Що не так зі збірною Франції?

Два матчі з Данією та дві поразки. Так, данці – дуже круті. Так, мова йде про Лігу націй, яка замінила собою товариські матчі. Так, причин не виграти ті матчі у збірної Франції вистачало.

Але чи виправдання це для чинного Чемпіона світу? Здається, що ні. Аби ж була поразка тільки від данців: в десять офіційних матчів з часів минулорічного Євро французи змогли перемогти тільки в трьох. Стільки ж матчів команда програла, всі інші – звела внічию.

Як так сталось, що перед чемпіонатом світу чинний тріумфатор не виглядає навіть претендентом на захист своего чемпіонського статусу? Розкажемо про це ми. 

Футбол нормальний та футбол збірних: в чому різниця?

Футбол збірних і клубів після інтелектуальної революції у футболі – це зовсім не одне й теж. На рівні національних команд просто неможливо вибудовувати нормальний тренувальний процес. Через обмеження в часі та матчі в коротких циклах на перший план виходять такі не дуже аналітичні фактори, як рандом, фарт, характер, форма окремих гравців.

Через це тренерська робота на рівні збірних зводиться до максимілізації форми гравців, пошуку простих та ефективних рішень, втримання мікроклімату в команді.

Виключення лише одне — Гарет Саутгейт та спроби хакнути систему відмовою від тренування ВСІЄЇ атаки крім атаки при стандартах.

Виходячи з цього, оцінка роботи Дідьє Дешама виглядає так:

- Дешам працює в системі, а не поза нею;
- тактики та стратегії зводиться до пошуку балансу на полі та максимілізацію сильних сторін дуже сильних футболістів
- мікроклімат команди завжди був на найвищому рівні (історій, як на Євро-2012, не було і близько);
- кадрово Дешам радше обирає, ким краще закрити позицію за рахунок якостей, адже майже на кожну ділянку поля має топового гравця;
- ніколи ключові для Дешама гравці не ламались/були не у формі у відповідний момент.

Ключі до футболу Дешама

Ще одна специфіка футболу збірних – залежність від гравців, чого майже не лишилось на клубному рівні. І суб’єктивно, і за кількістью ігрового часу, ключових гравців у збірній Франції серед польових — лише два. Це Мбаппе і Чуамені. Як перший, так і другий, грають завжди за умови задовільного стану здоров’я.

На інших позиціях хороших зв'язок – нині немає.

Найбільш стабільна позиція- воротарська, що й не дивно. Перший номер без ніяких варіантів — це Уго Льоріс, він же капітан, він же лідер в роздягальні, він же просто класний і топовий кіпер, який неодноразово трасформував свою гру під тренди футболу. Якщо травма не завадить — він є номером один.

Друга по стабільності та організованості — атака. Крім рідкісних експериментів оптимальна трійка виглядає так: Грізманн-Мбаппе-Бензема. З можливістью заміни Бензема на Жиру та Грізманна на Нкунку.

А тепер до проблемного

Базова проблема — центр захисту. Оптимально версія часів Чемпіонату світу — Варан + Кімпебе з’являлась востаннє рік тому. Все через травми або просто погану форму Варана. Дешаму довелося експерементувати. В різних матчах у центрі захисту з’являлись Люка Ернандес, Дайо Упамікано, Саліба, Кунде, Зума та Ібраіма Конате. Саме в цій лінії критично не вистачає основних зв’язок та хоча б якихось напрацювань.

Гірше, але не на багато, на флангах захисту. За два роки по різним причинам з обійми основних 11 вилетіли колись незамінні Павар та Лео Дебуа. Тож закривати позицію доводилось Кунде і навіть Коману. Зараз основним здається Клосс.

Зліва ж ситуація пропорційно інакша. Є щонайменше три варіанти з притензіями на основу: Ферлан Менді, Люка Дінь та Тео Ернандес. Кожен по своєму – якісний та важливий гравець. Але дуже часто Дешам не вгадував з тим, кого саме випускати у старті. І робив заміни вже по ходу матчу.

Геть критична ситуація — в півзахисті. Як би це не дивувало, але на цій позиції кращими варіантами є два гравці, які є жахливими на клубному рівні — Поль Погба та Адрієн Рабйо. І найбільш важливим у всіх структурах Дешама є саме Поль.

Дилема Погба

Поль Погба — це, можливо, найбільш унікальний гравець сучасності. Про те, наскільки його топові характеристики маскуються за очевидними недоліками, написано вже багато. Суть в іншому: у футболі збірних як раз нівелюється такі негативні риси Поля, як лінь при пресингу, невміння обирати тактичну позицію та проводити стабільно великі відрізки під час матчу. А топові атакувальні якості як раз розкриваються, що чудово показав Чемпіонат світу в так званій «рф», де Погба був чи не кращим гравецем у параметрах підготовки атак та просування м’яча через пас.

Фактично, тренерська задача закінчується в можливості знайти для Поля балансуючого партнера. Ідеальними варіантами були Рабйо та Канте. Обидва виконують багато чорної роботи, дозволяючи Погбі краще втілювати основні функції — керувати темпом гри і розрізати через пас оборону суперника.

Але на Чемпіонаті світу, скоріш за все, не буде ні Поля, ні Канте.

Підсумок

За дуже багато років роботи Дешам вперше зіткнувся з не можливістью працювати з модулем, до якого він звик. Без Поля Погба та надійної пари в захисті коучу доводиться будувати нові схеми як в атаці, так і в обороні.

Вигадувати нове – завжди ризиковано. Як показують останні матчі збірної Франції, з новими моделями є ряд проблем. І після невдалих експериментів команда спускається до звичного за багато років футболу. У якому, на жаль, просто не вистачає потрібних гравців.

До чемпіонату світу лишився місяць. Часу на нові ідеї та їх втілення – зовсім мало, тож станом на зараз чинний чемпіонат світу не здається тим, хто може захистити трофей.

Богдан Максимець, Football.ua