Розкішного м'яча Маліновського не вистачило Дженоа для порятунку від поразки Аталанті

Під завісу чергового футбольного тижня, але не зачепивши при цьому в часовому проміж головного матчу двадцять четвертого туру італійської Серії A, організатори змагань запропонували нам насолодитись подіями в Генуї. Місцевий Дженоа полі стадіону Луїджі Ферраріс приймав бергамаську Аталанту. Здавалося б, ці два клуби нічого не пов’язувало поміж собою в турнірному плані, проте все ж таки вдавалось віднайти кілька цікавих деталей. Одна з них — український півзахисник Руслан Маліновський, місце для якого Альберто Джилардіно знову зайшов у стартовому складі власного колективу. А в заявці гостей був присутній ще й Давіде Дзаппакоста, якого місцеві вболівальники також могли з легкістю пригадати за часи виступів у кольорах Дженоа.

Утім, на полі не було місце зайвим сентиментам, а ось емоцій було достатньо що в боротьбі поміж гравцями, що на трибунах. Фанати "грифонів" влаштували яскраве піротехнічне шоу вже на початку протистояння, тож поле швидко затягло димом і ми поринули в справжню атмосферу двобою. Ось тільки з моментами до середини першого тайму в команд узагалі не виходило, що де в чому засмучувало.

Проте на 23 хвилині Аталанта вистрілила так вистрілила — зусиллями Де Кетеларе з далекої відстані на лівому фланзі м’яч полетів прямісінько в правий кут чужих воріт, після чого бельгієць навіщось почав прикладати руки до вух, чим розізлив не тільки публіку, а й гравців із команди-суперниці. Необачний жест, проте арбітр миттєво пороздавав картки, тож бійки не відбулось.

І це добре, бо Дженоа зайві сили витрачати було не можна, а ось в атаці щось демонструвати все ж таки треба було. Саме для цього й перебував на полі Маліновський, і ще за ходом першого тайму він почав пристрілюватись із дальньої відстані. Як покаже досвід — недарма. Але це вже стосуватиметься більше другого тайму, бо до перерви футболісти Джан П’єро Гасперіні з утриманням власних воріт упорались.

А потім Дженоа як побігла фактично з роздягальні до чужого штрафного, так і моменти у володіннях "оробічі" почали виникати цілими серіями. Аталанта опинилась під тиском одразу, і спав він тільки тоді, коли господарі розпечатали її ворота. Це на 51 хвилині Маліновський приклався з дистанції на лівому фланзі точно в ближній верхній кут. Просто шаленої сили удар.

Однак і в Бергамо було достатньо майстрів бити здалеку, тож коли Бані на 54 хвилині привіз штрафний на власні ворота в небезпечній зоні, Копмейнерс підходив до м’яча з упевненістю в тому, що саме його удар має вразити праву дев’ятку чужих воріт. Так воно й сталось, тож команда Джилардіно мусила знову починати все з початку.

І з цим виникли певні проблеми, бо гості якісно контролювали темп гри й майже не залишали по собі вільного простору. Як грати за таких умов — Дженоа для себе так і не з’ясував. А натомість ми побачили цілу купу моментів, коли "грифони" невдало грали поблизу власних володінь. Це призвело к голам у ворота Мартінеса, який рятував немов востаннє у своїй кар’єрі, але партнери просто здались на останніх хвилинах. Навіть Маліновський, якому в останній атаці просто не вистачило сил.

У наступному турі генуезький Дженоа зіграє в гостях у неаполітанського Наполі, а бергамаська Аталанта прийматиме Сассуоло.

Дженоа — Аталанта 1:4
Голи: Маліновський, 51 — Де Кетеларе, 23, Копмейнерс, 55, Дзаппакоста, 90+10, Туре, 90+14

Дженоа: Мартінес — Вольякко (Вітінья, 90+2), Бані, Васкес — Сабеллі (Мессіас, 83), Маліновський, Бадель (Екубан, 63), Стротман (Мартін, 64), Френдруп — Ретегі, Гудмундссон.

Аталанта: Карнесеккі — Скальвіні (Толой, 88), Джимсіті, Колашинац — Гольм (Дзаппакоста, 57), де Рон, Пашалич, Руджері (Гатебур, 90+5) — Копмейнерс — Скамакка (міранчук, 57), Де Кетеларе (Туре, 57).

Попередження: Стротман, Бані, Мартін — Де Кетеларе, Колашинац, де Рон, міранчук