Україна з голом Мудрика мінімально здолала Грузію

Вересневий міжнародний цикл не залишив іншого вибору, окрім як констатувати — щось не те відбувається із збірною України, і стільки розмов про необхідність рішучих кроків у керівництві команди, не було навіть після невдачі на минулому чемпіонаті Європи-2024. Треба чи не треба робити ті кроки — це залишили на більш глибоку осінь, а точніше не жовтневу павзу, яка обіцяє стати не менш напруженою для нас, аніж період місячної давнини.

Тим паче, коли вже в першій грі треба було протистояти лідеру квартету, Грузії, яку самі мешканці цієї країни просять називати Сакартвело та нарешті позбавитись цього імперського найменування. Вочевидь, нас цікавила ще й спортивна складова цього протистояння, бо банально в команди Віллі Саньйоля на рахунку було шість очок після стартових двох турів, а в нас — нуль. І це негайно треба було виправляти.

Цей матч для нас так само був номінально домашнім і відбувався на нейтральному полі у Познані. Але газон місцевої арени, на превеликий жаль, назвати газоном було б занадто ввічливо, бо це був огород, якщо камера трансляції ще й трохи приближала фокус. Технічні футболісти по обидва боки барикад ще точно висловляться з цього приводу, а ми ж плавно переходимо до другої неприємної несподіванки цього вечора — на 12 хвилині гру було зупинено через те, що частково зникло освітлення поля. Узагалі нікуди не годиться.

Рефері Юліан Вайнбергер у рідній Австрії навряд чи бачив такі збіги обставин, і тому почав метушитись і навіть запропонував командам залишити межі поля. Добре, що ті не погодились, тож грали так, як доводилось, і, начебто, ніхто не зважав на ці кільканадцять лампочок під дахом, що відмовились працювати. Тим часом Україна на той момент устигла позначити загрозу чужим воротам з ударом Судакова низом повз дальню стійку з правого флангу штрафного.

Коли ж гра поновилась, то "синьо-жовті" продовжили наполягати на власному контролі м’ячі, тоді як Сакартвело чи то не звикло до поля в першому таймі, чи то українці так успішно ламали плани суперників, але загрози від Хвічі та компанії ще тривалий час не було взагалі. А на 35 хвилині перевага команди Реброва таки завершилась логічним чином — Судаков забрав м’яч на лівому фланзі атаки, Мудрик підхопив, змістився до центральної зони перед штрафним та поклав удар у лівий кут.

Після цього Україна вирішила трохи перепочити й це було таким собі рішенням, бо на цьому покритті всяке могло статись, що й показали майже успішні відскоки на Кочорашвілі чи Какабадзе в нашому штрафному. Але невдача оминула ворота Трубіна, на щастя. Бо далі напруга обіцяла виключно зростати.

Аби чогось поганого раптово не стало на початку другого тайму, команда Реброва вирішила початок тайму провести з м’ячем на чужій половині, але з моментами було помітно важкувато, тож дальній удар Мудрика, який ледь витягнув із правого верхнього кута Мамардашвілі — це й усе, на що ми могли розраховувати.

Де були помітні проблеми в "синьо-жовтих", так це наприкінці гри. Там не допомагав уже навіть феноменальний дебютант Калюжний, чию роботу в опорній зоні просто неможливо переоцінити. Довелось робити те, що викликає в наших уболівальників найбільший острах — відбиватись. І наостанок ми дійсно пройшлись по лезу шаблі, коли Трубін помилився з вибиванням від власних воріт, і лише офсайд у Хвічі позбавив сенсу удар Кітеішвілі в подальшому.

У наступному турі Україна прийматиме Чехію, а Грузія зіграє вдома проти Албанії.

Україна — Грузія 1:0
Гол: Мудрик, 35

Україна: Трубін — Конопля, Забарний, Таловєров, Матвієнко — Судаков (Сваток, 90+1), Калюжний (Криськів, 90+1), Шапаренко — Гуцуляк (Зубков, 75), Довбик (Яремчук, 75), Мудрик (Назаренко, 85).

Грузія: Мамардашвілі — Кітеішвілі, Кашия, Двалі, Какабадзе, Кочорашвілі (Давіташвілі, 71) — Гвелесіані (Зівзівадзе, 82), Лочошвілі (Шенгелія, 59), Чакветадзе — Мікаутадзе, Кварацхелія.

Попередження: Матвієнко, Калюжний, Конопля, Таловєров — Кашія, Двалі, Кочорашвілі