Яворський: "Перші враження — у Канаді футбол ще жорсткіший, ніж у нас, в Європі"
Наш сайт уже повідомляв, що український спеціаліст Ігор Яворський призначений головним тренером ФК Атомік Селектс (Торонто). Президент канадського клубу Ігор Прокіпчук в ексклюзивному інтерв’ю нашому сайту розповів, що Ігор Петрович візьметься за свої обов’язки уже 1 лютого, тож ми поспілкувалися з українським тренером напередодні його від’їзду за океан.
– Ігорю Петровичу, наразі ви вже знаєте завдання, можливості того клубу, до роботи в якому стаєте?
– Так, я вже там встиг побувати, бачив інфраструктуру, із президентом нашого клубу я вже давно знайомий. Як каже Ігор Прокіпчук, ми будемо ставити серйозні завдання. Але наразі сиджу, можна сказати, «на валізах», бо чекаю, поки мені відкриють робочу візу.
– З ким будете працювати – Атомік Селектс орієнтується на місцевих чи українських футболістів?
– Будуть різні – і місцеві, і наші, і з інших країн. Будемо обирати гравців не за паспортом, а дивитимемося, хто підходить нам по рівню гри. Звичайно, мені хотілося б запросити й українських футболістів…
– …Уже називалися імена добре знайомих вам за спільною роботою в Ниві Яневича, Лазорика, Мельника…
– Чесно скажу, навіть і не знаю, звідки преса брала ці прізвища. Я їх прекрасно знаю, вони хороші футболісти, але поки що інформація мені не зрозуміла. Взагалі, відверто кажучи, по складу ще нічого напевно не можу сказати, бо ми тільки розпочинаємо нашу роботу.
– У якій лізі виступатиме наступного сезону Атомік Селектс?
– Це буде перша ліга Канади.
– Лише за останні роки в канадських збірних різних вікових категорій грали етнічні українці Ігор Писанюк та Роман Дуткевич. На вашу думку, в українській діаспорі Канади є гравці, які могли б зіграти у вашій новій команді? Будете вести пошук і в цьому напрямку?
– Звичайно! Якщо хочеш зробити хорошу команду – треба мати й хороший підбір виконавців. Діаспора наша в Канаді досить велика, і я думаю, що реально знайти там хороших футболістів, та й клуб наш утримувати на хорошому рівні. У всякому випадку, саме про це й говорять керівники клубу. Я хочу, щоб моя команда грала в хороший футбол, який би приносив задоволення вболівальникам. Я бачив кілька матчів канадських команд, тому уже можу приблизно судити про стиль їхньої гри. Мені хочеться, щоб мої підопічні грали інакше – сповідуючи європейський, більш технічний футбол. А канадський футбол більш, я би сказав, силовий – вони серйозно ставляться до фізичних якостей футболістів, а також вимагають боротьби на кожному клаптику поля. Нашим, можливо, буде важко через особливості місцевого клімату, але за своїм рівнем вони можуть бути успішними в тутешньому чемпіонаті. Для них це також виклик – довести, що вони хороші футболісти.
– Наразі вже відомо, хто буде працювати у вашому тренерському штабі?
– Поки що ні. Звісно, хочеться запросити моїх багаторічних колег, друзів, з якими я давно вже працюю. Але на сьогодні це питання ще відкрите, бо все впирається в робочі візи. Як воно буде – визначимося, коли я ще раз прибуду туди на місце, зважу всі «за» і «проти». Людина, яка захоче працювати в Канаді, також повинна бути певна, що там все на солідному рівні. Планується мати й свою молодіжну, дитячо-юнацьку команду. Хотілося б зробити хороший симбіоз молодості й досвіду, щоб канадські діти могли отримати нові уроки футболу й побачити добре поставлений навчально-тренувальний процес. Тому будемо старатися.
– Розкажіть, будь-ласка, про Ігоря Прокіпчука. Коли ви познайомилися з нинішнім президентом ФК Атомік Селектс?
– Досить давно, ще коли він грав воротарем футбольної команди Сокіл (Львів). Ще в 1977 році він виїхав у Канаду, відбувся, як особистість, і там. А відновили ми з ним зв’язок, коли я їздив на товариський матч ветеранів, присвячений Євро-2012. Серед ветеранів українського футболу туди був запрошений і я, Анатолій Цибрій. Ми поїхали, подивилися, як люди живуть. Зустрілися й з Ігорем. З того часу постійно тримаємо контакт. Він приїздив в Тернопіль на турнір українських діаспор, де грали команди зі всього світу. Прокіпчук любить футбол, сам був футболістом. Це освічена, культурна людина з амбіціями. Разом із друзями хоче зробити хорошу команду. А я, з точки зору моєї професійності, зроблю все, щоб цей клуб процвітав і виховував хороших гравців.
– Тренерам за кордоном навіть важче, ніж футболістам, адже їм треба донести свою думку до гравців. Як будете долати мовний бар’єр?
– Звичайно, на початках буде важко, але мову ми вже трішки вчимо, декілька слів знаємо:) Те, що стосується моєї професійної діяльності, я вже більш-менш можу розтлумачити англійською. Коли я їздив у Канаду днів на сім, то спілкувався з місцевими юними футболістами, тренував їх – ми знайшли порозуміння. А тим більше, що серед них багато дітей українських діаспорян, а в керівництві нашого клубу – українці, тож я матиму чудових перекладачів:) Запрошення в Канаду було для мене несподіваним, але нічого – беруся за науку.
Артур Валерко, Football.ua