Дедишин: "Боротися за 12-13 місце, але бачити прогрес? Напевно, так і буде" (частина 1)

Що вирізняє це інтерв’ю з-поміж решти подібних — Ігор Дедишин погодився говорити про "сакраментальне": клубний бюджет, фінансове становище Карпат, про майбутні витрати та навіть зарплати гравців, називаючи конкретні суми.

Утім, розмову почали з іншого – хоч про призначення Ігора Йовічевіча замість Олександра Севидова сказано немало, зокрема і самим Дедишиним, проте оминути цю тему було проблематично, позаяк принаймні у нас, журналістів Football.ua, залишилося чимало запитань щодо цього кадрового рішення.

- Ігоре Михайловичу, в загальних рисах: чому саме Йовічевіч, а не хтось інший?

- Якщо ви помітили, ми нашу тренерську команду: і щодо наставників U-19, і U-21, сформували з місцевих фахівців, які працювали в нашій системі. Ми говоримо про Карпати – клуб, який не має великих фінансових можливостей. Отож цей "недолік" мусимо компенсувати іншим: працею, талантом і розумом. Не завжди все вирішують виключно гроші, хоча вони все ж вирішують багато. Окрім цього ми маємо звертати увагу на емоційне тло, адже вважаємо, що в Карпатах повинні грати якомога більше власних вихованців, місцевих футболістів. А хто може прищепити патріотизм краще, ніж тутешні тренери, які мають великий досвід виступів за Карпати? Чижевський, Зуб, Сапуга, Тлумак – це люди, які, на наш погляд, зможуть передати футболістам першочергово славнозвісний карпатівський дух. Тобто, багато хто знає про існування цього самого духу, але мало хто розуміє суть значення цього виразу.

- Гаразд, а які переваги були у Йовічевіча, скажімо, над перерахованими вами людьми?

- Він має майже трирічний досвід роботи в клубі. У нього є великий досвід, як гравця, і, найголовніше, що в ньому підкуповує – нестримне бажання розвиватися. Він навчається щоденно: дуже багато читає, черпає нову для себе інформацію, спілкується з людьми, які належать до різних тренерських шкіл, їздить на навчання, семінари. Ми хотіли мати молодого тренера, аби футболісти й наставник були ментально близькі завдяки відсутності великої різниці у віці. Окрім цього, у Йовічевіча є яскраво виражений тренерський інстинкт (який є не у кожного). Він ухвалює рішення, покладаючись не лише на знання, але й на ось цей інстинкт, не боючись нести відповідальність.

- А якщо аналізувати його роботу в юнацькій та молодіжній командах Карпат?

- На наш погляд, він доволі швидко зумів збудувати якісний навчально-тренувальний процес і поставити гру. Тобто коли дивишся на гру команди Йовічевіча – помітна ідея, яку він сповідує. І ця ідея близька нам. Якщо говорити про карпатівський стиль, то всі наші команди повинні мати одну філософію футболу. Це не означає, що всі команди повинні грати за схемою 4-3-3 чи 4-2-3-1. Схема не має жодного відношення до того, про що я кажу, тому що це – творчість тренера: один матч він може проводити з однією схемою, наступний – з іншою, в залежності від суперника. Я ж говорю про модель і філософію гри. Радою клубу виписано та затверджено, який стиль гри повинні сповідувати Карпати. Ось ці наші принципи дуже близькі до тих, що їх дотримується Йовічевіч.

- Можете розповісти про ці принципи в загальних рисах?

- Ми хочемо, щоби команда грала в комбінаційний футбол. Для нас це дуже важливо. Ми не хочемо приміром, аби м’яч з першої зони відразу опинявся в третій. Наші команди повинні контролювати ситуацію на полі, хід поєдинку, а для цього – контролювали м’яч. Ми прагнемо, аби крайні захисники частіше підключалися в атаку, і взагалі – щоби в атакувальних діях брали участь якомога більше гравців. Загалом, звісно, всі ці речі – звичайні принципи сучасного футболу. Але сучасний футбол можна по-різному будувати.

- Якщо футбольні погляди Йовічевіча настільки збігаються з баченням гри керівників клубу, чому ви раніше не прийшли до рішення призначити Ігора головним тренером, наприклад, коли минулого літа ви запрошували Олександра Севидова?

- Якщо відверто, то рішення про призначення Йовічевича у нас було ще минулого літа. Петро Димінський зібрав тоді мене, Юрія Дячука-Ставицького та Ігора Йовічевіча, і при всіх сказав: "Я прийняв рішення – Йовічевіч буде головним тренером першої команди". Проте на той момент ми все ж схилилися до думки, що йому ще потрібен час, що ще зарано.

- Тобто це все вирішувалося в його присутності?

- Так. Він знав про це рішення.

- Гаразд, але з іншого боку, не пригадується жодна з команд Севидова, яка була би взірцем комбінаційного футболу та будувалася на контролі м’яча. До цього більше були схильні ті ж Шаран чи Костов.

- Чому ми вирішили запросити Севидова: на той час у нас були проблеми саме всередині команди. В колективі гравців царювала анархія і повний безлад: відсутність дисципліни, самовіддачі і так далі. В окремих матчах було помітно, що футболісти просто клеїли дурня. І ми переконані, що ніхто — ні президент клубу, ні генеральний директор не може дисциплінувати команду. Лише головний тренер. Тому для нас було найважливішим те, аби знайшлася людина, яка може виправити цю ситуацію, навівши порядок. Ми були впевнені, що Севидов зможе це зробити, тому що він – дуже сильна і харизматична людина. І він упорався з цією місією.

- Ви впевнені, що Йовічевич володіє настільки широким форматом менеджерських здібностей?

- Робота в молодіжній команді засвідчила, що він є в тому числі й доволі харизматичною людиною. Він є дуже комунікабельним, знає менталітет та психологію футболістів. Чи проявить він свій талант керівника-управлінця? В принципі, за два останні роки він зумів створити свою команду фахівців. У тренерський штаб він привів молодих, амбітних, голодних на успіхи фанатів своєї справи. Я не можу стверджувати, що він є вже сформованим менеджером, але задатки для цього у нього точно помітні. Звичайно, тепер у нього будуть інші цілі – не просто виховувати молодь, але й здобувати спортивні результати, відповідно, це зовсім інший психологічний тиск, велика увага.

- Отож, Карпати оновили тренерські склади всіх команд. Ці рішення витікали з побажань Йовічевіча?

- Так. В його компетенції – комплектація тренерських штабів команд професійного крила клубу. За великим рахунком, він відповідальний за всю систему. Але найбільше – за підготовку футболістів у командах U-19 та U-21. Відтак, саме Йовічевіч формував ці штаби наставників. Так, ми радилися, дискутували, обговорювали багато кандидатур, і зупинилися на призначених фахівцях, хоча це, звісно, не означає, що вони "вічні". Все залежить від того, як ці тренери реалізовуватимуть програму клубу. Говорю про чітко виписаний та серйозний документ "Програма підготовки футболіста-професіонала ФК Карпати", де доступно описана наша клубна філософія, принципи гри і методика виховання футболістів, критерії відбору футболістів, вимоги до гравців на конкретній позиції і так далі. Для кожної вікової групи школи у нас так само є розроблений та затверджений план роботи на рік наперед, де вказаний щоденний цикл роботи: на що направлені тренування, яке навантаження отримують гравці, структура заняття. Поїдьте в інші клуби – я впевнений, що у них немає того, що маємо ми. А наші тренери мають бути творчими особистостями, але при цьому дотримуватися програми Карпат. Клуб уже визначив напрямок і структуру тренувань: їхню тактичну, технічну та фізичну націленість. А тренер за допомогою свого бачення і методики роботи повинен реалізовувати наш план.

- За словами Олександра Севидова, початковий план його роботи в Карпатах передбачав два роки на будівництво команди, яка вирішувала б високі турнірні завдання. Є якісь часові рамки для досягнення певних результатів для Йовічевіча?

- У футболі ніхто нікому, як правило, не дає часу. У малих та середніх клубах, від шостого-сьомого місця і нижче, доволі часто змінюються тренери. Ви хочете, аби я конкретно сказав, коли ми збираємося звільняти Йовічевіча чи коли постане таке питання в разі якихось турнірних невдач? Я не можу відповісти на це запитання. Люди, які приймають рішення про призначення чи звільнення тренера, та люди, які спостерігають за всім цим збоку, перебувають у зовсім інших умовах, в яких вони оцінюють ті чи інші події. Ми щоденно бачимо тренувальний процес, ставлення тренера до роботи, стосунки в колективі і так далі. Веду до того, що рішення ухвалюється на основі дуже багатьох критеріїв.

- Але команда оновилася влітку наполовину – її залишила значна група гравців.

- Але ми давно знали, що ця група піде з Карпат. Спілкувалися з цими гравцями впродовж року.

- Питання, що витікає з ваших слів: Карпати – малий чи середній клуб?

- З точки зору фінансування, Карпати найменший клуб, мабуть, із найменшим бюджетом. Але навіть у ті часи, коли ми грали у Лізі Європи та двічі посідали п’яте місце, у нас був найменший бюджет у чемпіонаті. І з-поміж усіх українських клубів, що потрапляли до групового раунду Ліги Європи, у нас також був найменший бюджет. Але було щось інше, що компенсувало брак коштів. Мабуть, інтелект, праця, самовіддача. Загалом, це єдине, чим може «брати» такий малий клуб, як Карпати.

- Видовищна, комбінаційна гра, яку хочуть бачити боси Карпат, – річ усе-таки суб’єктивна. Як при цьому формулювати перед Йовічевічем якісь конкретні завдання саме щодо якості гри? Як ставити оцінку його роботі? Як розрізнити, коли гра команди була видовищною і такою, що влаштовує керівництво, а коли – сухою та непрезентабельною?

- У нашому розумінні, красива гра – це гра, що дає можливість створювати велику кількість небезпечних моментів біля чужих воріт, що переростають у голи. Це гра, яка приносить усім без винятку – вболівальникам, керівництву клубу, самим футболістам – моральне задоволення. Футбол "бий-біжи"?.. Так, ситуативно і він може приносити результат, як ось у матчі минулого сезону проти Шахтаря, коли ми перемогли з рахунком 3:2, хіба ми показали футбол найвищого гатунку? Ні. За великим рахунком, ми здолали чемпіона завдяки безмежній самовіддачі, дисципліні і фарту.

- За рахунок чого команда, сформована принаймні наполовину з молодих українців, може домінувати та нав’язувати свої умови в матчах проти суперників із верхньої частини турнірної таблиці, зважаючи на різний рівень гравців?

- Але ж ви погодитесь, що команда Кононова грала свого часу в комбінаційний футбол? Так ось, ця команда була складена практично з українців, на відсотків 60-70 – точно.

- Вибачте, але нині ситуація в Карпатах усе ж інша. За винятком двох-трьох футболістів, тих українців не можна зрівняти з нинішніми, більшість із яких ще просто "зелені" у футболі.

- Я згоден, що багато чого залежить від таланту, майстерності футболістів, однак якщо у вас є сильний тренер, котрий здатен у тренувальному процесі взяти від футболістів максимум і перенести це на поле в офіційних матчах, то футболісти робитимуть те, чого від них вимагають. Наразі в сучасному футболі найбільше цінуються гравці, котрі здатні обігравати один в один. В Україні з цим просто біда, тому що таких виконавців у нас можна порахувати на пальцях рук. Індивідуально сильні футболісти створюють для твоєї команди чисельну перевагу на окремих ділянках поля. А навчити молодь чи виконавців середнього віку грати в комбінаційний футбол, на мій погляд, не є великою проблемою. Те, що ми бачимо на тренуваннях – команда непогано грає саме комбінаційно. Подивимося, чи вдасться перенести це на поле в офіційних матчах.

- За часів Севидова в групі атаки молоді українці практично не грали. Футболісти, котрі здатні обіграти один в один, комбінувати на чужій половині поля і так далі, в принципі, є в системі Карпат?

- Безперечно. Але потрібно дати їм ще трохи часу, аби доросли до першої команди. Наше завдання – щоденно докладати зусиль, аби вони розвивалися.

- Карпати відмовилися від орендованих футболістів. Ви не вважаєте, що поруч з футболістами рівня тоді ще орендованого Гладкого, Бартуловича (розмова відбулася до повернення Младена до Карпат, а пізніше – і його повернення до Дніпра – прим. Ан.В., Г.К.) карпатівська молодь могла навчитися більшому?

- У нас є Худоб’як, Голодюк, Гітченко, Ксьонз, Балажиц, в яких є чому повчитися.

- Говоримо саме про футболістів групи атаки, де ви хочете бачити більше індивідуальних дій та видовищності.

- Я погоджуюся, що той-таки Бартулович – дуже кваліфікований футболіст, який справді міг би допомогти нашій молоді. Побачимо, може, він ще повернеться до нас… У футболі все змінюється дуже швидко, так що все може статися.

- Наскільки взагалі питання орендованих гравців є принциповим для Карпат?

- Орендований футболіст – футболіст із підсвідомістю тимчасовості. Думками він все одно в іншій команді. З такими гравцями ми не можемо будувати команду на перспективу. У футболі завжди все відбувається так: в одному сезоні ти мусиш дивитися вперед і будувати команду вже й на майбутнє. Минулого сезону ми, за великим рахунком, не будували. А брали орендованих тільки тому, що у нас була справді складна ситуація з кадрами. Відверто кажучи, по суті, ми брали орендованих виконавців для того, щоби врятувати місце в Прем’єр-лізі. Для нас це неймовірно важливо задля збереження в тому числі клубної ієрархії, адже якби ми вилетіли до першої ліги, у нас не було би ні команди дев’ятнадцятирічних, ні U-21, а отже – ламається вся система роботи.

- Тобто минулого літа ви знали, що через рік співпраця з орендованими продовжена не буде?

- Ми прийняли це рішення по ходу сезону.

- Отож, орендовані футболісти приходили рік тому, щоб врятувати місце в Прем’єр-лізі. Нинішній склад Карпат сильніший, ніж той, що був рік тому без групи тогочасних новачків?

- Я не можу дати таку оцінку хоча би ось чому: на думку багатьох фахівців та вболівальників, склад Карпат, який був у нас впродовж двох сезонів, коли ми ледь не вилетіли з Прем’єр-ліги, був найсильнішим за всі роки – навіть за той, що грав у Лізі Європи. Принаймні індивідуально у нас насправді були сильніші футболісти, але не було команди, результатів. Кенія, Лукас, Штіліч, Ксьонз, Худоб’як, Голодюк, Балажиц – дуже якісні футболісти, але команди у нас не було. Тому зараз я не можу оцінити, чи сильніша ця команда за минулорічну. Я лише можу сказати, що, по-перше, можливостей укомплектувати склад краще у нас наразі немає. По-друге, просто хочеться дати шанс футболістам, які зараз у нас є. По-третє, цей шанс ми даємо в умовах, коли найвірогідніше, ніхто з Прем’єр-ліги не вилітатиме у найближчі два-три роки. Тому давайте дамо шанс молодим пацанам, на яких нічого не тиснутиме.

- Думаєте, з точки зору організації чемпіонату та сучасних реалій, справді ніхто не вилітатиме?

- Зважаючи на кадровий потенціал клубного футболу та реалії, ймовірність того, що хтось вилітатиме хоч і є, але вона мінімальна.

- Втім, за попереднім регламентом нібито все ж вилітатиме остання команда ліги. Припустімо, все й відбуватиметься за регламентом (а раптом?!..). Ви готові рік пити валідол і боротися за 12-13 місце, втім – бачити при тому перспективи на майбутнє, прогрес молоді, переконуючись по-троху в правильності обраної стратегії?

- Напевне, так і буде…

Анатолій Волков, Гліб Корнієнко, Football.ua