Іспанія здобула вольову перемогу над Англією
Емоції від чемпіонату світу-2026 уже потрохи залишаються лише на сторінках історії футболу, і дедалі менше людей пригадують, що у фінальній грі могли зустрітись, наприклад, Іспанія та Англія. Звичайно, за умов, якби команда Томаса Тухеля не провалила б завершення півфінальної дуелі проти Аргентини. Принаймні фанати "трьох левів" досі живуть відчуттям недомовленості в тій історії.
Але Ліга націй УЄФА вже в першому турі надала можливість побачити протистояння підопічних Тухеля та Луїса де ла Фуенте на полі легендарного Вемблі. Звичайно, без церемонії вручення нагород після фінального свистка. Новоспечені чемпіони світу тим часом уперше зібрались після того тріумфу й навіть могли розраховувати на тих виконавців, які з певних причин або пропускали мундіаль, або ж не могли продемонструвати на ньому свій максимум.
І якщо якісь плани в Тухеля були на цей матч, то вже на перших хвилинах його команда змусила від них повністю відмовитись. Усе почалось із помилки Геї, який уже на другій хвилині почав крутитись із м’ячем на лівому фланзі оборони й забув про перебування Ямала в себе за спиною. Вінгер одразу цим скористався та переграв Траффорда в штрафному без особливих проблем.
Після такого старту не дивно, що Англія почала ледь триматись на межі від того, щоб провалити цю гру повністю. І тут просто пощастило господарям, що навпроти на вістрі атаки перебував Ферран, якому або не щастило потрапити в офсайд під час подачі Руїса, або не вистачало влучності на завершення передач Ямала та Родрі з глибини.
Іспанія мала всі шанси зробити для себе цю гру вирішеним питанням десь за пів години, але натомість сама почала хибити в обороні. Аж надто складно дались команді де ла Фуенте відтинки гри незадовго до початку та одразу після перерви, де вже Англія мала всі шанси для того, щоб закрити суперників. Ще до перерви команда Тухеля відзначилась двічі швидкими переходами до контратак, коли Беллінгем запустив Гордона через центральну зону, а О’Райлі подачею з лівого флангу знайшов голову Кейна.
Початок другого тайму не приніс корисних змін для гостей. Навпаки, вони могли пропустити як під час моменту Кванси з ударом головою над майже порожніми воротами, так із пенальті, підставою якого стало сумнівне рішення арбітрів побачити на VAR фол Родрі проти Беллінгема на правому фланзі штрафного. Дивно бачити подібне в сучасному футболі, коли від об’єктиву камери на полі майже неможливо щось приховати.
Але Кейн влучив у поперечину з "позначки". Ще й посковзнувся й двічі торкнувся м’яча, тож за будь-яких обставин пенальті був провальним. Але де ла Фуенте все одно зреагував подвійною заміною. І, треба визнати, угадав повністю з появою на полі Баени та Оярсабаля. Перший забив уже за шість хвилин перебування в грі, отримавши передачу Ольмо з правого флангу в зону перед штрафним і поклавши удар під ближню стійку.
А потім сам Баена запустив Оярсабаля до Траффорда з можливістю перекинути воротаря на завершення. Англійці, вочевидь, прагнули й це відставання відіграти, але змістовних моментів, окрім чергових падінь у чужому штрафному, у них не було. До речі, у тих епізодах натяків на пенальті було більше.
У наступному турі Англія поїде до Чехії, тоді як Іспанія вдома зіграє проти Хорватії.
Англія — Іспанія 2:3
Голи: Гордон, 36, Кейн, 40 — Ямал, 2, Баена, 60, Оярсабаль, 74
Англія: Траффорд — Кванса, Конса, Геї (Брентвейт, 89), О’Райлі — Андерсон, Льюїс-Скеллі (Гарнер, 70) — Сака (Гіббс-Вайт, 83), Беллінгем, Гордон (Роджерс, 70) — Кейн (Калверт-Льюїн, 83).
Іспанія: Сімон — Е. Гарсія, Кубарсі, Лапорт, Кукурелья — Родрі, Руїс (Педрі, 70) — Ямал, Ольмо (Меріно, 82), Н. Вільямс (Баена, 54) — Торрес (Оярсабаль, 54).
Попередження: О'Райлі, Геї, Беллінгем