Дячук-Ставицький: "Про гегемонію Динамо та Шахтаря потихеньку забуваємо"

Коли професіонали ще відпочивають і лише готуються до старту нового сезону, в чемпіонаті Дитячо-юнацької футбольної ліги України саме час знімати вершки. В ці дні на полях Львова та області проходить фінальна частина першості ДЮФЛ, де найсильнішого визначають команди чотирьох вікових груп. Серед них не пасуть задніх і господарі змагань – львівські Карпати, які вже не один рік славляться успішною роботою зі своїми вихованцями. Розкрити секрети та більше розповісти про підготовку власних кадрів змалечку, а також поділитися враженнями від фіналу ДЮФЛ ми попросили директора футбольної академії галицького клубу Юрія Михайловича Дячука-Ставицького.

 

- Юрій Михайлович, які враження на вас справляє фінальний турнір чемпіонату Дитячо-юнацької футбольної ліги України? Що вразило чи, навпаки, засмутило?

 

- Варто зауважити, що цього сезону якісний склад команд став рівнішим. Якщо колись  домінували донецький Шахтар та київське Динамо, то зараз рівень більш-менш вирівнявся. Якщо взяти групу U-14, то там перше місце за Шахтарем, друге – за Карпатами, третє – за Динамо. В U-15 золото взяли хлопці з Дніпропетровська, срібло забрали футболісти Шахтаря, а бронзу отримав Металіст. Тобто нема такого, щоб у всіх вікових категоріях у фіналах грали лише кияни та донеччани. 

 

Також хотілося б відзначити прогрес команд західного регіону України, особливо Ужгород, що цього року виступає в фінальній частині двома колективами, та футбольну школу Володимира-Волинського. Тому про гегемонію починаємо потихеньку забувати. Та й нема рахунків типу 0:3, 0:4, відбувається певне нівелювання. І це при тому, що ті ж Шахтар з Динамо за сезон на дитячо-юнацький сектор витрачають в 10-15 разів більше коштів, ніж більшість команд Премьер-ліги. Також тішить, що в кожному колективі ми бачимо чимало цікавих перспективних футболістів, і, на мій погляд, нашим професійним ФК слід подумати над тим, щоб більше уваги приділяти українським гравцям і менше концентруватися на легіонерах. Адже в тому ж Металісті на полі вітчизняних гравців знайти дуже важко... Так що треба розвивати дитячо-юнацький футбол, тоді і у вищій лізі заграє більше українців. А найголовніше, що ми матимемо хороший вибір для національної збірної України! 

 

- Напевне, в Карпатах з увагою до дитячо-юнацького сектору проблем не виникало ніколи...

 

- Так, клуб витрачає на це чималі кошти, щоб академія та школа функціонували на пристойному рівні. Повірте, це не дешева забавка, але ми вважаємо, що найближчим часом все більше футболістів з’являтиметься в першій команді Карпат. Хоча на сьогодні дитячо-юнацьким футболом в Україні є багато незадоволених, оскільки Премьер-лігу заполонили легіонери. Це при тому, що в українських футбольних школах є чимало цікавих сильних футболістів, але чомусь їх не доводять до основного складу. У Львові на це звертають чималу увагу, і з боку керівництва було поставлено завдання постійно підсилювати першу команду молодими гравцями, які б пройшли академію, U-19 і «дубль».

 

- Чому, на ваш погляд, справді перспективні хлопці залишаються непоміченими тренерами перших команд багатьох клубів?

 

- Хтось серйозно працює з дітьми, а хтось – ні. Якщо все керівництво Карпат приділяє розвитку дитячо-юнацького сектора та вихованню своїх гравців доволі серйозну увагу, витрачає на це великі кошти, то деякі ФК лише на папері виконують якісь зобов’язання, щоб мати змогу грати в Прем’єр-лізі. Адже для участі у вищому дивізіоні одна з обов’язкових умов – це наявність школи (своєї чи тої, з якою клуб співпрацює) для виховання власних молодих гравців. Тому  виходить, що десь цим займаються дуже серйозно, а десь – зовсім непрофесійно. Так, з дітьми багато мороки, з ними треба багато працювати, особливо у віці з 17-ти до 20 років. Цей період надзвичайно важкий, коли потрібно чимало вчити хлопців, виховувати. І тоді вони будуть грати. Але ж легше взяти готового іноземця, який відразу даватиме результат, і не морочити собі голову. Тому і складається така ситуація.

 

- Чому в Карпатах футбольні школа та академія функціонують окремо?

 

- Власне, вони не розділені і не є незалежними структурами. Ми разом проводимо тренерські ради, команди обох структур грають в одних змаганнях і розвиваються паралельно. А повністю об’єднати їх нема сенсу. По-перше, вони знаходяться в різних місцях, по-друге, в Школу ідуть лише львівські діти, тому що там немає можливості для постійного проживання, в Академії ж займаються і постійно живуть в основному хлопці з західних областей України. Плюс варто вважати, що специфіка роботи цих двох структур направлена на різні вікові категорії, адже в ДЮСШ починають приймати дітей з шести-семи років, а в академії – з 13 років. До того ж клуб має можливість залучати до себе як львів’ян, так і жителів всього західного регіону. Це безпосередньо впливає на селекцію.

 

- В багатьох клубах при синхронізації роботи всіх вікових груп в першу чергу використовують одну і ту ж схему. В Карпатах теж використовують цей прийом?

 

- Так, у нас перша команда, дубль, колектив U-19 та академія мають грати в одному стилі. Коли Карпати почали використовувати схему 4-3-3, то й Академія перейшла на подібну тактику. Тому стараємось максимально прийти до єдності не тільки за допомогою тактики та стилю, а й використовуючи одну систему роботи в усіх командах.

 

- Зимою говорилося, що академія Карпат працюватиме за іспанською методикою. Чи вдалося втілити цю ідею в життя і за якою програмою діти працюють зараз?

 

- Свого часу у Львів було запрошено фахівця з Іспанії (Оскара Гарро Піньєро — прим. М.С.), оскільки збірна цієї країни зараз є найсильнішою у світі, а Барселона та Реал – одні з найкращих команд Європи. Тому ми й запросили спеціаліста, який би допоміг вдосконалити нашу систему роботи, привити щось своє, показати нові методики, адже їх маса. Оскар залучений до праці як в школі, так і в академії, працює переважно з тренерами – проводить лекції, семінари, різні наради. І я вважаю, його присутність дуже допомогла нашим тренерам зрозуміти футбол по-новому.

 

- Які основні концепції та принципи роботи Оскара?

 

- Головне, що він прививає футболістам відданість до свого клубу, а тренерам – розуміння того, що вони працюють не для себе, а для команди. Часто фахівці в Україні говорять, мовляв, це мій колектив, забуваючи, що це команда якогось клубу. Ще одна реформа, яка відбулася в нас останнім часом, торкнулася періоду роботи наставників з однією віковою групою. Раніше тренер брав групу з семирічних хлопчиків і вів її чотири роки. Тепер кожен спеціаліст працює лише з футболістами однієї вікової групи. Розподіл зроблено так, що в одному колективі займаються хлопці з 10-го та 11-го класів, в другому – 8-го та 9-го, в третьому – 5-го, 6-го, 7-го, і так далі. Тобто кожен тренер має вузьку спеціалізацію, він досконало має вивчити організм дитини та особливості її фізичного виховання в даному віці, і працювати тільки з цією категорією. Тут можемо знайти ще один плюс. Психологія, менталітет та кваліфікація у кожного різні. Деякі тяжіють до функціональної підготовки, інші перш за все приділяють увагу тактиці. І коли дитина десять років працює з одним тренером, то він поступово нав’язує їй своє розуміння футболу, до якого з часом звикаєш все більше і більше. А якщо керманичі міняються, то юнаки дістають від змін в роботі позитивний заряд, отримують щось нове.

 

- Академія Карпат славиться своїми вихованцями саме з західного регіону країни. А чи працює клуб з хлопцями із інших областей і чи багато таких приїздить на перегляд до Львова?

 

- На відбір прибувають з Києва, Сімферополя, Одеси та багатьох інших міст України. Але, переважно, більшість все ж таки із Заходу. На мій погляд, коли дитина живе за 1000 км від домівки, це не добре. Все ж таки дітям потрібні батьки, їх опіка. Ми приділяємо цьому велику увагу, і намагаємося сприяти тому, щоб хлопці з тих же Івано-Франківська, Тернополя, Ужгорода, Вінниці могли спокійно сісти на поїзд, приїхати додому і побути зі своєю сім’єю.

 

- Які головні критерії при відборі в академію?

 

- Раніше тренери дивилися лише на те, як дитина вміє грати в футбол. Зараз же велике значення приділяється здоров’ю та функціональній підготовці. Адже сьогодні в загальноосвітніх школах фізичному розвитку приділяється дуже мало часу і уваги... А діти мають бути здорові, спортивні, розвинуті різносторонньо. І така дитина при потраплянні в футбольну школу має більше шансів на те, щоб стати професійним футболістом. Їм не може стати хлопець, що не займається спортом, а лиш проводить час з м’ячем. Крім всього цього треба вміти думати, адже в футбол зараз грають не тільки ногами, а й головою. Тому критеріїв дуже багато, і при відборі діти проходять дуже багато випробувань. На перегляд іноді приїздить відразу 100-150 чоловік. Але далеко не всі можуть показати себе і залишитися в академії. Був випадок, коли до нас прибуло 120 чоловік, з яких відібрали лише одного.

 

Буває і таке, що наші тренери примітять хлопця на якомусь аматорському турнірі, і тоді запрошують на перегляд, проводять всілякі тести, говорять з батьками. Велике значення має їх спосіб життя та дані, що передаються дитині. Якщо батьки, наприклад, високі та добре розвинені, то й дитина, швидше за все буде така, а якщо схильні до повноти, шанси їх сина стати футболістом вже зменшуються.

 

- Бували ситуації, коли тренер не бачить в юнакові перспективи, а батьки приходять до вас і вмовляють приділяти футболісту більше уваги, просять за свого сина?

 

- Так, дуже багато батьків хочуть, щоб їх нащадок грав, але не кожному це властиво. Футбол, як музика: якщо в людини є слух та голос, тоді вона може співати, бути музикантом. А якщо таких даних нема, і, як то кажуть, на вухо наступив слон, то музикою займатися ти не в силі. Так само і в футболі. І я чудово розумію, що батьки постійно хочуть бачити свою дитину на полі. Але, вибачте, для таких випадків є платні футбольні школи, де в незалежності від наявності перспектив хлопець гратиме, якщо заплатиш гроші. Все інше нікого не цікавить. А в Академії ми маємо збирати талановитих дітей, що можуть розвиватися і згодом давати результат, і в майбутньому підсилювати не тільки клуб, а  національні збірні України всіх вікових груп. Саме так виглядає політика футбольної академії.

 

- Часто виникають конфлікти між батьками та тренерами ДЮСШ чи академії?

 

- Я знаю, що кожні батьки вважають, що їх дитина найкраща. Але що зробиш, вже якось миряться з тим, знаходять порозуміння. Адже в футболі все видно. Наприклад, дивишся на гру двох команд і відразу бачиш, що той грає погано, а той – гарно. І ні один тренер не буде працювати проти себе, випускаючи на поле гірших, а на заміні тримаючи кращих.

 

- Чи доводилось зустрічатися з комплексом «багатеньких батьків», дитина яких не знає, що таке справжні труднощі і просто не готова до конкуренції?

 

- Якщо чесно, то діти заможних батьків не грають в футбол. У них є маса інших забаганок. Футболом займається середній клас. Дуже багато до нас приїздять з сільської місцевості, та й взагалі надзвичайно мало таких, про яких ви кажете. Тому з цим фактором у нас нема проблем.

 

- Не траплялося такого, щоб футболіст, який не зміг закріпитися в академії Карпат, пізніше опинявся в інших клубах і грав на високому рівні?

 

- Таких моментів дуже мало. Тут можна згадати інше, коли клуби переманювали дітей, обіцяли батькам великі гроші. Але зараз ФФУ щодо цього ввела чітку регламентацію, де прописано, що ФК не мають права переманювати гравців, а можуть лише запросити до себе юного футболіста при взаємній згоді всіх сторін. Тому зараз подібних випадків перебігання з одного табору в інший практично немає. А якщо вже у футболіста і є бажання перебратися до іншої академії, то клуби підписують відповідну угоду і все робиться згідно правил.

 

- Крім цього ФФУ ще якось впливає на роботу академії, допомагає їй чимось, встановлює якісь правила чи обмеження?

 

- Так, федерація активно сприяє тому, щоб тренери різних команд спілкувалися між собою, вчилися чомусь новому. До того ж це все тримається під контролем, коли проводиться ліцензування. Також відомо, що федерація по всій Україні планує створити регіональні та міжрегіональні центри розвитку дитячо-юнацького футболу, але це питання тільки в стадії розвитку.

 

- Чи має ДЮСШ та академія Карпат філіали в області та інших регіонах країни?

 

- Ми маємо свої окремі школи в Брюховичах, Дублянах, Раві-Руській (села і міста Львівської області — прим. М.С.). Але крім цього у нас є договір з низкою футбольних шкіл (таких десь сім-вісім) не лише на Львівщині, а й по всьому західному регіону. Співпраця полягає в тому, що Карпати допомагають школі фінансово та матеріально, а ті в свою чергу готують для нашої академії гравців.

 

- Карпати співпрацюють з академіями іноземних ФК?

 

- У нас є домовленості з деякими клубами щодо їх регулярних відвідин та участі у всіляких турнірах. Наприклад, команда нашої Академії вже другий рік поспіль відвідувала Баку, де працюють львів’яни, брати Ходукіни, Віктор та Валентин. Тому постійно співпрацюємо з азербайджанцями, їздимо до них, а вони – до нас. Також гарні відносини у Карпат зі словацькою Жиліною, польською Віслою із Кракова, часто відправляємо дітей до Франції. Хлопці їздять на турніри, на навчально-тренувальні збори. І це дуже важливо, тому що футболісти постійно мають працювати на найвищому рівні. Так намагаємось обмінюватися досвідом, тренери також отримуються багато чого корисного від міжнародної співпраці.

 

Максим Сухенко, Football.ua