Тео Ернандес приніс Мілану мінімальну перемогу над Наполі

Чимала кількість цікавих протистоянь відбувалась у різних куточка Європи цими вихідними, тож італійська Серія A не мала права залишатись осторонь гучних подій. Битва на Стадіо Олімпіко напередодні в рамках двадцять четвертого туру поміж Ромою та міланським Інтером (2:4), безперечно, була дуже цікавою, але все ж таки трохи вище за рангом у рейтингу глядацької зацікавленості перебувала інша дуель.

Допоки сусіди за містом були у вояжі до столиці, Мілан господарював на Сан Сіро й приймав чинного чемпіона країни, неаполітанський Наполі, який, як ми всі знаємо, узагалі не відповідає жодному з критеріїв власного статусу в поточній кампанії. Але все одно з кожним новим туром у вболівальників виникає питання, чи зможе Вальтер Маццаррі ось саме зараз почати витягати свою команду із забуття.

Цього разу італійський фахівець обрав гру від захисту за схемою з трьома центральними захисниками й зрештою поставив Хвічу Кварацхелію на позицію під нападником, де грузину, м’яко кажучи, трошки некомфортно. Але тренера Наполі це навряд чи сильно бентежило аж до того моменту, коли він, та й усі ми, побачили, що цей задум узагалі не працює. Наполі провалив перший тайм і такого виступу ми точно від нього не очікували побачити.

Мілан пережив перший небезпечний момент від гостей за участі Сімеоне на 11 хвилині, після чого Меньян узагалі не мав особливих приводів для хвилювання. А ось захист неаполітанців, навпаки, мав. Та ще й які. Ледь не кожна передача на фланги завершувалась активністю біля воріт Голліні, і зрештою ривок із глибини від Тео на 25 хвилині остаточно призвів до капітуляції "південців".

Після того Мілан просто контролював м’яч та дивився за суперниками неначе з позиції відвідувача тераріуму — атмосфера поміж гравцями Наполі була не з найкращих, бо ніхто не розумів, що йому треба робити. Але без пригод для команди Стефано Піолі справа все одного не минулась. На 37 хвилині поле вимушено через травму залишив Калабрія й очевидно, що це черговий виліт на тривалий термін. Навіть без усяких медичних обстежень.

Зрештою, гра перейшла до другої половини, яку обидві команди розпочинали дуже цікаво та неймовірно жваво. Атаки йшли в обидва боки поля й постійно виникала небезпека біля воріт Меньяна та Голліні. Але воротарі сумлінно виконували власні обов’язки, тож до крайнощів не доходило навіть у відверто гольових ситуаціях, якою, беззаперечно, можна було вважати дальній удар Флоренці з добиванням Жиру, яке так і не відбулось.

Але Мілан у підсумку зробив усе від себе залежне, щоб розбити гру на окремі епізоди, через що суперники так і не змогли показати нам хоч якийсь акцентований малюнок. Наполі під завісу гри зважився на масований штурм, проте найбільш гострий момент створив у підсумку не футболіст гостей, а захисник Сімич, коли підрізав м’яч у ліву стійку власних воріт під час прострілу Ліндстрьома. Отже, Маццаррі таки не компенсував власних помилок у тактиці.

У  наступному турі Мілан гостюватиме в Монци, тоді як посеред тижня прийматиме французький Ренн у Лізі Європи УЄФА, а Наполі в чемпіонаті зіграє вдома проти Дженоа.

Мілан — Наполі 1:0
Гол: Т. Ернандес, 25

Мілан: Меньян — Калабрія (Флоренці, 37), К’єр (Муса, 66), Габбіа, Т. Ернандес — Беннасер (Сімич, 65), Адлі, Лофтус-Чік — Пулішич (Хіменес, 81), Жиру (Йович, 80), Леау.

Наполі: Голліні — Естігор (Політано, 46), Ррахмані, Жезус (Нгонге, 90) — Ді Лоренцо, Замбо-Ангісса, Лоботка, Зелінські (Ліндстрьом, 75), Маццоккі (Олівера, 76) — Кварацхелія — Сімеоне (Распадорі, 55).

Попередження: Т. Ернандес — Жезус