Шовковим шляхом. Частина 2
2000/01 – 19 матчів (-9 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі,
3 матчі (-2 пропущених м’ячі) у першій лізі за Динамо-2,
6 матчів (-8 пропущених м’ячів) у єврокубках,
8 матчів (-4 пропущених м’ячі) за національну збірну України
У великої команди почався поступовий регрес – вперше після повернення Лобановського Динамо не подолало груповий етап ЛЧ і навіть не пробилося в «євровесну», а в чемпіонаті вперше заявив про себе донецький Шахтар, всерйоз і надовго ставши конкурентом киян у боротьбі за перемоги на місцевому рівні. І знову травми докучали Олександрові – використання Шовковського стало розкішшю, тому ставили його, в основному, на найголовніші матчі. У єврокубках він пропустив кваліфікацію, взявшись за справу уже в груповому турнірі, у чемпіонаті пропустив чимало зустрічей, а в кубку й зовсім не грав. Тим не менш, запам’ятався досить яскравими матчами за збірну та клуб. Однак Динамо у підсумку другий рік поспіль не вийшло із групи з МЮ, Андерлехтом і ПСВ, а збірна під орудою Лобановського в підсумку пережила крах у, нібито, посередній кваліфікації з поляками, норвежцями, білорусами, валлійцями, вірменами. Серед прикрих моментів – автогол Ващука в Брюсселі, коли Шовковський фактично влучив у нього м’ячем.
2001/02 – 6 матчів (-2 пропущених м’ячі) за Динамо у вищій лізі
2 матчі (-3 пропущених м’ячі) в Кубку України,
5 матчів (-1 пропущений м’яч) у першій лізі за Динамо-2,
3 матчі (-2 пропущених м’ячі) за національну збірну України
Це важливо! Вперше після семи поспіль сезонів Шовковський пропустив єврокубки – травми, травми…
Через проблеми Олександра зі здоров’ям і клуб, і збірна вимушені були вдаватися до пошуків. Кияни у підсумку до запрошеного із ЦСКА Реви додали росіянина Філімонова зі Спартака, однак навіть двом не вдалося повністю замінити відсутнього. Крах у Португалії в матчі з Боавіштою фактично зламав легіонеру Філу динамівську кар’єру, а невдала єврокубкова хода змусила киян втретє поспіль припинити виступи уже в групі.
Страждала і збірна. Кернозенко пропустив три несподіваних м’ячі від поляків, а уже в розпал відбору пробувалися у національній команді донеччанин Вірт та Левицький зі Спартака. Останній грав і в плей-офф з німцями, повністю відчувши на собі міць майбутніх віце-чемпіонів світу… Олександр, вибувши із гри ще влітку, повернувся в гру уже навесні 2002-го. А тут іще одна подія – трагічна. Після виїзду в Запоріжжя не повернувся Лобановський. Український футбол втратив свого генія…
Прямою мовою: «Валерій Лобановський – людина, котра своїми поглядами опереджала час. Все, що робив Лобановський, використовують тренери упродовж багатьох років. Він передбачав і випереджав гру. Це була Велика людина і Великий тренер», – О.В.Шовковський.
2002/03 – 15 матчів (-13 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі
6 матчів (без пропущених м’ячів!) в Кубку України,
5 матчів (-3 пропущених м’ячі) у першій лізі за Динамо-2,
2 матчі (-2 пропущених м’ячі) у єврокубках,
5 матчів (-4 пропущених м’ячі) за національну збірну України
Динамо влітку 2002 року вперше з початку 90-х упустило чемпіонство й зазнало краху в фінальному двобої з «гірниками», які в драматичному матчі на НСК «Олімпійський» переграли киян з рахунком 3:2. Але якщо тоді успіх Таврії багато хто (несправедливо) називав випадковим, то успіх Шахтаря був системним. Клуб доріс до конкуренції з киянами, зайняв свою нішу і стрімко прогресував. Як не дивно, якраз ця обставина стала додатковою мотивацією для динамівців – це був суперник, з яким цікаво стало конкурувати. І за рік після драми Динамо відвоювало назад золоті медалі.
Так само здоровою вийшла конкуренція з Ревою й особисто для Шовковського. Віталій прийшов у Динамо уже досвідченим, сформованим воротарем. Маючи непогану техніку, він відчував нестачу зросту, але компенсував це старанністю та ретельністю. У тому сезоні Рева зіграв порівну матчів з Олександром і пропустив (у чемпіонаті) навіть значно менше м’ячів. Він відстояв груповий турнір ЛЧ, три матчі проти Шахтаря (в т.ч. в фіналі Кубка України), однак навесні невдало зіграв у Стамбулі проти Бешикташа, і наостанок Шовковський зіграв з турками вдома, не пропустивши. За збірну грав у надважливих матчах відбору Євро-2004 з іспанцями і греками. У першому – нічия 2:2, у другому – мінімальна виїзна поразка з відбитим Олександром пенальті.
2003/04 – 19 матчів (-15 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі
3 матчі (без пропущених м’ячів!) в Кубку України,
8 матчів (-9 пропущених м’ячів) у єврокубках,
8 матчів (-8 пропущених м’ячів) за національну збірну України
Прямою мовою: «У мене було багато тренерів, і кожного з них я згадую з вдячністю. Того ж Михайличенка, який не ставив мене після важкої травми, і грав тоді Віталік Рева. На той момент, я вважаю, Віталік був сильніший за мене. І я щиро вдячний тренеру за те, що він дав мені можливість показати, що я міг грати іще сильніше. Я сам тоді це зрозумів…», – О.В.Шовковський.
Після травми й вдалої гри конкурента 28-річному Шовковському довелося заново виборювати місце в основі киян. І це йому вдалося. Динамо знову завоювало золоті медалі, хоча й зазнало краху в кубку, а на євроарені киянам не вдалося вибратися із складної групи з Арсеналом, Інтером та Локомотивом. Головне ж – збірна вперше за останніх років шість-сім залишилася навіть за межами плей-оф, поступившись іспанцям та грекам. Ми ще тоді не розуміли до кінця, ЯКИХ суперників пропустили на Євро-2004.
2004/05 – 23 матчі (-9 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі,
4 матчі (-2 пропущених м’ячі) в Кубку України
1 матч (-1 пропущений м’яч) у Суперкубку,
10 матчів (-12 пропущених м’ячі) у єврокубках,
10 матчів (-6 пропущених м’ячі) за національну збірну України
Після трьох сезонів поневірянь Шовковський знову в грі й знову беззаперечно основний. Динамо програє чемпіонат «гірникам», у яких з’явився «свій Лобановський» – Луческу, зате переграє їх у фіналі Кубка України. В єврокубках нашу команду чекає крах – в останньому турі групи ЛЧ Динамо переживає розгром у Леверкузені й вилітає в Кубок УЄФА, де також поступається – іспанському Вільярреалу. Збірна, розпочавши нову каденцію із прикрого розгрому в товариському матчі з Англією, обнадіює стартом в відборі до ЧС-2006. З головними конкурентами – данцями й греками – граємо внічию, а в Туреччині громимо діючих бронзових призерів ЧС. Шовковський у цих матчах доволі переконливий – як і в найкращі роки. Для Шовковського 2004 рік запам’ятався радше матчем за Суперкубок. У прем’єрному розіграші трофею він прекрасно виступив у серії післяматчевих пенальті, де сам забив вирішальний 11-метровий.
2005/06 – 24 матчі (-17 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі,
3 матчі (без пропущених м’ячів!) в Кубку України
1 матч (-1 пропущений м’яч) у Суперкубку,
1 матч (-1 пропущений м’яч) у першій лізі за Динамо-2,
2 матчі (-3 пропущених м’ячі) у єврокубках,
13 матчів (-11 пропущених м’ячів) за національну збірну України
У середині 2000-х Динамо вже серйозно лихоманило. Після ляпу з трабзонцями Михайличенко поступився місцем Сабо, однак чергове повернення Йожефа Йожефовича завершилося приходом на пост головного тренера Буряка. Леонід Йосипович пропрацював зовсім недовго: програш заштатному швейцарському Туну уже в перших матчах євросезону призвів до найбільш раннього вильоту з єврокубків у новітній історії киян. Команду очолив Дем’яненко.
А ось 2006-й став вершинним для збірної України. Під керівництвом Блохіна вона пробилася на фінальний етап чемпіонату світу, де дісталася до чвертьфіналу, поступившись тільки майбутнім переможцям – італійцям. Прикро, але в двох матчах з найсильнішими суперниками – іспанцями та італійцями – Україна з Шовковським пропустила сім м’ячів без відповіді, хоча у контрольному матчі перед стартом мундіалю наші зіграли зі Скуадрою адзуррою внічию – 0:0…
Це важливо! На чемпіонаті світу Шовковському вдалося історичне звершення – у серії післяматчевих пенальті 1/8 фіналу зі швейцарцями він не пропустив жодного м’яча! І це при тому, що навіть у тому сезоні Олександр пережив прикру травму. Та всі вірили, що він відновиться. «Хлопець він безстрашний, вірю в нього», – говорив тоді Є.В.Рудаков, найвеличніший динамівський воротар «доОлександрівської ери».
2006/07 – 24 матчі (-19 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі,
5 матчів (-5 пропущених м’ячів) в Кубку України
1 матч (без пропущених м’ячів!) у Суперкубку,
8 матчів (-16 пропущених м’ячі) у єврокубках,
6 матчів (-6 пропущених м’ячів) за національну збірну України
На жаль, коли здавалося, що український футбол – на вершині, реальність вдарила нас жорстко і немилосердно. Країна-чвертьфіналіст ЧС пережила крах в єврокубках, поступавшись не лише Реалу та Ліону, а й румунській Стяуа. Навіть «золотий хет-трик» на внутрішній арені (перемоги в чемпіонаті, кубку та суперкубку) не стерли цієї ганьби. Та й в відборі до Євро-2008 і італійці, і французи, і навіть шотландці вказали нашій збірній на її суттєві недоліки.
2007/08 – 24 матчі (-19 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі
4 матчі (-3 пропущених м’ячі) в Кубку України,
6 матчів (-12 пропущених м’ячів) у єврокубках,
5 матчів (-8 пропущених м’ячів) за національну збірну України
Здавалося, гірше бути вже не може, але виявилося, що дійсність може перевершити всі уявлення. Динамо програло усі шість матчів групового етапу Ліги чемпіонів, повторивши історичний антирекорд московського Спартака. На фоні МЮ, Роми і Спортинга українці виглядали статистами, та й кінцівка відбору залишила винятково негативні емоції. У литовському матчі Шовковського навіть довелося замінювати… 2008 року Динамо «провалилося» й удома, програвши Шахтарю все. Після відставки Дем’яненка з командою встигли попрацювати Сабо й Лужний, а після того її очолив росіянин Сьомин.
2008/09 – 10 матчів (-9 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі,
2 матчі (без пропущених м’ячів!) в Кубку України
1 матч (-1 пропущених м’яч) у Суперкубку,
2 матчі (-2 пропущених м’ячі) у єврокубках,
2 матчі (-5 пропущених м’ячів) за національну збірну України
Під керівництвом вікового й з вигляду податливого фахівця команда на певний час ожила. До того ж, саме на той період припала золота пора молодих надій киян Алієва та Мілевського. Динамо винесло в кваліфікації Спартак (4:1+4:1=8:2), однак звично спинилося в груповому турнірі ЛЧ (суперники – Арсенал, Порту і Фенербахче). Зате в Кубку УЄФА підопічним Сьомина вдалося вибити Валенсію і ПСЖ, а також Металіст. Немилосердний жереб не дозволив статися українському фіналу, а Шахтар в напруженому півфіналі вибив киян і дістався до трофею.
Більшість із цих звершень Динамо здобувало без Шовковського – в воротах грав, здебільшого, молодший Богуш. Олександр запам’ятався участю в одному із матчів проти Спартака та травневому поєдинку чемпіонату з Шахтарем. «Гірники» в тому сезоні пройшли вічних суперників у Кубку України (виграти його їм не дала Ворскла), а в Прем’єр-лізі поступилися динамівцям відразу на 15 (!!!) очок.
2009/10 – 24 матчі (-13 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі,
1 матч (без пропущених м’ячів!) в Кубку України
1 матч (без пропущених м’ячів!) у Суперкубку,
4 матчі (-5 пропущених м’ячів) у єврокубках,
1 матч (-3 пропущених м’ячі) за національну збірну України
Нова конкуренція ніби додала ветерану наснаги – Шовковський здолав і молодих Рибку та Бойка, і досвідченішого Богуша. От тільки Динамо уже було в затінку нового гранда – Шахтарю кияни програли і в чемпіонаті, і в кубку, задовільнившись суперкубком, відвойованим за допомоги Олександра у Ворскли. У груповому етапі Ліги чемпіонів команда Газзаєва неодноразово вела в рахунку, але їй все ж не вистачало досвіду і класу в протистояннях з Інтером і Барсою. Богуш на той час почав програвати конкуренцію Шовковському, та ще й пережив надзвичайно прикру серію травм. А в збірній П’ятов все частіше отримував місце у найважливіших матчах, та й поява досвідчених ветеранів Диканя й Горяїнова зменшувала шанси динамівського старожила. В єдиній появі в збірній – товариському матчі з турками – Шовковський пережив прикрий досвід, а суперники до певної міри реваншувалися за стамбульське приниження.
2010/11 – 10 матчів (-8 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі
2 матчі (-2 пропущених м’ячі) в Кубку України,
1 матч (-1 пропущений м’яч) за дубль,
8 матчів (-4 пропущених м’ячі) у єврокубках,
3 матчі (-3 пропущених м’ячі) за національну збірну України
Домінація Шахтаря на внутрішній арені погіршилася й вильотом із Ліги чемпіонів, де Аякс виявився сильнішим від українців уже в кваліфікації. Газзаєвське Динамо зазнало краху в груповому турнірі Ліги Європи, не перегравши вдома БАТЕ і поступившись у Тирасполі Шерифу. Навіть попри таке жахливе приниження, із безпрецедентно слабкої групи кияни вийшли – а далі повернувся Сьомин, і Динамо зуміло гідно виступити навесні. Пройшовши Бешикташ і зірковий МанСіті, українці програли португальцям. «Хмільна виявилася Брага», – зазначив російський наставник киян. Так, поступово і його команда опускалася після злету двохрічної давнини. У Шовковського тим часом було вже двоє конкурентів – Бойко і ще один запоріжець, Коваль. Саме вони починали сезон, але в найскладніший час, коли на кону була єврокубкова доля команди, довелося задіювати ветерана.
Це важливо! До слова, восени 2011 року Шовковський досяг гросмейстерського показника – 300 «сухих» матчів у чемпіонаті (найвищий рівень), кубку та збірній.
2011/12 – 24 матчів (-10 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі,
1 матч (-1 пропущений м’яч) в Кубку України
1 матч (-1 пропущений м’яч) у Суперкубку,
9 матчів (-9 пропущених м’ячі) у єврокубках,
3 матчі (-3 пропущених м’ячі) за національну збірну України
Найгірше, що сталося з Динамо ери пізнього Сьомина, – команда, здається, звикла до поразок. Якби вона з ними змирилася – можна було б ставити хрест на ній як на гранді. Команда знову програла і чемпіонство, і кубок, реваншувавшись лише перемогою у «втішному» суперкубку, а в єврокубках Динамо ухитрилося поступитися Рубіну в кваліфікації ЛЧ, невдало виступивши і в ЛЄ зі Сток Сіті, Бешикташем і тель-авівським Маккабі. Найбільше ж розчарування особисто для Шовковського – злощасна луцька штанга. Тяжкий розрив м’язів залишив Олександра без Євро-2012. Здається, ветеран жив мрією про цей турнір…
Це важливо! 29 лютого 2012 року, як виявилося, Шовковський провів останній матч за збірну. В Ізраїлі він відіграв один тайм, не пропустивши жодного м’яча. Якби не травма, цілком можливо, він поконкурував би з П’ятовим і за місце на Євро – Олександр, як відомо, уміє на досвіді зіграти в окремих – найважливіших – поєдинках.
Прямою мовою: «Я ніколи не вів статистики й навіть зараз не скажу, скільки зіграв, наприклад, за збірну України. Чи то 92 матчі, чи то 94? (насправді 92) Пам’ятаю, що близько сотні. Ніколи такі речі не вважав важливими. Можна вийти на п’ять хвилин і записати до активу матч, а можна відіграти його повністю. Для мене важливо бути завжди в дії, в епіцентрі гри. А відбувати номер чи виїжджати на чужих плечах – не в моїх принципах. Так само ніколи не рахував кількість пропущених м’ячів чи проведених матчів «на нуль». Налаштовував себе вийти на гру та перемогти. Усе інше не зовсім мене цікавило», – О.В.Шовковський.
2012/13 – 6 матчів (-5 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі
1 матч (-4 пропущених м’ячі) в Кубку України,
3 матчі (-2 пропущених м’ячі) за дубль,
2 матчі (-3 пропущених м’ячі) у єврокубках
Чи могло бути гірше? Динамо програло ПСЖ і Шахтарю з однаковим рахунком 1:4, і Сьомин пішов у відставку. Команду очолив легендарний Блохін. Вперше в історії кияни фінішували нижче другого місця в чемпіонаті України – третє. Історична «бронза» затьмарила собою навіть провалений вкотре груповий турнір ЛЧ, куди динамівці потрапили після трирічної відсутності. Програвши все, кияни очорнили свій сезон. Шовковський з’являвся радше епізодично. В єврокубках запам’ятався не дуже вдалий матч в Порту. На внутрішній арені – провальний кубковий виїзд в Донецьк до Шахтаря.
2013/14 – 8 матчів (-5 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі
2 матчі (-1 пропущений м’яч) в Кубку України,
5 матчів (-3 пропущених м’ячі) у єврокубках
Відставка Блохіна й прихід Реброва емоційно підбадьорили й оживили киян. Хоча в чемпіонаті Шахтар виграв із 6-очковим відривом, у фіналі кубка динамівці реваншувалися довгоочікуваною перемогою (вперше за сім років!). У Лізі Європи українці вийшли із групи з Генком, Туном і Рапідом, склавши зброю перед іншими давніми знайомими – валенсійцями. Шовковський грав не так часто, але у головних матчах. Попри травми, які заважали йому дограти матчі з київським Арсеналом і Валенсією, Олександр продовжив свій контракт з Динамо. Ще на рік легенда залишилася в Києві – Ковалю довелося піти в оренду, а Рибка вимушено задовільнився нечастими виходами.
Прямою мовою: «Зараз можна констатувати факт, що Саша після стількох років у футболі виконує практично той же обсяг роботи, як і всі інші – молодші – воротарі. Він не втратив координацію, швидкість, спритність, техніку, а в плані досвіду тільки придбав. Якщо його обминатимуть травми, він може захищати ворота з такою ж надійністю, як це було п'ять чи десять років тому. Нове він набуває тільки за рахунок свого досвіду, за рахунок особливого становища в колективі. Цим він може принести команді багато користі», – М.Л.Михайлов.
2014/15 – 10 матчів (-6 пропущених м’ячів) за Динамо у вищій лізі,
1 матч (без пропущених м’ячів) в Кубку України
1 матч (-2 пропущених м’ячі) у Суперкубку,
3 матчі (без пропущених м’ячів) у єврокубках
Хто повірить, що йому 40 років? У нинішньому сезоні Шовковський дає фору молодим – у нього позитивний баланс (8 пропущених м’ячів у 15 матчах), особливо впевнена гра у єврокубках і статус живого символа найтитулованішого клубу країни. Ми всі пам’ятаємо, що пролонгація контракту була лише річною, проте хто здивується, якщо абсолютна легенда залишиться іще на рік?
Весна готує нові виклики киянам. Динамо лідирує в чемпіонаті з 5-очковим відривом від Шахтаря, готується до чвертьфінальних матчів із Зорею в кубку та матчів 1/16 фіналу Ліги Європи проти Генгама. Здавалося, звідки бере мотивацію ветеран воротарського цеху й найвизначніший голкіпер в історії вітчизняного футболу? Ось воно – нові матчі, нові суперники, нові сподівання мільйонів вболівальників.
Це важливо! 27 листопада 2014 року Шовковський побив рекорд Олега Блохіна, ставши рекордсменом за кількістю матчів за Динамо. 582 матчі – 390 у чемпіонаті України, 57 – в Кубку України, 128 – в єврокубках, 7 – в Суперкубку України. Таким чином, у 21-му сезоні в складі киян воротар досягнув статусу легенди клубу.
Прямою мовою: «Футбол дарує радість забитого м’яча, красивої комбінації, технічних фінтів. І, безумовно, глядачам більше подобаються голи, витончені передачі, індивідуальна майстерність. Тому на виду завжди футболісти, які перебувають у вирі події, ближче до воріт суперника. Що стосується воротаря, то він завжди перебуває в нервовому напруженні, гранично сконцентрований. Нашу гру можна порівняти із професією мінера – припустився помилки, й усе. Якщо гравець не зупинив м’яча біля кромки поля, вже за кілька секунд він та вболівальники про це забудуть, а от якщо воротар не зупинить м’яча, який котиться у ворота, то доведеться почути багато «приємних» слів із трибун.
Все свідоме життя я провів у цій команді – в київському Динамо. Одного цього достатньо щоб зрозуміти, що для мене значить захищати біло-блакитні кольори. Були часи, коли опускалися руки і хотілося остаточно «зав'язати» з футболом. Але ніколи і думки не було покинути мою улюблену команду. Знаю одне: назавжди на моєму серці видрукована літера «Д». І виправити цього вже не можна. Та й не потрібно…», – О.В.Шовковський.
Артур Валерко, Football.ua