Football.ua

Чергові зміни в Боруссії Дортмунд: Шахін з прогресивним баченням футболу, повернення геніального скаута та інше

Роман Котляр розповідає про спроби німецької команди провести ряд реформ у власній структурі.
26 April, 10:30
Німеччина

Боруссія Дортмунд є одним з головних постачальників новин у ці місяці. Команда вийшла до півфіналу Ліги чемпіонів, а також намагається провести ряд змін, що мають на меті реформувати структуру клубу і змінити підхід.

В попередні роки процеси на Вестфаленштадіоні не завжди працювали так, як потрібно. У цьому матеріалі розберемося, яким чином можна досягнути прогресу в керівництві для подальшої боротьби за всі можливі трофеї. 

Перша цеглинка — запрошення Нурі Шахіна до тренерського штабу: він вивчав спортивний менеджмент у Гарварді, є послідовником багатьох сучасних трендів у футболі 

Взимку 2024 року клубний поріг переступили Нурі Шахін та Свен Бендер. Прихід легенд до тренерського штабу Едіна Терзича був зрозумілим. Хмари навколо тренера Боруссії густішали, у першому колі його рятували лише вдалі виступи у головному єврокубку, а команда не сприймала його так, як повинна в контексті комунікації гравці — тренерський штаб. 

Після переможної гри з Кельном на старті сезону на одному з тренувань в Едіна виникла сварка з Ніко Шлоттербеком, який не потрапив у стартовий склад. Вже у наступному матчі з Бохумом захисник вийшов на поле, що не дуже сподобалося багатьом членам колективу. 

План Терзича на матч 1/8 фіналу Кубку Німеччини виявився невдалим, команда вилетіла від Штутгарта, а після цього гравці попросили змінити тактику на наступні матчі, з чим тренер в підсумку погодився. Не надто схоже на авторитет у роздягальні, чи не так? 

Після домашньої нічиєї з Майнцом перед Різдвом Ганс Йоагім-Вацке та інші головні представники Дортмунда декілька годин спілкувалися у надрах стадіону, намагаючись знайти вихід з ситуації. На той момент "джмелі" знаходилися на п'ятому місці з відставанням від четвертого Лейпцига на п'ять балів, а шостий Айнтрахт випереджали всього на три. Здобули лише 7 перемог у 16 матчах чемпіонату. 

Запрошення Шахіна та Бендера виглядало логічно. Нурі свого часу допоміг Боруссії здобути чемпіонство 2011 року, був одним з головних гравців у команді Юргена Клоппа, так само, як і Свен. Обидва зробили вагомий внесок в успіхи 10-их років, їхній статус автоматично мав зіграти на краще і додати монолітності штабу команди. 

Віра в наставників була настільки серйозна, що обох забрали з їхніх місць роботи у Антальяспорі та збірній Німеччини U-17 прямо під час сезону. 

На кандидатурі Нурі Шахіна хочеться зупинитися детальніше. Є підозра, що місце Едіна Терзича у майбутньому займе саме він. По-перше, навіщо було запрошувати Нурі до клубу, якщо через невеликий проміжок часу його могли звільнити? По-друге, стратегічна ціль цього переходу має сенс через портрет саме Шахіна-тренера. 

Він задумувався над тим, щоб стати наставником дуже давно. 

"Я почав робити нотатки в 2013 році. Зараз це вже 11 років нотаток і тренувальних занять на папері", — згадував Нурі в чудовому інтерв'ю Sky Sports.

У 2015 році під час відновлення після пошкоджень Шахін мав можливість проаналізувати свою кар'єру і обрати шлях, яким він хоче йти у майбутньому. Додаткових аргументів додавала робота з Юргеном Клоппом і Томасом Тухелем. 

"Поєднання цих двох тренерів, двох найвпливовіших у моїй кар’єрі, було неймовірним. Я почав думати про системи та тренування. Я закохався в тактичну дошку".

Розпочати імплементацію свого бачення Нурі вдалося у Майнерцгагені, команді дев'ятого німецького дивізіону з села недалеко від Дортмунда, в якому народився Шахін. Саме там він випробував в тому числі білд-ап за схемою 3+2, який зараз використовує Боруссія з Яном Матсеном в ролі хибного фулбека. 

"Я випробував багато речей. Білд-ап з трьома гравцями, 3+2, 4-3-3, я випробував захист у низькому блоці, високий пресинг, все. Це було ідеальне місце для прийняття рішень і помилок. Якщо це працює в дев’ятому дивізіоні з тими чудовими гравцями, які у мене були, я завжди думав, що це має працювати в професійному футболі. Це було єдине питання для мене. Чи спрацює те, що я зробив у дев'ятому дивізіоні, у професійному футболі? Так, спрацювало. Мені це було дуже цікаво, і я був дуже щасливим, коли побачив, що ці принципи, які я мав у своєму сільському клубі теж працювали в Анталії". 

Далі було навчання у Гарвардській бізнес-школі, початок роботи з Антальяспором, який демонстрував симпатичний футбол під його керівництвом. Головними принципами у системі гри Нурі є акцент на володінні м'ячем і пресингу. Він називає своїми взірцями не лише згаданих вище тренерів Дортмунда, а і Хосепа Гвардіолу, Роберто Де Дзербі, Джан П'єро Гасперіні — адептів позиційного футболу і інтенсивного пресингу. 

Ще однією цікавою ідеєю є підготовка до суперників. Шахін та його помічники вибирають матч певної команди і на її прикладі аналізують те, як може зіграти наступний опонент Боруссії. Наприклад, перед Атлетіко вибір був на користь лісабонського дербі між Бенфікою і Спортінгом. 

"Бенфіка грає за схемою 4-4-2. Спортінг грає за схемою 3-2-4-1. Можливо, ми можемо чомусь навчитися. Ми завжди повинні бути в курсі подій. Це не обов'язково буде матч Манчестер Юнайтед проти Ліверпуля. Наприклад, якщо ми збираємося зіграти з командою, яка грає 3-5-2, а ми граємо 4-3-3, ми намагаємося знайти зустрічі, які підійдуть в цьому контексті і ми зможемо щось взяти з цього. Ось як ми вибираємо матчі".

Залученість Нурі можна побачити під час ігор, коли він нерідко активно дає гравцям підказки і судячи з коментарів деяких ЗМІ виконує важливу роботу у тренувальному процесі. 

Можливе призначення Шахіна може виглядати дуже цікаво. 

До клубу повернувся культовий скаут Свен Міслінтат, саме він свого часу зібрав чемпіонську Боруссію Клоппа 

Наразі офіційно не підтверджено, але Свен Міслінтат буде відповідати за планування складу з 1 травня цього року. У структурі Дортмунда він працює з 1998 року, поступово рухався кар'єрною драбиною. Був скаутом, а потім і шеф-скаутом команди. 

Ключовим гравцем, який почав мою кар’єру в скаутингу, був Сіндзі Кагава. Коли ти знаходиш молодого гравця в нижчому дивізіоні, і він приєднується за невеликі гроші та може змінити ситуацію: це ключовий момент, який потрібен кожному в кар’єрі", — казав Свен в інтерв'ю Soccer Days.

На початку 10-их тренду на японських гравців у топових лігах не було. В якомусь сенсі Сіндзі відкрив своїм співвітчизникам шлях у Європу. Неймовірні виступи у Боруссії дозволили продати Кагаву у Манчестер Юнайтед за 16 мільйонів євро влітку 2012 року. Тоді політикою Дортмунда була купівля талановитих футболістів за маленькі кошти і подальший продаж з солідним заробітком. Клуб лише вибирався з кризи нульових і змушений був застосовувати таку стратегію. 

Це працювало, Роберта Левандовські знайшли в Леху Познань, Ілкая Гюндогана в Нюрнберзі, Лукаша Піщека в Герті, Невена Суботича в Майнці, Матса Гуммельса у другій команді Баварії, Лукаса Барріоса в Коло-Коло і так далі. Кожен з них став важливим елементом у команді, що виграла два чемпіонства, Кубок Німеччини і дійшла до фіналу Ліги чемпіонів. 

Далі були інші успішні трансфери — П'єр-Емеріка Обамеянга, Усмана Дембеле, Генріха Мхітаряна, Рафаеля Геррейру. Завдяки успішній роботі в тому числі Міслінтата команда заробила на продажу цих гравців на рівні найкращих європейських клубів за цим показником — Бенфіки, Аякса та інших. 

У 2017 році він став директором по професійному футболу та скаутингу, але побив глечики з Томасом Тухелем і змушений був залишити Боруссію. Однією з причин називався трансфер Маріо Гьотце, якого Свен влітку 2016 року привіз до Дортмунда попри те, що Томас хотів Олівера Торреса. Суперечки цих панів дійшли до того, що Тухель заборонив Міслантату наближатися не лише до гравців, а і до деяких членів персоналу, з якими той співпрацював багато років. 

В підсумку скаут вирішив відправитися у Арсенал. Важко сказати, чи можна назвати якимось сейрозними здобутками спадок Свена у Лондоні, а більш детально варто придивитися скоріше до Штутгарта, фундамент під успішний нинішній сезон якого було закладено саме за його часів. В Аяксі провал відбувся не лише через провину самого Міслінтата, тому що бардак у керівництві амстердамської команди відбувається вже декілька років. Втім, не можна оминути стороною тему з трансфером Борни Соси, якого було придбано на Йоган Кройф Арену через німецький агентський офіс AKA Global, акціями якого володіє компанія Matchmetrics GmbH, мажоритарним акціонером якої є Свен Міслінтат. 

Словом, цим воз'єднанням можуть бути задоволені обидві сторони. В Боруссії в попередні сезони намітилася певна тенденція — клуб починає допускати осічки в трансферах молодих талантів, в тому питанні, в якому Дортмунд був ледь не еталоном минулого десятиліття. Також вектор зміщується на користь сформованих гравців, це не погано, але необхідно якось збалансувати ці два полюси.

Крім того, в Свена хороші відносини з Едіном Терзичем, що говорить про продовження роботи тренера у команді принаймні в наступній кампанії, а також закріплює "Едіноцентризм" Боруссії, де непрямим суперником наставника у деяких питаннях був спортивний директор Себастьян Кель, але його думка нерідко розчинялася у потоці підтримки Терзича Гансом-Йоагімом Вацке та деякими іншими представниками клубу. 

Головним завданням Міслінтата буде пошук перспективних гравців, а також тісна взаємодія з іншими представниками скаутського відділу. 

Наскільки це вірні рішення — покаже час. 

Новий генеральний директор по спортивній частині є зіркою Боруссії в якості гравця, а також доклав зусиль для побудови потужного молодіжного сектору 

У фіналі Ліги чемпіонів 1997 року за рахунку 2:1 на користь Боруссії на поле вийшов юний вихованець Ларс Ріккен, якому вистачило 16 секунд, щоб забити третій гол своєї команди у ворота Ювентуса та стати автором найшвидшого м'яча після виходу на заміну в історії вирішальних матчів головного єврокубка. З часом Ларс став справжньою легендою Дортмунда, а після завершення кар'єри почав працювати координатором молодих талантів. 

З 2008 року, коли Ріккен обійняв цю посаду, молодіжні команди Боруссії майже регулярно змагаються за перемоги у юнацьких турнірах і виграли безліч з них за цей час. Наприклад, колектив U-17 разом з півзахисником Данилом Кревсуном гарантував собі плей-оф Бундесліги цього сезону і буде там чи не головним фаворитом. 

"Ми не класифікуємо гравців у класи A, B або C. Загальна політика полягає в тому, щоб допомогти кожному з них реалізувати свої таланти. У нас є такі гравці, як Маріо Гьотце, який забив переможний гол у фіналі Чемпіонату світу 2014 року. Але для деяких гравців другий чи третій дивізіон – це успіх. Ми не тільки стежимо за кожною людиною, але й хочемо розвивати команди та формувати менталітет переможців. Для нас важливо, щоб кожна вікова категорія очолювала турнірну таблицю або вигравала чемпіонат", — казав Ларс у 2017 році. 

Така політика спрацювала на відмінно. Навіть якщо невелика частина футболістів, як Джеймі Байно-Гіттенс, Юссуфа Мукоко чи інші досягають рівня першої команди, колективи першої Бундесліги в тому числі можуть запрошувати до себе гравців, яким не вдалося досягнути цього рівня, але вони комфортно себе почувають у клубах трішки нижчого статусу. 

У нинішньому сезоні в елітному дивізіоні грають деякі екс-представники Боруссії, що є її вихованцями або пройшли через молодіжні команди — Йонас Гофманн у Баєрі, Паскаль Штенцель та Кріс Фюріх у Штутгарті, Ннамді Коллінз, Маріо Гьотце та Ансгар Кнауфф у Айнтрахті, Амос Піпер, Джастін Нжинмах та Марвін Дукш у Вердері, Штеффен Тіггес у Кельні, Фелікс Пасслак у Бохумі, Крістоф Ціммерман у Дармштадті, Леннард Мелоні та Ян-Ніклас Бесте у Гайденгаймі, і це лише декілька найбільш відомих прикладів. 

"Ми починаємо шукати гравців віком вісім-дев'ять років. Ми проводимо день талантів, на який запрошуємо гравців у радіусі 50 кілометрів. У старшій віковій групі ми вибираємо дітей в радіусі 80 кілометрів, а з 15 років проводимо скаутинг по всій Німеччині. Наша академія дає нам можливість забезпечити проживання для деяких молодих людей з віддалених регіонів. Від 17 років ми проводимо скаутинг по всій Європі. Але ми б воліли шукати гравців у радіусі 80 кілометрів, ніж з-за кордону. Останнім часом було лише двоє молодих людей з-за кордону. Ми бачили Крістіана Пулішича на турнірі в Туреччині та Якоба Брууна Ларсена в Данії. Головна мета – розвивати німецьких гравців".

В цьому випадку Ларс точно знає про що говорить, тому що дебютував на професійному рівні у віці 17 років. В одному з інтерв'ю Ріккен одним з головних критеріїв своєї роботи називав виховання цінностей в молодих гравців як у футболі, так і в повсякденному житті, а також створення сімейної та комфортної атмосфери. 

Боруссія свого часу побудувала тренувальний центр, в якому є багато умов для проживання молодих талантів — кімнати, кухарі, вчителі, психологи, тренувальні поля. Також намагається застосовувати принципи гри, які корелюють з першою командою. 

Успішність роботи Ларса не могла залишитися непоміченою в довгостроковій перспективі. Дане підвищення може допомогти ще більше покращити комунікацію всередині колективу, а також стати містком між молодіжними командами та основною, чого також не вистачало цього сезону. Фактично, Ріккен буде стояти поруч із Себастьяном Келем у вирішенні багатьох питань, а згаданий вище Свен Міслінтат у цій уявній піраміді буду підпорядковуватися їм обом, що важливо в контексті ролі Келя у клубі. 

Праця Себастьяна Келя на даний момент викликає сумніви у керівництві, а його майбутнє може залежати від наступних трансферних кампаній 

Ще одна людина з дортмундським минулим в якості гравця. У Боруссії Себастьян розпочав своє поглиблення у внутрішні процеси ще в другій половині 10-их, коли був частиною відділу ліцензування, мав регулярний контакт з Гансом Йоагімом-Вацке та Маттіасом Заммером. Втім, найбільш тісна комунікація була з Міхаелем Цорком, який вирішив взяти перерву від футболу у 2022 році, а Кель став новим спортивним директором. 

Враховуючи здобутий досвід наступним етапом мало бути призначення замість Вацке або отримання іншої більш всеохоплюючої ролі, але через підвищення Ларса Ріккена і прихід Свена Міслінтата цього не відбулося. Принаймні станом на зараз. Чому у керівництві вирішили не робити ставку на його кандидатуру? Гіпотез може бути декілька. 

Перша полягає в іншому баченні розвитку команди. В деяких питань щодо комплектації складу, роботи тренерського штабу підтримка верхівки Дортмунда була на стороні Едіна Терзича. Конфлікт цих джентльменів активно обговорювався у пресі з літа 2023 року. Деякі рішення Себастьяна не приймалися, а інколи було враження, що через сформовану ієрархію у клубній структурі йому просто не хочуть давати більшу повноту влади. 

Друга в контексті трансферів. Якщо переходи Нікласа Зюле, Ніко Шлоттербека, Каріма Адеємі, можливо, Саліха Озджана навесні 2022 року робилися вірогідно завдяки Міхаелю Цорку, то починаючи з трансферу Антоні Модеста, якого терміново купили в Кельна на заміну Себастьену Алле, можна розглядати роботу Келя більш детально. 

Взимку до команди доєдналися Жюльєн Дюранвіль та Юліан Рюєрсон. Щодо захисника з Норвегії, то він майже одразу став ключовим гравцем і закрив проблемну позицію справа в обороні, може зіграти і зліва. В свою чергу бельгійський вінгер зараз не може пробитися у склад, але тут швидше варто говорити про небажання тренерського штабу давати йому більше ігрових хвилин, а також конкуренцію на цій позиції. Хоча в нього достатньо цікавий профайл і враховуючи ту динаміку, яку Жюльєн дає під час виходів на заміну можна говорити, що в майбутньому він точно може грати більш ширшу роль. 

Наразі є невелика вибірка, тому давати чітку оцінку ефективності праці Себастьяна станом на зараз зарано, трансфери літньої кампанії 2023 року проводять лише свій перший сезон на Вестфаленштадіоні, а в загальному вона вийшла м'яко кажучи не тією, яку чекали від команди, що програла чемпіонство у попередній кампанії. І тут починається головний предмет розбрату між Келем та Едіном Терзичем. 

Досягнення тренера дозволили йому отримати карт-бланш на прийняття багатьох рішень щодо комплектації складу і це нерідко прямо йшло всупереч баченню спортивного директора. Головний провал стався через не підписання Едсона Альвареса з Аякса, який вже знайшов собі житло у Дортмунді та узгодив особисті деталі контракту з клубом. Боруссії був необхідний опорний півзахисник, навіть успішні виступи Емре Джана не мали обдурити керівництво, а Саліх Озджан просто виглядав гравцем обмеженим на м'ячі і резервною опцією команди. На практиці трансфер Альвареса заблокував Едін, який крім цього ще і зробив Емре капітаном. 

Були чутки щодо Мохаммеда Кудуса, Енцо Ле Фе, Гефрена Тюрама, Юссуфа Поульсена, Армела Белла-Котчапа, з яким також вийшла дивна історія і Боруссія вирішила взяти замість нього Нікласа Фюллькруга, але жоден з них не переїхав до Дортмунда. 

Згаданий Фюллькруг наразі виправдовує очікування і адаптується до гри колективу, щодо Марселя Забітцера можна сказати схожі слова, хоча він і важко розпочинав у Боруссії, але стосовно Фелікса Нмечі та Рамі Бенсебаїні все вже не так позитивно. В першу чергу через те, кого вони мали замінити. Знайти більш менш рівноцінні заміни Джуду Беллінгему і Рафаелю Геррейру за невеликі гроші важко, на ринку просто недостатньо гравців, які мали б одночасно суміщати в собі всі параметри — від ігрових характеристик до цінника. 

Заважають і пошкодження, через які Фелікс і Рамі не можуть повноцінно інтегруватися у команду. Велика частина критики була на адресу німецького півзахисника, що став одним з найдорожчих трансферів в історії клубу, але і близько не зміг замінити Джуда. Але тут теж є пояснення — за профайлом Нмеча схожий на Беллінгема, втім деякі ключові якості в них все ж таки відрізняються. З іншого боку Фелікс може дати Дортмунду ту чесноту, яку не вдалося видобути з англійського генія. 

В Реалі він розкрився в якості інсайда, що дає ривки у зони завершення і цим створює хаос у захисні редути суперника. У товариському передсезонному матчі з Аяксом можна було побачити, що цей паттерн у випадку з Нмечею виглядає цілком можливим до реалізації. Головним мозковим центром в атаці "джмелів" є Юліан Брандт, інші півзахисники виглядають не настільки впевненими в плані просування вперед і підтримки командного ритму, тому максимізація якостей Фелікса в моделі гри нинішньої Боруссії виглядає одним з головних челленджів для тренерського штабу. Даний пошук балансу є дуже важливим. 

По Бенсебаїні все також пояснюється логічним чином. Він є захисником, який потребує більше свободи і можливості мати у розпорядженні весь фланг. Через високі позиції вінгерів Боруссії нерідко доводиться страхувати і часто грати у перехідних фазах, що є слабким місцем алжирського латераля. 

Успішні оренди Джейдона Санчо та Яна Матсена додають потужних аргументів Келю. Вони дозволили збалансувати кілька позицій, а лівий захисник взагалі перетворюється на одного з лідерів Дортмунда. 

Наразі аналіз всіх переходів під протекторатом Себастьяна є спробою копнути в майбутнє і занурити їх проекції у віртуальні картини, в яких вони могли б демонструвати максимум, тому винесемо свій вердикт — станом на зараз гучних провалів в нинішнього спортивного директора не було. 

Нинішній Боруссії Дортмунд необхідно працювати, як єдиний механізм 

Найкраще важливість спокою та виваженості прийнятих рішень характеризує Баєр. Там довгий час шукали формулу успіху і в підсумку знайшли її. Тренер, якому довіряють, грамотна робота селекційного департаменту, якісне функціонування клубних процесів і віра у власний проект дозволили створити неймовірну команду, яка навіть попри історичні невдачі стала чемпіоном Німеччини і готується виграти всі інші можливі трофеї.

Не можна сказати, що в Леверкузені видають величезні гроші, головний спонсор колективу не бідний, але навряд чи готовий інвестувати занадто багато, така політика тут не ходова. 

Можливості Боруссії не менші, а десь навіть і більші, втім донедавна еталон в плані трансформації з майже банкрута у один з найтоповіших клубів світу занадто сильно сконцентрувався на бізнес-складовій. Замість ризиків, яким було умовне запрошення тоді ще мало кому відомого Юргена Клоппа відбувається конформістичний підхід, де багато сучасних трендів обходять його стороною. 

Позитивним аспектом є те, що зараз це починає поступово змінюватися. Наступного року Дортмунд залишить Ганс Йоагім-Вацке — головне втілення бажання триматися за минуле і намагатися не змінювати те, що працює, навіть якщо звичні процеси вже давно функціонують неправильно. 

Зміни у керівництві на даний момент виглядають продуманими і мають на меті побудувати якісну комунікацію задля здобуття потрібного результату. Насправді, революція в Боруссії розпочалася не зараз і навіть не минулого літа, а у 2022 році, коли було прийняте рішення про зміну тренера, спортивного директора, деяких інших членів персоналу.

Можливо, плоди цієї зміни вектору розвитку команди ще не помітні, але настільки фундаментальні процеси і не мають бути очевидними на настільки ранньому етапі. У побудові нової ієрархії помітне бажання консолідувати зусилля різних фахівців знайомих з контекстом німецького гранду і завдяки цьому завершити непослідовність, яка переслідувала його у попередні роки через різні ситуації. А підсумок ми побачимо у недалекому майбутньому.