Точка терпіння

"Чим ви керувалися, коли ставили на гру Мартищука?", — спитали на післяматчевій прес-конференції журналісти у Анатолія Чанцева.

- Насамперед, його бажанням зіграти у Львові. У першому колі він грав, відбив пенальті. Я бачив, що він дуже хотів зіграти, але вийшло усе вкрай невдало.

- Ви маєте на увазі третій гол?

- Ні. Всю гру.

"Коли закінчився матч, настрій у нього був поганий", — розповідав потім один з найближчих друзів Мартищука Ігор Худоб'як. "Схоже, що він образився на мене. В усякому разі було видно, що він не лише засмучений поразкою, а й трохи ображений. Після гри навіть не хотів вітатися. Втім, я на нього за це не ображаюсь – розумію, що це емоції. На наших дружніх стосунках цей гол негативним чином в жодному разі не позначиться".

Груба помилка Юрія Мартищука, після якої він не грав чотири роки

Стосунки Худобяка й Мартищука може й справді не постраждали, а от кар'єрі Юрія — однозначно. Наступний матч у рамках Прем'єр-ліги він зіграв знову-таки 27 числа. В лютому 2015-го року. Чотири роки і три місяці потому.

Хоча в Зорі Мартищук відіграв ще півтора сезони за молодіжну команду, але без шансів на першу. "В мене в Зорі був конфлікт через який моя кар'єра там не склалася, але в подробиці вдаватися не буду", — пояснює вже зараз ту ситуацію воротар.

Приємного влітку 2012-го для Юрія було мало. Хіба що чемпіонат Європи, який він дивився по телевізору. Хоча взимку 2004-го і сам їздив у складі юнацької збірної України на меморіал Гранаткіна і, очевидно, мріяв про першу збірну. В Кривбас, куди Мартищук поїхав того літа на перегляд його не взяв Кварцяний про що потім сам згадував "Мабуть, Юрій Мартищук доводив мені своєю грою, що я колись у Кривбас дарма не взяв його. Молодець!".

Зате взяли в Чорноморець. З точки зору тверезомислячих це було самогубство — в Одесі вже грали Безотосний і Паст. Там Юрій знову показав, що таке безкінечне терпіння. Два сезони він, фактично, у розквіті сил грав за молодіжку Чорноморця. 21 матч у першому сезоні (2012/2013) і 19 матчів у наступному (2013/2014). Логіку тут було важко знайти — три сезони без жодного матчу в Прем’єр-лізі.

Але й це була не межа. Нинішній сезон Мартищук знову розпочав у команді U-21. Відповідаючи потім на питання журналістів про чи не набридло йому грати з дітьми кіпер сказав: "У Григорчука ніколи не було до мене претензій, він був задоволений моєю роботою і я розраховував на шанс. Тим часом практикувався у дублі".

Зрештою долі набридло знущатися над воротарем. Спочатку вона надала йому шанс, коли Роман Григорчук вирішив випустити Юрія на заміну в кубковому матчі проти дніпродзержинської Сталі.

Це був матч-відповідь. В першому матчі Сталь створила міні-сенсацію перемігши одеситів — 2:1. Вдома Чорноморець спромігся на те саме — обіграв Сталь з аналогічним рахунком. На останній, 120-й хвилині додаткового часу Григорчук випустив Мартищука на серію пенальті. "Чому ми Юру випустили? Бо він у цьому компоненті реально звір. Йому дуже важко забити з пенальті. Єдине — боялися не встигнути, бо залишалося 10 секунд до свистка".

"Хвилювався, що арбітр дасть фінальний свисток, і я не встигну вийти", — майже повторює тренера Мартищук. Він виправдав сподівання Григорчука і виграв для Чорноморця серію пенальті. Втім, на кар'єрі це не позначилося. Мартищук продовжував спостерігати, як в Прем’єр-лізі грають Паст і Безотосний.

Серія пенальті в матчі Чорноморець — Сталь Дз

Лише взимку, коли Чорноморець почав розвалюватися надії Мартищука розквітли. Безотосний поїхав за Григорчуком у Азербайджан, а з Пастом конкурувати було легше. До того ж новий тренер мав свої погляди на те, хто має грати в воротах.

27 лютого 2015-го року Мартищук зіграв "на нуль" свій перший за чотири роки матч у Прем'єр-лізі, а затим ще три. Наразі він основний кіпер Чорноморця.

Воротар на паузі посадив долю на п'яту точку і продовжує свій рух після більше, ніж чотирирічної перерви.

Олександр Озірний, Football.ua