Левандовські вирвав для Барселони перемогу над Атлетіко в скандальному матчі

Мадридський Реал наприкінці суботи в рамках програми тридцятого туру іспанської Ла Ліги вирішив зробити й без того цікавий пізній матч на Метрополітано поміж Атлетіко та каталонською Барселоною ще більш цікавим, оскільки поступився балераській Мальорці (1:2). Тож команда Ганса-Дітера Фліка мала можливість відірватись від одвічних конкурентів і переслідувачів у чемпіонських перегонах аж на п’ять очок перед дуже непростим для кожної з команд періодом сезону.

Однак для цього "блаугранас" мали принаймні уникнути можливості повторення кубкового матчу проти "матрацників" на їхньому полі, який мав місце відносно нещодавно. Тоді Барса згоріла з рахунком 0:4 в першій грі півфіналу, а вдома в підсумку так і не змогла відігратись, тож зупинилась за крок до вирішальної дуелі. Звичайно, у першу чергу після того побиття Фліку треба було займатись грою в обороні власної команди.

Усяке траплялось останніми роками в протистояннях поміж цими двома командами, тож уже й не знаєш, коли саме емоції мають охопити всіх причетних до цієї гри. Цього разу, наприклад, вирішили залишитись осторонь гольового безумства на стартових хвилинах, хоча в "матрацників" дуже класний момент на завершення зміщення з правого флангу до штрафного мав Грізманн, але програв дуель Жоану Гарсії, як і Фермін за мить після цього в протистоянні проти Муссо на протилежному боці поля.

Після цього Барса потрохи почала захоплювати простір на чужій половині, але в будь-який момент її могла підловити якась передача за спини захисникам, тож команда Фліка мала бути до цього готовою. І знали про це як ми, так і самі гравці каталонців, але на 39 хвилині все одно пішло закидання з власної половини від Ленгле, яке перед чужими володіннями зупинив Сімеоне, а потім відіграв воротаря суперників в епізоді віч-на-віч.

Навздогін подібним моментам Атлетіко зазвичай ухвалює рішення відійти до захисту й довести хоча б тайм до переможного завершення. Але команда Дієго Сімеоне банально не встигла цього разу це зробити, оскільки за три хвилини після її забитого м’яча ми побачили стінку Ольмо та Рашфорда на вході до лівого флангу штрафного із завершальним ударом англійця з гострого кута просто поміж ніг Муссо.

А от далі відбулись два епізоди, від яких доля матчу залежала навіть більше, аніж від попереднього обміну гольовими випадами. Ямал на третій компенсованій хвилині таки посадив на друге жовту картку Ніко Гонсалеса в швидкій фланговій атаці, тоді як перше попередження захисник отримав за те, що руками зупинив одне із закидань собі за спину. Але коли арбітр побіг дивитись повтор, то всі вболівальники Атлетіко очікували побачити скасування попереднього рішення, а натомість отримали перегляд прямої червоної картки, який виявився позитивним для їхніх суперників.

Добре, цей епізод якось перетравили. Проте те, що відбулось уже на початку другої половини гри, перетравити насправді було дуже важко. Мартін одразу ж біля технічної зони грубо наступив на ногу Альмаді після того, як у жорсткому зіткненні був першим на м’ячі та вибив його куди-подалі. Спочатку продемонстрували захиснику Барселони пряму червону, а Сімеоне-старший навіть це встиг відсвяткувати, однак рефері пішли дивитись повтор знову, і цього разу повернулись із рішенням змінити колір на жовтий. І це вже дійсно вимагає детальних пояснень після зустрічі.

Звичайно, що після такого конструктивної бесіди на полі вести було банально ні з ким, бо всіх одразу охопили зайві емоції, тож гравці охочими були поговорити на підвищених, як тільки випадала найменша нагода. А тим часом геть розладився атакувальний футбол у Атлетіко, який стартував у другому таймі вже в меншості. Барселона активно тиснула на чужій половині, а оскільки на полі був ще й Ферран, то було кому марнувати гольові моменти.

А от коли випустили Левандовські наприкінці матчу, то поляку на досвіді вистачило на 87 хвилині просто опинитись поблизу до Муссо, коли той парирував удар із гострого кута на лівому фланзі штрафного від Канселу, який до цього знищив дриблінгом Альмаду. Вийшов удар грудьми навмання, але на такому рівні й перед порожніми воротами й такі моменти можуть приносити перемогу. Хоча, звичайно, усі говоритимуть про той калейдоскоп карток на стику двох таймів.

У наступному турі мадридський Атлетіко гостюватиме в андалузької Севільї, тоді як посеред тижня поїде до каталонської Барселони на перший матч чвертьфіналу Ліги чемпіонів УЄФА, а та після цього прийматиме в дербі Еспаньйол.

Атлетіко — Барселона 1:2
Голи: Сімеоне, 39 — Рашфорд, 42, Левандовські, 87

Атлетіко: Муссо — Моліна, Ле Норман, Ленгле (Тауфік, 68), Гонсалес — Сімеоне (Серлот, 61), Коке (Руджері, 46), Варгас (Ганцко, 61), Баена (Морсільйо, 60) — Грізманн (Грізманн, 62), Альмада.

Барселона: Ж. Гарсія — Араухо (Берналь, 40, Кунде, 62), Кубарсі, Мартін, Канселу — Педрі, Е. Гарсія (Гаві, 79), Фермін (Торрес, 46) — Ямал, Рашфорд (Левандовські, 79), Рафінья.