монако у Лізі чемпіонів + 1+1 у переможному півфіналі з Баварією у Кубку.

17/18 (розрив хрестоподібної зв'язки / трохи більше 7 місяців) — 3 м'ячі в чемпіонаті, які принесли Боруссії 5 очок, ассист з Аталантою в Бергамо, який привів до голу Шмельцера та проходу до 1/8 фіналу Ліги Європи.

18/19 (травма приводящого м'яза / практично місяць) — 2 голи, один з яких проти Герти дозволив вирвати перемогу на 92 хвилині.

22/23 (проблеми з кісточкою, запалення лонної кістки / з невеликими перервами 4 місяці) — 5 результативних дій у 6 матчах.

Це лише найвагоміші випадки, звісно не завжди все було так гладко, проте раніше вдавалося замаскувати схильність Ройса до пошкоджень. Їх стало менше після початку роботи з власним фізиотерапевтом, але колишні проблеми давали про себе знати. Зараз в його діях все менше традиційної легкості, зате стало більше невпевненості. Це відчувається.

В 2017 році прийшов перший солідний успіх. "Вудіньйо", як колись прозвали гравця через схожу зачіску зі знаменитим дятлем Вуді, завоював Кубок Німеччини. Щоправда, в тому розіграші він в більшості був травмований, проте коли виходив на поле, його роль важко було не помітити. Ми згадали вище про його тріумфальне повернення на півфінал з Баварією, але в 1/8 фіналу саме гол німця допоміг зрівняти рахунок з міцною Гертою та перевести матч у переможні овертайми та серію пенальті.

В Берліні він відіграв лише у першому таймі, а далі знов підвела хрестоподібна зв'язка коліна. Хоча святкувати гравцеві це не завадило. 

Наступної кампанії втрата важливого гравця відчувалася, окрім суто ігрових проблем були й скандали всередині клубу. Здавалося, що прихід тренера Люсьєна Фавра нарешті дозволить досягнути мети, цей перехід активно обговорювався з Марко, який розкрився саме під керівництвом швейцарського наставника у Гладбаху. 

І дійсно, перший спільний сезон після воз'єднання вийшов чудовим, практично легендарним. "Вудіньйо" демонстрував потужну мотивацію та результативність, як в свої найкращі роки раніше, відмітився показниками 17+11 лише в одному чемпіонаті, наприклад, нейтралізувавши Баварію у першому колі за рахунок дублю, забивав чи асистував практично в кожному другому матчі. 

Дортмунд став зимовим чемпіоном у Бундеслізі, в певний момент віз мюнхенцям 9 пунктів, проте пошкодження та загальний командний спад навесні призвели до повернення першого місця принциповому супернику. 

В фінальних турах Боруссія оступилася на Шальке та Вердері, а в вирішальному більш заочному протистоянні конкурент зумів здобути важливу перемогу. 

Наступна кампанія — знову невдача. В першому колі було втрачено занадто багато пунктів з середняками та аутсайдерами, а хороша друга половина сезону із більшістю перемог та лише двома поразками до завершальних турів була марна, бо колектив Фліка тоді було важко зупинити. Якби вдалося обіграти конкурента вдома й скоротити відставання, можливо, це якось би повпливало на психологію мюнхенців, а так. Поразка з не призначеним арбітром пенальті та втрата шансів на трофей. 

Далі роль Марко в клубі лише зменшувалася. Капітанська пов'язка грала в мінус у багатьох моментах, про що він колись відверто розповідав, наче й грав непогано, проте на перший план вже виходили інші гравці. Поступово це призвело до лави запасних цього сезону. Абсолютно заслужено, варто додати. 

Було багато сумних моментів, коли гравець з опущеною головою крокував по полю замість зарядження свої партнерів, отже його пониження в ієрархії було логічно виправданим кроком. Зараз він задовольняється виходами на заміну, де лише періодично демонструє свою магію, що була притаманна йому в найкращі роки непоганого професійного шляху. 

Буде символічно, якщо зараз салатниця нарешті підкориться йому. Компенсація за вірність, боротьбу за клуб, особливо в контексті німецької збірної, де він також не зумів реалізувати трофейний голод. Євро-2012 вийшов лише "бронзовим турніром" для "Ді Манншафт", перед чемпіонатом світу 2014 року гравець отримав травму в товариському поєдинку з Вірменією, що нівелювало його шанси поїхати на мундіаль.

Євро-2016 знову ж таки пропущений через пошкодження, Євро-2020 та ЧС-2022 — домовленості з головним тренером. Навіть переможний Кубок конфедерацій пропустив. Лише на мундіалі на полях однієї країни він виступив за збірну й навіть забив важливий гол Швеції, але невдача, німці вперше не вийшли з далеко не самої й статусної групи. 

Кар'єра Марко чудово корелює з важливою піснею у фольклорі фанатів клубу — "Kämpfen und Siegen", "Борися та Перемагай". Саме таким чином потрібно охаректеризовувати його дортмундський шлях, та й не тільки. 

Перемогти, не можна програти. Хотілося би, щоб цього разу це нарешті сталося.