Реал із Луніним та Манчестер Сіті зіграли внічию в наелектризованому матчі

Вечори Ліги чемпіонів УЄФА посеред тижня є тим, що збирає довкола себе чималу глядацьку авдиторію. А коли йдеться про стадію чвертьфіналів і необхідність з’ясовувати учасників наступних кроків до вирішальної гри, то напруга стає просто шаленою. А якщо в цей час хтось дає дозвіл на те, щоб умовний мадридський Реал зачинив дах Сантьяго Бернабеу на матч проти англійського Манчестер Сіті, створивши тим самим просто неареальний акустичний ефект, то як тут потім дивитись футбол іншого ґатунку?

Від лідера поточного розіграшу Ла Ліги та чинного чемпіона Англії очікували на славетну битву, і ми її отримали. Навіть за підсумками лише першого з чотирьох запланованих таймів це було зрозуміло. І при цьому як починалась перша гра! Український воротар Андрій Лунін вирішив поставити проти штрафного з лівого флангу від Бернарду Сілви лише одного Вінісуса в стінку й той навіть не чинив спротив, коли португалець закручував у ближній кут несподіваний удар.

Це стало шоком для Бернабеу, але від того підтримка з боку трибун ставала лише більше затятою. У Реала просто не було іншого виходу, окрім як відповідати взаємністю. Але все, або майже все, могло закінчитись, якби Голанд за кілька миттєвостей після гола пробив Луніна з лівого флангу штрафного в ближній кут. Якщо Андрій і помилився із кількістю гравців у стінці під час штрафного Сілви, то тут відпрацював на відмінно.

А Голанд тим часом… Та його більше ніхто й не бачив після того моменту, окрім арбітра Лестесьє, який випадково дав йому ляпаса в неігровій ситуації. Хіба вперше норвезький важкий крейсер зникає з радарів у ключових протистояннях? Ну але то вже таке — "містяни" в цій грі могли й без форварда грати, бо постійно рухались та змінювали позиції навмання, намагаючись заплутати Реал.

Проте на будь-яку дію команди Гвардіоли Реал якимось чином знаходив власну протидію. Переломити хід першого тайму дуже допомогли контратаки, і саме вони стали запорукою не просто вирівнювання рахунку на табло, а й виходу "бланкос" за ним уперед. Це була дуже серйозна заявка, але не без долі везіння. Постріл Камавінги здалеку з правого флангу навряд чи б здивував Ортегу, якби не рикошет від Діаша, на якого й записали автогол. Як і удар Родріго з лівого флангу штрафного вже за кілька миттєвостей — без доторку до Аканджі м’яч би полетів точно у воротаря.

Але було 0:1, а раптово стало 2:1. І взагалі ніхто від цього не здивувався. Наче тільки так і могли розвиватись події цього вечора. Хоча… дивлячись на ці шалені трибуни… так, тільки так і могли! І дійсно Реал після того тільки те й робив, що давив на цю слабку ланку Сіті в перебудові під час швидких атак. Англійці не встигали майже завжди, що було реальною проблемою для Гвардіоли.

Але іспанський керманич у цій грі навіть замін не робив. Напевно, як говорять, ситуація з Кевіном де Брюйне перед грою далась у знаки, після чого Пеп просто вирішив не чіпати те, що й так працювало за так званим "планом B". Хоча, як сказати, "працювало". Явно не так, як це планував сам Гвардіола, бо команда в першому таймі так і не відігралась, тоді як Реал подекуди дуже близько підходив до третього гола.

Після перерви — так, тут Сіті вже був більш упевненим у собі й у нього почало щось виходити попереду. З’явились і моменти накшталт "реалівських" у першому таймі, коли провалювались фланги в суперників і вдавалось бити навіть із меж штрафного. Лунін до певного часу протидіяв цим ударам, але потім… Потім українця було просто шкода.

То був просто якийсь захмарний рівень виконавської майстерності, коли Фоден та Гвардіол за чотири хвилини поклали два просто розкішних голи по різних кутах воріт Реала з дальньої відстані. Після такого психологічного удару можна було зробити висновок, що господарів був потрібен час для того, аби відійти від шокового стану та повернутись до гри. Але ж того часу реально вже залишалось мало!

Довелось робити стандартні заміни Анчелотті з появою Модрича та Діаса під завісу протистояння, і якщо перший відповідав за пошуки Беллінгема передачами до штрафного, то другий почав возити гравців Сіті. Але вирішив долю одного з ключових епізодів гри все одно Вінісіус. Виконав подачу з лівого флангу на протилежний бік штрафного, де Вальверде зльоту розстріляв ворота в один дотик. Казкове завершення казкового шоу.

Матч-відповідь поміж англійським Манчестер Сіті та мадридським Реалом відбудеться 17 квітня.

Реал — Манчестер Сіті 3:3
Голи: Діаш, 12 (авт.), Родріго, 14, Вальверде, 79 — Сілва, 2, Фоден, 66, Гвардіол, 70

Реал: Лунін — Карвахаль, Чуамені, Рюдігер, Менді — Камавінга — Вальверде, Кроос (Модрич, 72) — Беллінгем — Родріго (Діас, 72), Вінісіус (Хоселу, 86).

Манчестер Сіті: : Ортега — Стоунз, Аканджі, Діаш, Гвардіол — Родрі — Сілва, Фоден (Аканджі, 87), Ковачич, Гріліш — Голанд.

Попередження: Чуамені, Карвахаль — Аканджі, Діаш, Сілва