Лозинський: "Що мені залишалось? Тільки йти в Лозанну"

Нагадаємо, що лозанський суд прийняв рішення на користь гравця у його позові до клубу, та обов'язав Зарю виплатити компенсацію Євгенові. Рішення було прийнято ще у грудні 2013-го року.

- Ваш конфлікт із Зорею міг вирішитись мирним шляхом?

- Як показує час, генеральний директор не хотів розходитись миром. Сергій Рафаїлов намагався зробити все, щоб мене не було в Зорі і при цьому я не отримав жодної копійки за розрив контракту. Я намагався спілкуватись, домовлятись, вести діалог, але зі сторони клубу не було бажання домовлятись. Я казав Сергію Рафаїлову, навіщо виносити цей конфлікт на публіку, навіщо скандали? Давайте розійдемося мирно.  Мене не чули.

- Чому Зоря після підписання контракту швидко його розірвала?

- Мене запрошував Чанцев. Але через три місяці головним тренером став Вернидуб і чотирьох гравців, мене в тому числі, відправили в дубль без пояснення причин. Спершу сказали шукати нову команду, а потім розірвали контракт?

- Через яку причину?

- У 2002 році мені зробили операцію на коліні. Розрив хрестоподібних зв'язок. Я десять років грав після неї, мене запросили в Зорю, я пройшов медичне обстеження, а потім Зоря вирішила, що я не можу займатись професійним футболом. Вони чіплялись до цього. Рафаїлов спочатку навіть не знав про операцію. Уже потім, коли до нього дійшла ця інформація, він підняв усі документи і ініціював медичну комісію. На ній лікарі сказали що після розриву хрестоподібних зв'язок не рекомендують займатись професійним футболом. У контракті написано, якщо здоров’я не дозволяє гравцю далі займатись спортом, клуб в односторонньому порядку може розірвати контракт. Зоря так і зробила. Але наголошую, лікарі не забороняють, а рекомендують не займатись професійним спортом. Будь-якій людині після розриву хрестоподібних зв'язок будуть радити залишити спорт. Але у всіх топ-клубах є люди з цією операцією. Тим більше, кожен гравець проходить медичні тести перед підписанням контакту.

- Чому ти став так швидко ворогом у клубі?

- Мені не дозволяли тренуватись з першою командою, не платили зарплату. Я був готовий мирно все вирішувати. Але керівництво клубу принижувало мене перед усією командою. Я терпів, не зривався, тому що пропуск тренування міг бути причиною розірвання контракту в односторонньому порядку. Коли Рафаїлов робив усю цю махінацію, він думав що я не піду до кінця, або лишу цю справу просто так. Я ж хотів спершу від клуба лише виплати заборгованості і одну зарплату наперед. Я не вимагав коштів за два роки, на які діяв мій контракт.  

- Чому після розриву контакт ти одразу пішов до Лозанського суду, а не в українську Палату по вирішенню спорів?

- У моєму контракті написано, що я можу одразу звернутись в швейцарський суд. Мені і Рафаїлов натякнув, що в Україні мені правди шукати немає змісту. У нас були диктофонні записи розмови з Рафаїловим. Суд ці записи прийняв. На них Рафаїлов каже що я нікуди не зможу влаштуватись, що я не потрібен Зорі, що в нас уся Федерація своя, що зараз прийдуть до нього в офіс люди і розпишуться на документах що я, нібито, прогулював тренування. Що мені залишалось? Тільки йти в Лозанну. Я спочатку не знав скільки це все коштує. Мене познайомили з адвокатом, Іллею Скоропашкіним. Ми разом думали, чи потрібно судитись в Лозанському суді. Він порахував скільки це може коштувати, на скільки витрати можуть збільшитись. Я дав добро і ми почали судовий процес.

- Скільки коштує судитись в Лозанському суді?

- Щоб подати заяву, потрібно заплатити тисячу швейцарських франків. Потім ще сума в 20 тисяч щоб справу почали розглядати. Потім потрібно було щоб Зоря оплатила свою частину. Клуб відмовився і мені довелось платити за них, щоб справа рухалась. Весь процес обійшовся мені орієнтовно в 50 тисяч доларів.   

- Як проходив сам процес?

- Як тільки ми подали справу в Лозану, нам через два місяці, дуже швидко, призначили слухання. Там усіх наша справа здивувала. Але після слухання лише через 10 місяців прийшов висновок по нашій справі. У підсумку признали незаконність розірвання контракту і змусили Зорю виплатити мені заборговану суму. Але не всю, як ми хотіли, а десь 40% від неї, плюс 2/3 судових витрат. Це рішення прийшло 30 грудня 2013 року. До 5 липня Зоря мала повністю зі мною розрахуватись, але вони проігнорували це рішення. В інтерв’ю Рафаїлов говорить що зі всіма боргами розрахуються. Але коли?

- Які наступні кроки ви робитимете?

- Ми відправили листи в УЕФА, ФФУ, ще в якість органи. Всі знають що в Зорі є борги переді мною, але ніхто нічого не робить. Мене дуже здивувало, чому допускають до змагань команду з боргами? Можливо, Зоря дає якісь гарантії ФФУ, що віддадуть гроші, але ніхто про це не каже нам. Хочеться щоб у нас в Україні було чесне правосуддя, не корумповане. На рішення Лозанни апеляція не подається. Чому Зоря тягне, я не розумію. Ніхто не зв’язується зі мною, не пояснює причин затримки. Моя зарплатня повинна бути прописана в бюджеті на два роки. Тому гроші повинні бути. Значить їх хтось розтягнув, чи де вони ділись?

- Суди вимотують морально?

- Раніше більше переживав, а зараз спокійно до цього відношусь. Звичайно, хочеться щоб справа уже закінчилась, зі мною розрахувались і можна було б забути про цей стресовий період життя. Я був дуже злий на керівництво Зорі, дуже хотів виграти цю справу. Це була принципова позиція. Але пережити треба було багато неприємних моментів. Наприклад, після слухання справи в Лозанському суді, рішення мало прийти через 1-2 місяці, а ми чекали 10 місяців. Крутили в голові різні варіанти. Справа очевидна, але всяке може бути.

- Ти радив би іншим гравцям звертатись в Лозаннський суд?

- Якщо на кону стоять гроші великі і твоя честь, то, звичайно, потрібно йти. Але цей процес триває довго і вимагає великих коштів. У мене були заощадження, але якби навіть потрібно було брати кредит, позичати гроші, я це робив би. Я не бачив дороги назад. В Лозаннському суді багато за що потрібно доплачувати. Я витратив на справу спочатку 35 тисяч. Потім нам сказали, якщо ви хочете  отримати фінальне рішення, потрібно сторонам заплатити по 4 тисячі франків. Зоря відмовилась, і мені довелось платити за обох. А потім ще фінальний платіж у 7 тисяч.

Інтерв’ю Дмитра Поворознюка, спеціально для Football.ua