Кополовець: "У Карпатах можу спокійно поглянути у вічі всім"

Перше запитання, адресоване Михайлу Кополовцю, стосувалося переговорів між Говерлою та Карпатами про перехід гравця до складу ужгородів, про що напередодні зазначив тренер команди В’ячеслав Грозний. Як виявилося, футболіст за 20 хвилин до розмови з журналістом Football.ua підписав із Говерлою контракт.

 

- Матимете ексклюзивну інформацію, — з усмішкою почав розмову Кополовець. – Переговори між двома клубами успішно завершилися, тож буквально 20 хвилин тому (розмова відбулася о 13.30) я підписав усі необхідні папери. Відтепер я, щонайменше на найближчий рік, — гравець Говерли. Це — орендна угода, адже угода з Карпатами у мене буде чинною ще два роки. Якщо все буде добре складатися, сподіваюся, можна буде говорити про викуп контракту. Але в українському футболі все так швидко змінюється, що не зрозуміло, де, що і як. Тому про це говорити зарано.

 

- Буквально вчора В’ячеслав Грозний зізнався, що дуже на вас розраховує.

 

- Так, я читав. Ці слова настільки авторитетного фахівця є для мене дуже серйозним знаком довіри. Мені приємно, що він так про мене відгукується, тож у свою чергу зроблю все можливе, аби не підвести його, усіма силами доводитиму, що я справді потрібен команді. Також гратиму для вболівальників, яким я ще не все віддав і не все показав.

 

- Справді, у вашій кар’єрі було всього два клуба, і ось – ви повернулися до першого, рідного…

 

- Якщо чесно ніколи навіть і не думав, що повернуся до Говерли, адже йшов звідси з перипетіями. Але в Карпатах нині склалася така ситуація, що стала для мене нестерпною. Залишитися там я не міг психологічно. Тим паче, клуб залишають усі мої друзі. Тому, не ображаючи нікого, я себе у цій команді вже не бачив. А на запрошення В’ячеслава Грозного, який запевнив мене, що я йому дуже потрібний, відгукнувся із задоволенням.

 

- А що за перипетії, під супровід яких ви залишали Ужгород 2007-го?

 

- Просто в команді були інші люди, клуб не оплатив мені операцію на коліні, а я був молодий. І ось – на мене вийшли Карпати, запропонували вигідний контракт – з умовами в три-чотири рази кращими, ніж тоді ще Закарпаття. Загалом, заїлися ми трішки, і я подумав: а чому б мені не перейти? Тим паче, Карпати тоді якраз вийшли у Вищу лігу, тож перехід став для мене кроком уперед, я хотів розвиватися. Вважаю. Я тоді зробив усе правильно і не шкодую про це. Просто зараз такий непростий період у кар’єрі… Але, судіть самі: тренер Говерли на мене розраховує і при цьому я повертаюся додому, що ще треба? Припустімо, якби, при всій повазі, мене позвали б до себе запорізький Металург чи, наприклад, Кривбас, то я би залишився в Карпатах на тих умовах, які вони мені пропонували, тому що їхати туди не хочу. А тут – рідне місто, гори, мої вболівальники, друзі, батьки, і тренер, який бачить мене у своїй команді.

 

- Дивний збіг обставин: тепер ви з перипетіями залишали Карпати заради Говерли. Ті умови, які запропонувала Говерла, кращі, ніж ті, які пропонували Карпати?

 

- Вони однозначно кращі – не буду приховувати. Але річ не в цьому. Просто коли футболістів-старожилів, у тому числі мене, відправляють на стадіон Прогрес… Ну, про що ми можемо розмовляти далі? Тим більше, я не знаю, чому так вчинили особисто зі мною. Особисто я йду зі Львова з гордо піднятою головою. Мене на соромно за свою роботу, тому що віддавав клубові все, що міг, свій максимум. Я сім років захищав кольори Карпат, і, знаєте, залишаючи Львів, багато хто з футболістів, каже, мовляв, частка їхнього серця залишиться у цьому місті. Я може сказати більше: моє серце повністю залишиться у Львові, тому що там я провів найкращі роки своєї кар’єри. Ті емоції, які я переживав з Карпатами, не зрівняються ні з цим: це і Ліга Європи, і фантастичні матчі, коли ми ГРАЛИ. Забути все це неможливо. Мені зі слізьми на очах дуже шкода, що там так зараз поводяться з футболістами. Я розумію, що команда погано грала рік, а потім і другий, але все одно образливо. Повірте, я віддавав себе на 120 %. Так, десь щось виходило, десь – ні, але в Карпатах я можу спокійно і чесно поглянути у вічі всім: від прибиральниці на стадіоні, до президента клуба. Думаю, мало хто і з уболівальників може мені дорікнути в тому, що я халтурив.

 

- Під час переговорів між Говерлою та Карпатами, львівський клуб поводився толерантно, йшов на якісь поступки?

 

- Якщо чесно, думав, що все відбуватиметься швидше, бо переговори тривали близько десяти днів, було багато роботи з паперами між клубами. Але я відразу ж сказав керівництву Карпат, що не можу залишитися. Усіх мох друзів відрахували з команди, будується новий колектив: пішов Худоб’як, не буде Ощипка, Голодюка, Ткачука, мабуть, ще хтось поїде. Мені треба відійти від усього цього. Я хочу щось змінити у своєму житті. Більше того, ще до завершення чемпіонату я розмовляв з генеральний директором ФК Ігорем Дедишиним, і сказав, що хочу поїхати з команди. Карпати витиснули із мене за сім років дуже багато. Не все, але багато… Та при цьому і клуб дав мені дуже багато. Я хочу подякувати команді, в якій я розкрив себе як футболіст. Але поки я не прощаюся, адже поки що йду тільки в оренду.

 

- Чим мав Олександр Севидов якийсь уплив на рішення керівництва з виставленням гравців на трансфер? Чи була у вас із ним якась розмова?

 

- Думаю, він жодного впливу не мав. А щодо розмови… Він мені сказав так: "Миша, ты можешь остаться, а можешь поехать". Для мене це незадовільна відповідь. До прикладу, Грозний мені сказав чітко: "Миша, ты мне нужен. Решай свои вопросы, а мы во всем пойдем тебе навстречу. Я на тебя рассчитываю". Ось це – конкретні слова від конкретного тренера. А Севидов сказав, що я можу робити, все, що хочу, мовляв, "ты мне не мешаешь". Скільки я чув про цього тренера, дізнавався зокрема і у футболістів Говерли, усі мені сказали, що це хороша людина – це факт. Просто моя особиста з ним розмова підштовхнула до зміни прописки. Ось чому я так хочу в Говерлу – коли тренер двічі сказав мені, що бачить у команді, що я місцевий і у мене є характер, більше нічого й не треба. І всі умови контракту відходять на другий план, тому що ти розумієш, що готовий битися за цього тренера. Якби мені сказав таке Севидов, може, я зараз і не був би у Говерлі. Але я йому не можу дорікнути, бо він не вирішує, хто залишається в команді. От і все.

 

- Цікаво, як відбувається розмова футболістів із людьми, які якраз і вирішують ці питання: це діалог тет-а-тет, хто присутній у кімнаті, в якому тоні вам пропонували погіршення контрактних умов?

 

- Розмова відбувається з генеральним директором віч-на-віч. Він говорив, які умови клуб може запропонувати, якщо футболіст відмовлявся, то йому пропонували шукати новий клуб із запропонованою допомогою. Ситуація така, що старі зарплати футболістам, які "не відповідають рівню Карпат і другий рік поспіль ідуть на виліт" Карпати не могли, і це десь зрозуміло. Але я так вважаю: якщо Карпати не можуть виконати зобов’язань, то треба всього лиш по-хорошому розійтися. І в принципі, можливість піти більш-менш по-хорошому клуб мені надав, відпустив, за що я йому вдячний. А щодо тону, в якому ведуться діалоги, то це не шантаж і не ультиматум, а просто спокійна доросла розмова.

 

- Говерлі довелося заплатити якісь кошти за вашу оренду?

 

- Трішечки, так, довелося.

 

- В’ячеслав Грозний уже озвучив вам найближчі завдання персональні і команді в чемпіонаті?

 

- Поки що з тренером говорили тільки по моїм документах, були певні нюанси. А так, поки що нічого не знаю, адже не був навіть на жодному тренуванні.

 

Анатолій Волков, Football.ua