Ощипко: "За словами Дедишина, Димінський сказав, що не збирається взагалі ні з ким розраховуватися"

- Якраз із березня по сьогодні я й перебуваю у Німеччині, проходжу реабілітацію. За оцінками лікарів, через місяць, максимум – півтора, вже зможу тренуватися повноцінно з командою. Залишилося тільки її знайти… Але, можливо, вийде залишитися тут, у Німеччині, але конкретно про новий клуб говорити зарано – потрібно для початку відновитися.

- Отримана травма не дозволяла вести переговори з клубами на перспективу?

- Звісно, травма заважала. Як вести переговори, якщо я в даний час не можу приїхати в розташування клубу і зіграти? Моїми справами займається агент, і тільки-но я одужаю може вийти так, що вдасться залишитися в німецькому футболі. Принаймні мені цього дуже хотілося б. Але як вийде – покаже лише час.

- Згадане на початку розмови інтерв’ю кількамісячної давнини закінчилося запитаннями про Карпати. Тоді ви натякнули, що є певні непорозуміння з цим клубом, про які ви все ж не захотіли говорити. Ситуація змінилася за час, поки у Карпат були проблеми із атестацією та кілька чергових резонансних інтерв’ю з обвинуваченнями клубу? З вами Карпати повністю розрахувалися?

- Ніхто зі мною не розраховувався, більше того – навіть не виходив на зв’язок. Я сам зателефонував до генерального директора Карпат, Дедишина, запропонував йому зустрітися, поговорити про те, чи буде взагалі щось змінюватися в моїй ситуації з Карпатами, чи планує взагалі клуб зі мною розраховуватися. На що генеральний директор відповів мені, що президент клубу, Петро Димінський, сказав йому, що не збирається взагалі розраховуватися ні з ким із екс-футболістів. Навіть частково.

- А ви що?

- Сказав, що все зрозуміло. Ось така ситуація.

- У вашому випадку претензії до клубу стосуються багатомісячних боргів із невиплатою зарплатні?

- Конкретну суму назвати не можу, а от у місяцях – клуб винен мені зарплату за шість-сім місяців. При чому, нічого зайвого мені від них не треба – зарплатню вимагаю лише за той час, поки був у команді.

- Які ваші дії були впродовж довгого періоду цієї заборгованості? Адже Карпати ви залишили далеко не місяць і не два тому.

- Я вже написав стільки листів у Федерацію футболу і зробив туди стільки дзвінків… Влітку, зрештою, йшлося про те, що Карпати не допустять до чемпіонату, якщо клуб не розрахується з боргами. Я не знаю, хто що там вирішує в підсумку у Федерації, але як так виходить, що пишуть і говорять одне, а зрештою Карпати ні з ким із численної кількості футболістів, яким вони винні гроші, не розрахувалися і навіть не виходили ні з ким на зв’язок, а клуб все одно допускають до чемпіонату? Наприклад, я регулярно пишу у Федерацію листи, телефоную. У слухавку мені кажуть, мовляв, "так, будемо вирішувати, почекайте, зрозумійте нас". Але ж і мене можна зрозуміти – справа абсолютно не рухається вперед. Ніхто нічого не робить і я не розумію, хто має це вирішувати.

- У європейські судові інстанції зверталися?

- На скільки я знаю, мій хороший друг, Артем Федецький, виграв суд у Карпат у Лозані. Але клуб усе одно не виконує рішення суду. А вищих інстанцій уже немає. Тому, виходить, на Карпати все одно ніхто не має жодного впливу.

- Багато вже зібралося знайомих вам екс-карпатівців, яким заборгував клуб?

- Я знаю точно, що це Мілошевич, Богатінов, також розмовляв із Зеньовим, за словами якого клуб теж мав розрахуватися, коли Сергій ішов з Карпат, але клуб так цього і не зробив. Також згаданий Федецький, Гудима. І це – далеко не повний список. Просто хтось говорить про ці борги вголос, як згадані гравці, а хтось цього робити не хоче. Я знаю ще про багатьох футболістів, з якими Карпати не розрахувалися.

- І нічого з цим взагалі не можна зробити? Безвихідь?

- Я не знаю до кого вже звертатися. Як взагалі могли видати атестат Карпатам, якщо вони ні з ким не розрахувалися навіть після програних судів? Бачте, в Україні все можливо…

- У Федерації говорять, мовляв, у складній фінансовій ситуації для країни та клубів зокрема, потрібно було йти на певні поступки проблемним клубам.

- Я розумію. Але поступки в ситуації, коли суд зобов’язав клуб повністю розрахуватися з футболістами, — це якби Карпати принаймні почали б розраховуватися. Футболістів теж треба розуміти – ми віддавали своє здоров’я, билися за цей клуб роками, а він так вчиняє щодо своїх колишніх гравців. При чому, це ж не перший раз склалася така ситуація. Карпати – постійне джерело проблем. Коли не подивишся в інтернет – "Карпати засудили… оскаржили… програли суд" і так далі.

- Щодо слів Ігоря Дедишина про висловлювання Петра Димінського: ви схильні вірити, що генеральний директор справді достеменно передав слова президента клубу?

- Якщо чесно, я в цьому клубі нікому не вірю. Щодо слів Петра Петровича – не знаю, чи він це говорив, а от Дедишину я точно вірити не можу взагалі. Було дуже багато ситуацій, які не дозволяють цього робити.

- Може, вам усім, футболістам, яким заборгував, за вашими словами, львівський клуб, зібратися разом, запросити знімальну групу одного з телеканалів, і добиватися правди безпосередньо у стінах Будинку футболу?

- Нам важко зібратися разом, тому що всі ми перебуваємо в різних країнах або містах. Можливо, нам слід писати якісь колективні листи. Але складається враження, що Федерації все одно, кому ми і що напишемо. У мене вже рука болить писати листи. А коли телефонуєш, то там постійно обіцяють: "Ми пізніше розглянемо вашу справу", "Ми ось-ось, перед чемпіонатом її розглядатимемо", "Напишіть ще раз, ми розглянемо". І так по колу, пишу одне і те ж. Скільки вже можна?

- Мабуть, ваш агент чи юристи розбирали це запитання в юридичній площині: чи є юридична можливість скаржитися в європейські суди вже не на Карпати, а на українську Федерацію футболу за бездіяльність у цій справі? Чи виникали у вас такі думки?

- Думаю, таку можливість нам треба також розглядати, тому що хочеться все вирішити в межах України, але, як бачите, нічого не вдається. Тому треба буде задіювати всі можливі варіанти, які можуть допомогти в цій справі. І варіант з позовами на ФФУ я не виключаю.

Анатолій Волков, Football.ua