Дібала у Ромі: плюси та мінуси для обох сторін

Перехід Пауло Дібали до Роми став справжньою несподіванкою. Букмекери точно не ставили цей варіант у пріоритет, а вболівальники "вовків" не могли і мріяти про таке підсилення.

Представлення — на висоті. Одразу кидається в очі, що для клубу це підписання — подія історичного масштабу. 

Вельми красиво та оригінально вийшло абсолютно все. Починаючи з того, як "джалороссі" підійшли до представлення зіркового новачка — з ребусом у своєму англомовному Твіттері, де з перших літер твітів складаються три слова "ROMA PAULO DYBALA".

У цьому тексті ми розберемо причинно-наслідкові зв'язки трансферу, який ризикує стати однією з головних сенсацій цього літнього вікна.

Дібала: чому Рома?

Аргентинець — гравець рівня Ліги чемпіонів. Без жодних "але". І навіть рік без головного турніра континенту — це несерйозно для Паоло. 

З іншої сторони, Рома, може, й не здатна задовольнити його амбіцій командних, проте точно задовольнить індивідуальні. Саме у столичному клубі Дібала може стати головною зіркою, навколо якого будується команда.

Інтер, до якого повернувся Лукаку, точно під цей критерій не підпадає. Не кажучи вже про МЮ, який ще досі не залишив Роналду. Той самий Роналду, який так заважав Дібалі задовольнити своє его у Юве. У мадридського Атлетіко ж й Грізманн, якого разом із Паоло банально важко уявити на полі — аж надто схожим є їхній функціонал.

У Ромі бачити Дібалу воліла навіть "найсвятіша" для тіффозерії цього клубу людина — Франческо Тотті. Більше того, "Імператор" щиро хотів віддати Дібалі свою "десятку", проте той скромно заявив, що має її спочатку заслужити, а поки спокійнесенько побігає з числом "21" на спині.

Ця історія — маркер даного переходу. Вона показує, наскільки все серйозно. І аргентинець у свої 28 нарешті бажає не знаходитися в тіні грізних імен, а бути на видноті. Якщо хочете — на вершині слави.

Рома: чому Дібала? 

Нові американські власники Роми (хоча які вже нові, за сучасними-то мірками? З 2020-го!) ще рік тому показали, що можуть витрачати гроші заради здорового хайпу.

Згадайте Моурінью. З великою долею вірогідності це може бути провал у довгу дистанцію — як у царині результатів, так і фінансів. Але тут і зараз — це величезний успіх. Це популярність, нові графіті у Вічному місті, квитки з абонементами, мерч. Коротше кажучи, сьогоденний бізнес спрацьовує після таких новин просто відмінно.

З Дібалою історія не аналогічна, проте схожа. Власники "джалороссі" знову ладні витрачати величезні гроші за зарплату однієї людини. Кажуть, мова про 7 мільйонів євро на рік.

Паралельно з тим вони будуть охайно слідкувати, як серед фанатів будується пародія на культ. Якщо аргентинець заграє і після першого ж сезону отримає "10" на спині — цей культ досягне апогею. Тож Дібала для Роми — це піар-хід, помножений на клас.

Проте слід врахувати, що провал команди буде провалом і Моурінью як тренера (ну а як інакше?), і Дібали як гравця. Бо його взяли як фундаментальну частину проекту сеу Жозе. Його другим після Жозе боготворитимуть після успіхів, і також другим — змішуватимусь з усім поганим у випадку поразок.  

Якщо брати футбол Жозе Моурінью, то нічого чужого для Пауло у ньому немає. Аргентинець любить контратакувальну гру набагато більше за контроль м'яча. Для неї у нього й більше навичок. Паоло володіє прекрасною швидкістю як з м'ячем, так і без нього. 

Місця на полі для Дібали у Ромі предостатньо. Схема із двома гравцями під одним форвардом використовувалася у команді ще з часів Паоло Фонсеки, і це якраз та дрібничка (вірніше не дуже-то й дрібничка), яку не став міняти його більш іменитий співвітчизник. 

Грубо кажучи, у Ромі Моурінью грають дві "десятки", і буде дуже цікаво, якщо під Абрахамом ми побачимо пару Дзаньоло-Дібала. Або ж взаємодію Пауло з Пеллегріні, за якого перший матиме чистий ухил праворуч, а другий — ліворуч. У випадку перебудови гри в 3-4-1-2 Дібала в принципі залишатиметься єдиним плеймейкером, задача якого — самотужки вести гру на чужій половині поля.

Власне, Дібала — представник "вимираючого" виду футболістів. Це класична "десятка". І наявність такого виконавця — це величезний бонус для будь-якої команди. Тим паче, коли для неї дійсно є простір у голові тренера.

І дуже важливий фактор — статус. Чи могли б ви пригадати, коли востаннє Рома підписувала не просто гравця Ювентуса, а топ-гравця туринського гранда? Нехай і у якості вільного агента... Це показує амбіції Роми. Демонструє її бажання нарешті повернутися до когорти топів і закріпитися там на постійній основі, а не перебирати боротьбу за 5-6 місця з рідкісними стрибками повище.

А що ж із цього вийде? 

Можна красиво сказати, що робити прогнози — це річ в принципі невдячна. Проте у нашому випадку дане твердження слід помножити на два, адже Дібала приходить до Роми після числених розмов із Моурінью, а у будь-якій з останніх команд той не затримувався надовго. Два з половиною роки в МЮ — це дуже і дуже багато, та й насправді є виключенням із правил. 

До того ж, власники клубів мають звичку терпіти невдачі Жозе довше, ніж те потрібно. І причина проста — гроші за розірвання контракту. Ці мільйони дуже і дуже шкода. 

У Ромі португалець виграв Кубок-індульгенцію — Лігу Конференцій. Для клубу, який до того жодного разу не вигравав визнані УЄФА євротрофеї, це є величезним успіхом. Проте якщо "джалороссі" будуть летіти з гори зі швидкістю Тоттенгема зразка 2021-го року — ніщо нікого не зупинить. Навіть величезна любов ультрас клубу до португальця, який став для них "в доску своїм хлопцем".

Отже, Дібала прийшов у тренерський проект імені Моурінью і за наполяганням Моурінью. І ніхто не може сказати, чи потрібен буде такий специфічний гравець (тут ми беремо до уваги не тільки футбол, але й характер) його наступнику. 

Зараз же ми маємо змогу насолодитися добровільним симбіозом одного з найпринциповіших прагматиків світового футболу з одних із найбільш творчих футболістів. Єдність протилежностей, скріплена настільки сильною жагою до спільної праці, може дати великий успіх. А може — величезну невдачу. 

Зі світу цікавинок 

Контракт Дібали із Ромою — особлива річ. 

Отже, у липні 2023-го Пауло коштуватиме для Інтера — 35,5 мільйонів євро, для Мілану — 31,25, для інших клубів еліти італійського футболу (виключення тут одне і зрозуміле — Лаціо) — 20,75 мільйонів євро. Що ж до клубів із інших ліг, то для них клаусула складатиме 21,95 мільйонів. 

Віднесення Ювентуса до "інших клубів" виглядає чи-то жартом, чи-то розумінням нездійсненності. Скоріше друге.



Чи знаєте ви?

На просторах Інтернету вже можна зустріти жарт, що у свої перші сезони Фабіо Капелло та Жозе Моурінью зайняли на посаді головного тренера Роми шості місця, а потім підписали по лівоногому аргентинцю. Невже це не просто збіг?! Побачимо у травні 2023-го...