Голоси нижчих ліг

Навіть досвідченого коментатора матч нижчих ліг може привести в паніку – багато хто не впізнає навіть, хто в якій формі грає, не кажучи вже про те, щоб знати гравця в обличчя, пам’ятати його біографію чи розуміти його тактичне застосування. Звісно, це багато говорить про нашу футбольну журналістику. Свого часу всі посміялися з тієї тактичної схемки, яку «Марка» (чи хтось там іще з іспанців) намалювала напередодні єврокубкового матчу своїх земляків проти «Динамо». Однак іспанці не зобов’язувалися знати розташування Нінковича або Кравця – а в тому, у чому нам би у них повчитися, вони не перевершені. Достатньо почитати передсезонні випуски їхньої преси, де розбираються поіменно всі команди місцевого чемпіонату – від найвищого дивізіону до глухомані, якої немає на картах.

Саме тому робота людей, про яких ми розкажемо далі, настільки цінна й важлива. Нам-то про це не знати!? Свого часу Football.ua спільно з ПФЛ започаткував практику системних прямих інтернет-трансляцій. Не один рік ми витратили на те, щоб вивести на нинішній рівень висвітлення першої та другої ліг, на те, щоб команди та їхні гравці перестали бути «рядками в сухій статистиці», а перетворилися на впізнаваних, цікавих, самобутніх героїв нашого футболу.

І ось – нам особливо приємно про це говорити – трансляції нижчих ліг «заговорили»! Тому сьогодні ми розповімо про людей, які стараються оживити матчі першого та другового дивізіону, зробити їх більш яскравими і зрозумілими. Герої нашого інтерв’ю – журналісти, які коментують поєдинки, які разом із ПФЛ транслює наш сайт. Перелічуємо в алфавітному порядку, попросивши для початку відповісти на 5 однакових запитань:

1) з якого року коментуєте футбольні матчі?

2) згадаєте свій дебют?

3) на яких лігах, змаганнях доводилося працювати?

4) яких найвідоміших гравців коментували у матчах за їх участю?

5) скільки, загалом, матчів уже відкоментували?

 

• Олександр Горбачов – Дніпродзержинськ, Сталь, перша ліга:

1) 2009 г.

2) Первый матч в роли комментатора я отработал 5 августа 2009 г. Это был предварительный раунд Кубка Украины. Днепродзержинская Сталь принимала кировоградскую Звезду. Перед матчем я несколько волновался, но, в целом, считаю, справился с задачей. Да еще и «сталевары» тогда порадовали, обыграв своего принципиального на то время соперника, который несколькими месяцами ранее отобрал у днепродзержинцев путёвку в 1 лигу. С 7 апреля 2012 года комментирую матчи с участием Стали регулярно. Первый матч, который я отработал во 2 лиге – это была домашняя игра Стали с лидером второй лиги на то время – ФК Полтава. «Сталевары» тогда выиграли 2:0. Так что оба моих «дебюта» можно смело считать фартовыми для днепродзержинцев.

3) В настоящее время комментирую матчи первой лиги, а также поединки Кубка Украины. Честно говоря, особой разницы не ощущаю, какой турнир комментирую. Хотелось бы, конечно, комментировать матчи Премьер-лиги. Кто знает, возможно, мне и предоставится в будущем такая возможность. Поэтому буду к этому стремиться.

4) Назову игроков Черноморца, который Сталь едва не прошла в Кубке Украины в прошлом году – Ковальчука, Гая, Фомина.

5) Думаю, что порядка 40 футбольных поединков уже есть в моём активе. А с учётом того, что я в минувшем баскетбольном сезоне комментировал домашние матчи днепродзержинского ДнепрАЗОТа, выступающего в Суперлиге, то общий счёт откомментированных матчей уже перевалил за 50.

• Василь Криворучко – Кременчук, Кремінь, друга ліга:

1) з 2015. Взагалі для мене це нова справа, але дуже цікава і я намагаюсь прогресувати з кожним матчем.

2) 4 квітня цього року. Гра між командами Кремінь та Шахтар-3.

3) друга ліга, матчі за участю Кременя, чемпіонат країни серед команд U-19 та U-21 (за участю луганської Зорі, яка базується та грає в Кременчуці), а також українська Екстра-ліга з футзалу. Один матч коментував у Комсомольську, за запрошенням свого доброго товариша Анатолія Янголя. Гірник-Спорт тоді переміг Тернопіль – 4:0, було дуже класно! Доводилось коментувати і хокейні матчі, зокрема Відкритий кубок Кременчука, в якому брали участь кращі команди країни.

4) я впевнений, що цей етап у мене ще попереду, наразі про таких гравців сказати не можу.

5) небагато, десь близько двадцяти.

• Георгій Мазурашу – Чернівці, Буковина, перша ліга:

1) Мене почали залучати з 1995-96 років.

2) Наш знаний (і, певно, найгучніший, найемоційніший в Україні) коментатор Сергій Батюк, після моєї появи в огляді преси на їх телеканалі ТВА, почав залучати до програми "Спортхронометр",і вже незабаром запросив покоментувати з ним матч Буковини. Він справді живе футболом і багато років був незмінним коментатором домашніх ігор чернівецької команди. Коментує від душі і з великою любов'ю до "гри мільйонів" і команди. У перших матчах Сергію Михайловичу доводилося "підганяти", бо я був недостатньо говірким:) Мабуть, через хвилювання навіть не зафіксувалось якось, хто був суперником чернівчан у першому моєму коментаторському матчі. А потім був своєрідний «другий дебют» – на телеканалі "Ніко TV" (майбутній 5 канал), де ми коментували разом з теперішнім міністром інформації Юрієм Стецем.

3) перша, друга ліга – крім футболу, ініціював і коментував трансляції з багатьох видів спорту, які розвинуті на Буковині: легка атлетика, настільний теніс, волейбол, баскетбол, фігурне катання, футзал, бокс, карате, рукопашний бій, більярд, бейсбол...

4) Звісно, був би "гріх" не розпочати з першого капітана збірної незалежної України Юрія Шелепницького, який закінчував кар'єру в рідній Буковині. За Динамо-2 у Чернівцях грали Хацкевич, Белькевич (Царство небесне) та інші знані футболісти. А у ветеранських баталіях мав честь коментувати Безсонова, Дем’яненка, Саленка, Яремчука і т.д.

5) Якщо говорити про матчі Буковини, думаю, може бути зо 100 матчів:) Зовсім не вів таку статистику...

• Богдан Пастернак – Стрий, «Скала», друга ліга:

1) Футбольні матчі коментую з 2015 року. До цього чотири роки коментую футзал. Тепер доводиться поєднувати.

2) Дебют у прямому ефірі був кілька років тому, Енергія вдома приймала Ураган. А перший футбольний матч, який прокоментував, був Скала – Макіївугілля (1:0). Було це відносно недавно, приблизно 3 місяці тому.

3) У футболі наразі – лише друга ліга та чемпіонат Прем'єр-ліги серед 19-річних. У футзалі та гандболі це Екстра-ліга та Суперліга відповідно.

4) Дійсно відомих гравців майже не було. Самі розумієте, що таке друга ліга… Надіюся, все у майбутньому.

5) Не веду жодної статистики. Якщо футбольних, то небагато, футзальних набагато більше.

• Анатолій Янголь – Комсомольськ, «Гірник-Спорт», перша ліга:

1) Чесно кажучи, особливо багатого досвіду коментування не маю. Раніше кілька разів доводилося в якості консультанта допомагати нашим метрам на кшталт Саші Тингаєва чи Віті Вацка. А цього року довелося самому взяти до рук мікрофон.

2) Це не так складно. Півтори місяці тому дебютував у матчі Гірника-Спорт проти Тернополя. Ми виграли, і це було чудово.

3) Поки лише перша ліга, а далі все залежатиме від мого Гірника-Спорту. Думаю, й на Лізі Європи попрацюю:)

4) У нас в команді всі зірки і поважні гравці. Чого варті прізвища Кірієнка, Королькова чи Ситникова.

5) Поки їх можна порахувати на пальцях двох рук.

Football.ua: Друзі, розкажіть про себе. Перед тим, як взятися за коментування, де працювали? Як взагалі потрапили в футбол?

Олександр Горбачов: Футбол люблю с детства, всегда мечтал, чтобы моя работа была связана с "игрой миллионов". До того, как начал работать в пресс-службе Стали, учился в Днепропетровске (у меня высшее экономическое образование), затем работал в известной в нашей стране букмекерской конторе, после чего меня пригласили возглавить клубную пресс-службу днепродзержинской Стали, на что я согласился. Это было в ноябре 2005 года.

Инициатором моего прихода в Сталь был вице-президент клуба Николай Семёнович Колючим, которому я искренне благодарен за воплощенную мечту: возможность работать в футбольном клубе и те условия, которые созданы для продуктивной деятельности пресс-службы. Также я хочу сказать большое спасибо моему непосредственному руководителю Сергею Павловичу Бурхану – директору Стали, который, как и Николай Семёнович, 24 часа в сутки живет футболом и делает всё возможное для развития спорта номер один в Днепродзержинске.

Василь Криворучко: Працював багато де і ким, від вантажника на заводі до керівника аварійної служби на водоканалі. Маю дві вищі освіти (технічну і економічну), була нагода повчитися і на журналіста, але руки так і «не дійшли». Свого часу виступав в першості області за Кремінь, до речі, під керівництвом Сергія Свистуна. З 2010 року працюю у МФК Кремінь, а точніше сказати «підпрацьовую», оскільки це не основне місце роботи. Після водоканалу, два роки працював менеджером у ФК Лукас, а також випускав власний кольоровий гланцевий журнал «Кременчук Спортивний», вів і однойменний сайт, які були досить популярними у Кременчуці і не тільки. В конкурсі для журналістів «Кубок націй Данон», з першої спроби виграв друге місце. На наступний рік врахували всі помилки, і мій колега по «Кременчуку Спортивному» Володимир Горський здобув перемогу і поїхав разом зі школярами з Дніпропетровська до Бразилії. Зараз працюю у компанії «Кремінь ТВ», яка займається прямими трансляціями спортивних подій і не тільки. До речі, відношення до МФК Кремінь, як деякі гадають через її назву, вона не має.

У футбол потрапив з дитинства, коли в 6 років батько мене віддав на футбольну секцію у рідному Світловодську. Відтоді усе моє життя було і є пов’язане з футболом. Я і зараз продовжую грати на місцевому рівні, бо без футболу, як відомо, коли ти колись грав, прожити не можливо.

Георгій Мазурашу: Я не працюю коментатором. У нас немає умов для цього. Тобто просто коментую, прибігаючи на матч за декілька хвилин до початку чергового матчу:) Як потрапив у футбол... Як і багато хлопців, з дитинства мріяв стати футболістом. Їздити на тренування з села до Чернівців не міг, тож тренувався там лише пару місяців влітку. А так вдома працював над собою. Сам собі придумав комплекс вправ, які виконував щодня. Плюс бігав. Навіть сам тренував шкільну команду, бо дуже хотів, щоби ми досягли якихось успіхів. Класу з 8 почали залучати до команди нашого колгоспу "Дружба". Але потім примітив тренер з легкої атлетики Георгій Істратій. Запросили на базі 8 класів в технікум, відтоді почав займатися бігом професійно. Найбільші досягнення – перемоги на юнацькій і молодіжній першостях України, 3 місце на дорослому чемпіонаті, виступав у складі юнацької збірної УРСР. Але в футбол грав при нагоді. Часом так, щоби тренери з легкої атлетики не знали:) А, і ще довго був з м'ячем на «ти». Якось на толоці на очах у хлопців, на їх прохання, набив 4000 ногами, 400 на голові і зловив м'яч, бо темнілось вже:) Працював я газетним журналістом, робив авторську спортивну програму на ТБ, у 2005-08 рр. так сталось, що за рекомендацією кращих спортсменів і тренерів, очолював обласний спорт, з 2011 р директор обласного центру "Спорт для всіх". А журналістикою більше по ночах займаюсь:)

Богдан Пастернак: Працював і працюю у різних ЗМІ, у федераціях різних видів спорту. Як і пишу статті, так і коментую чи працюю диктором на стадіоні. Футболом сам колись займався, але серйозно травмувався, після чого зрозумів, що футболістом не стану. Вирішив писати про футбол, а згодом вийшло і коментувати.

Анатолій Янголь: Більше 15 років працюю спортивним журналістом. Як і більшість хлопців мого покоління, у шість років пішов записуватися з другом «на спорт» – у секцію з легкої атлетики. Але той тренер саме був на обіді, а футбольний – в себе в кабінеті. З того часу все моє життя нероздільно пов’язане з Грою мільйонів. Свого часу мені пощастило працювати більш як п’ять років у прес-службі ФФУ, я стояв біля витоків завоювання права нашою країною Євро-2012. Після цього було два з половиною роки роботи в якості кореспондента в українській редакції лідера російського спортивного інтернет-видання Чемпіонат.сом. Але через відомі події в Україні нашу редакцію взимку минулого року повним складом було звільнено.

Football.ua: з якими труднощами стикалися при організації трансляцій матчів нижчих ліг? Доводилося працювати з інших міст, з незвичних точок стадіону? Що, взагалі, спонукало взятися за таку невдячну справу? Адже відвідуваність у нашій країні в принципі невелика, а місцевими командами, складається враження, взагалі не цікавляться…

Олександр Горбачов: Нет, мне ни разу не доводилось комментировать матчи Стали из других городов. Точка, с которой я комментирую, находится возле поля, что позволяет хорошо чувствовать игру плюс, конечно же, помогает стоящий рядом монитор в комментаторской кабинке. Почему я комментирую – потому что люблю футбол, и этим всё сказано.

Василь Криворучко: Найголовніша, як на мене, складність при коментуванні матчів, які я власне коментую, це незнання в обличчя футболістів команди суперника. Наша картинка, нажаль, не дозволяє бачити обличчя гравців, щоб швидко їх розпізнати. Самі по собі вони не такі відомі, як наприклад гравці Прем’єр-ліги, тому особисто для мене це найбільший головний біль. Поки знайдеш гравця за його номером у протоколі, щоб назвати, вже небезпечний епізод біля інших воріт, а ти ще не закінчив коментувати минулий момент. В інших містах працювали нашої командою «Кремінь ТВ» лише у Києві, на грі Оболонь-Бровар — Кремінь. Було приємно коментувати на такій арені. Зараз готуємось до виїзду у Миколаїв на стикові матчі. Взявся за цю справу з двох причин: по-перше, мені цікаво усе нове і я завжди мріяв спробувати себе у коментуванні, рівень матчів наразі немає значення. По-друге, довести собі, що я можу опанувати і цю справу, головне бажання це зробити. Я колись давно відсилав свій коментар на конкурс каналу «Футбол», потім, як почув свій голос на сайті серед інших конкурсантів, мені стало дуже соромно, що я відправив таку «роботу» і уявляв як з мене сміялися люди, які це слухали. Через це мотивації мені не позичати. В останній грі спробував коментувати рідною мовою і хочу відмітити, що буде легше, ніж російською. Одним словом, намагаюсь, не стояти на місці.

Георгій Мазурашу: Інтерес до ігор Буковини справді трохи поступається ажіотажу навколо матчів Барси, Мілана та інших грандів європейського футболу... поки що:) Але тому й організовуємо трансляції, щоби поступово і відвідуваність підтягувалась. Складнощі... Було б чудово мати час і можливість готуватися до коментування бодай так, як, знаю, це роблять знайомі чи друзі-коментатори українського рівня — зо два дні. А на практиці прибігаєш "в милі" з якогось іншого заходу за декілька хвилин до початку матчу, дивишся, в якій формі наші, береш склади і – вперед:) Рятує присутність поруч когось з колишніх футболістів, з якими особисто мені комфортно працювати.

З інших стадіонів матчі Буковини не коментував. Коментував інші матчі – наприклад, фінал Кубку області чи Суперкубку. Доводилось не раз сидіти десь на трибуні і умовляти вболівальників зробити трохи "технічну зону" навколо, бо їх "компліменти на адресу суддів" можуть переважати над коментарем:)

На стадіоні Буковина у нас теж немає окремого коментаторського місця. Зручніше було би з ним. Але нічого, й так нормально:)

Богдан Пастернак: Якісь серйозні труднощі пригадати одразу не так то просто. Переважно це технічні. Бувають і "запари" на полі, коли наприклад арбітр під час штовханини дав, скажімо, 5 карток, з яких дві червоних, інколи важко встигнути зреагувати кому як і за що...

Анатолій Янголь: Чесно кажучи, труднощі були більше пов’язані з тим, що в Комсомольську телевізійних трансляцій за 20 років існування клубу було лише кілька. Та й то, коли на кубкові матчі приїжджали команди вищої ліги. Як, наприклад, Таврія. Тому довелося в технічному плані все починати з нуля. А щодо самого коментування, то з інформацією навколо матчу чи про суперника зараз проблем жодних. З найбільших труднощів назву хіба що відмову попрацювати в тандемі мого колеги з Гірника Ігоря Дробного, коли Кривий Ріг приїжджав до Комсомольська на календарну гру. Але він добре допоміг з «перебивками» до трансляції: надавав у перерві та в кінці матчу статистику, розповів про лідерів команди і таке інше. За це я йому вдячний.

Окрім Комсомольска ще доводилося попрацювати коментатором зі столичного стадіону імені Банникова та ще нереконструйованому «Олімпійському».

Щодо неприємного. Можливо я буду занадто критичним, але на мій погляд Професіональна футбольна ліга далека від розуміння важливості популяризації футболу нижчих ліг, якими вона опікується. Як можна залучати спонсорські кошти для розвитку футболу в першій чи другій лігах, якщо про ті команди ніхто нічого не знає?! Сайт Ліги годиться лише для того, щоб слідкувати там за результатами в режимі онлайн, та й то навіть в такій мізерній справі помилок чимало. Новин чи якихось цікавинок там не знайдеш. Про що говорити, якщо не кожен клуб має власний сайт! А якщо й має, то просто для того, щоб мати. А ви уявіть, які рекламні площі апріорі має Ліга у вигляді клубів з усіх, навіть, найвіддаленіших куточків нашої країни! Якби наша поважна організація ще й трішки дбала про маркетингову складову, то в такому контексті ви б питання не задавали.

Що б не говорили про Бальчоса, але тільки за часів його роботи одна букмекерська організація фінансово допомагала Лізі. Та й клуби в кінці сезону отримували певні кошти. Тому президент Гірника-Спорту Петро Каплун, який все робить послідовно (що, на мій, має стати взірцем для інших) в плані розвитку клубу, поставив перед нашою прес-службою завдання зробити якісну відеотрансляцію в мережі Інтернет. Тому разом із усіма технічними напрацюваннями довелося взяти до рук мікрофона, щоб знайомити глядачів з перебігом подій на полі, озвучувати прізвища гравців. Так вболівальники краще сприймають інформацію і знайомляться з командою.

Football.ua: наскільки далеко ви сидите від вболівальників? Траплялися курйозні ситуації – наприклад, щоб хтось вклинився в ефір чи пробіг мимо камери?:)

Олександр Горбачов: Совсем недалеко, болельщики во время трансляций находятся за моей спиной на трибуне. Возле камеры пока ещё никто не бегал). Из курьёзов – часто футболисты норовят попасть в комментаторскую кабинку мячом. Иногда это у них получается:). Приходится уворачиваться от летящего круглого предмета:)

Василь Криворучко: Серйозних «ляпів» поки що не було під час ефірів, хіба що гарнітуру на радощах від забитого голу впускав на підлогу.

Георгій Мазурашу: На матчах Буковини "курйозно" чути лише найгучніших вболівальників. А ось коли працюємо на інших стадіонах, де немає такої трибуни, як на центральному, тоді так – і перед камерою регулярно пробігають, і неофіційно долучаються до коментарів:) А ще часом включений блютуз і хтось телефонує. Я включаю, але продовжую, звісно, коментувати. І нерідко люди чомусь не орієнтуються, що це явно не їм про те, що хтось біжить по флангу з м’ячем і робить навіс в центр, тому "альокають" і перепитують:)

Богдан Пастернак: З незвичних точок стадіону працювати наразі не доводилося. Коментую матчі з Моршина та Стрия, де місце коментатора дозволяє побачити все. Я б не сказав, що це невдячна справа. Від неї отримую задоволення. Цеглу на будові не ношу цілими днями (сміюся). Завжди хотів коментувати матчі. Радий, що це нарешті сталося.

Курйозів як таких, щоб дійно було смішно, не було. Були випалдки коли так кричав Г-О-О-О-Л, що потім відкашлювався п'ять хвилин, бували випадки, коли суддя падав на рівному місці, сміх стримувати не вдавалося. Загалом, стараюся курйозні моменти не пропускати мимо вух слухачів. Вони однозначно прикрашають футбол.

Анатолій Янголь: Ні, ми досить далеко від поля та трибун.

Football.ua: пригадайте найсмішніший епізод за час ваших коментувань.

Олександр Горбачов: Однажды, когда на одном из матчей было очень холодно, я и мой коллега Дмитрий Тимохин решили немного «согреться». После того, как мы с ним сделали это в первый раз, я попытался осуществить вторую попытку, на что Дмитрий совершенно случайно сказал в эфире «Мне хватит». Но буквально тут же он нашел выход из положения – в это время соперники Стали сбили Антона Котляра, после чего Дмитрий продолжил: «Мне хватит – это Антон Котляр говорит своим обидчикам, которые в очередной раз сыграли против него очень грубо».

Василь Криворучко: Якось дуже захотілося по-маленькому, а до туалету було дуже далеко і коментував один. На декілька секунд довелось «вийти з ефіру», аби сходити у пластикову пляшку прямо під час трансляції:)

Георгій Мазурашу: Дозволю собі розповісти "спільний" випадок з Сергієм Батюком. Ми показували в запису матчі місцевої хокейної команди "Чернівецькі пінгвіни", яка грала в регіональній лізі. До товариша нашого "головного футболіста" міста Сергія Задорожняка приїхав родич з Росії. Вони пили чай на кухні, коли почалась трансляція. Той почув, і оскільки у них хокей дуже популярний, каже: йдемо в кімнату дивитися, там же якийсь хокей. Ну, перейшли. Хвилин за 5 гість з Росії каже: "Блін, послухав коментарів і думав, що у вас тут ледь не НХЛ, а насправді як повільний повтор". Це тому, що Сергій Батюк у нас дуже емоційний коментатор, який, бачте, піднімає наш хокей на рівень НХЛ;)

Богдан Пастернак: Пригадати якийсь конкретний епізод наразі важко. Якщо чесно, думаю, вони у майбутньому.

Анатолій Янголь: Якось під час одного матчу директор нашого клубу Тетяна Каплун тихо поплескала мене по плечу, щоб привернути мою увагу. Я повернувся і побачив у неї на руках маленьку собачку, яка була одягнута в кольори нашого клубу. І якщо до цього моменту я почувався дещо нервово, то, побачивши це кумедне створіння, до кінця матчу я працював неймовірно натхненно. За це й дякую Тетяні Євгенівні, якій вдалося таким простим чином зняти напругу.

Football.ua: як самі футболісти, тренери ставляться до ваших коментарів?

Олександр Горбачов: Футболисты иногда обсуждают со мной мои комментарии того или иного эпизода. Часто, шутя, просят меня в эфире их не критиковать. Но что я могу поделать, если они порой играют не так, как бы хотелось болельщикам и мне, комментатору, желающему видеть зрелищную игру.

Василь Криворучко: Гадаю, що нормально, оскільки скарг не надходило, а схвальні відгуки, нехай і небагато, але є.

Георгій Мазурашу: Якщо хвалиш – добре ставляться, якщо звучать якісь критичні нотки – можуть і ображатися. На мене ніби не дуже ображалися, я толерантний в коментарях. А ось на партнерів – часом бувало:) Навіть "поступали ц.у." когось там поміняти, бо надто критично коментує:)

Богдан Пастернак: Думаю, що позитивно. Часто підколюють, але все з позитивом.

Анатолій Янголь: Помічник Ігоря Жабченка Юрій Сак, який один матч дивився через дискваліфікацію з трибун, після матчу мені подзвонив і запитав: «Чув, ти сказав на початку гри, що без головного на тренерському містку буде непереливки. Ти вважаєш, що мене буде замало?» Той матч ми, до речі, виграли.

Football.ua: з ким доводилося ділити ефір? Тих же гравців, тренерів у співкоментатори запрошуєте?

Олександр Горбачов: Я комментирую матчи Стали со спортивным обозревателем областного днепропетровского канала Дмитрием Тимохиным, который, думается, в особых представлениях не нуждается.

Василь Криворучко: Так вже склалося, що коментую один, але за нагоди запрошую когось до себе в пару або у гості. Дебютний матч коментували у двох з Володимиром Ейсмондом з «Кременчуцького громадського ТВ». Одного разу запрошував захисника Кременя Валерія Курелєха, який пропускав гру через дискваліфікацію, а також представника луганської Зорі на один з матчів. У Комсомольську працювали разом з Толіком Янголем. Загалом удвох коментувати набагато легше, але гравці чи представники команд неохоче ставляться до пропозицій коментувати гру в ефірі.

Також під недавно довелось коментувати матч з Артемом Франковим. Чесно кажучи, не думав, що він погодиться, але все вийшло дуже просто і класно! Єдине шкода, що Кремінь в тому матчі програв... Дуже був радий знайомству з Артемом і можливості попрацювати разом.

Георгій Мазурашу: Без співкоментаторів, на мою думку, менш цікаво для телеглядачів. Тому намагаюсь завжди когось залучати. Як правило, це колишні футболісти. Рідше – тренери, а іноді навіть арбітри:) А ще якось залучив до коментарю друга кращого в той сезон гравця І ліги Руслана Гунчака – Романа Харабару. Так він цілий перший тайм приймав СМС-повідомлення, в яких друзі його "підколювали" на кшталт: "Та ти прям Озеров" і т.п.

Богдан Пастернак: Наразі ні, але така практика реальна у майбутньому.

Анатолій Янголь: Працював з одним із наших лідерів Олексієм Моісеєнком, який пропускав гру через перебір жовтих карток. Гадаю, що такий формат є дуже правильним. Глядач чує точку зору журналіста і професіонального футболіста. Тоді все вийшло дуже круто. Після того матчу Олексій сказав, що по завершенні кар’єри вже знає чим займатиметься:)

Football.ua: 7) на кого орієнтуєтеся з вітчизняного чи світового коментаторського цеху?

Олександр Горбачов: Нравилось, как работал в нашей стране Юрий Розанов. Он большой мастер своего дела. У него есть чему поучиться. Прежде всего это блестяще подвешенный язык и умение просто и понятно, но в то же время и с изюминкой донести до болельщиков происходящее на футбольном поле. Из отечественных комментаторов отмечу Виктора Вацко. Также не могу не выделить работу трагически ушедшего из жизни Сергея Панасюка.

Василь Криворучко: Мені дуже імпонує стиль і манера Віктора Вацка, якого вважаю найкращим вітчизняним коментатором. Є й такі, яких мені не подобається слухати. З інших країн дуже подобається Володимир Гомельсьский, не знаю працює він ще чи ні, але баскетбол з його коментарем я дивився з великою насолодою, хоча і був маленьким хлопчиком. Загалом слід сказати, що в Україні є талановиті коментатори, перед якими я знімаю капелюха, оскільки тільки тепер зрозумів наскільки це важко, коментувати матч самому та ще й на високому емоційному рівні. Повторюсь, компетентний та цікавий коментар – це дуже важка справа, певно найважча з якою я мав справу. Коли дивлюсь футбол, то тепер вже більше слухаю коментатора і розумію, що мені є багато ще над чим працювати, якщо хочу досягнути успіхів у цій справі.

Георгій Мазурашу: От тепер я маю щось "ляпнути" і залишитись без друзів?:) Свого часу мене дуже надихнуло особисте знайомство з Валентином Щербачовим. А серед перших "орієнтирів" назву Олександра Гливинського, чия манера мені дуже імпонує. Люблю напівжартівливий стиль. І дуже не подобається, коли коментатор поводиться "зверхньо"...

Тепер у нас стало багато непоганих коментаторів, на мою думку. Лише часом зайвого можуть "наврочити":( Не варто поспішати вітати команду з позитивним результатом:)

Богдан Пастернак: Подобаються такі коментатори, як Вацко і Циганик. Їх вважаю великими професіоналами у своїй справі. Є й інші непогані хлопці, які працюють на телеканалі «Футбол» або «плюсах».

Анатолій Янголь: Знайомий практично з кожним із наших коментаторів. Про Джулая та Босянка і говорити зайвий раз не варто. А наслідувати намагаюся манеру Віктора Вацка, який вміє і вчасно притравити, і глибоко проаналізувати епізод. Це вищий пілотаж.

Football.ua: 8) матчі яких команд чи турнірів мрієте прокоментувати?

Олександр Горбачов: Повторюсь, что мечтаю в качестве комментатора поработать на матчах украинской Премьер-лиги.

Василь Криворучко: Для початку хоча б спробувати, що це таке, коментувати матчі команд нашої Прем’єр-Ліги, про щось більше на даний час, казати не буду. Мрії залишу, поки що, при собі.

Георгій Мазурашу: Мрію, щоби у нас так розвивався буковинський спорт, щоби доводилося коментувати ще з пару десятків видів:) А щодо конкретних матчів чи ліг... Колись був момент, коли продюсер "НБМ" (майбутній 5 канал) Юрій Стець, ще до переїзду телеканалу в Київ, ніби збирався "завести" на канал іноземні футбольні ліги. Тоді були шанси коментувати чемпіонати інших країн для нашої телеаудиторії. Не думав над перспективами можливого залучення до коментування на "поважнішому рівні". Переїжджати нікуди не хочу. Тому, певно, і перспектив якихось реальних таких немає:)

Богдан Пастернак: Хотів би спробувати Прем'єр-лігу України. Думаю, що це реально, при чому дуже реально. Для початку цього буде достатньо. Ну а мрію, звісно, про серйозні матчі єврокубків.

Анатолій Янголь: Всі матчі «Гірника-Спорт» в груповому турнірі Ліги Європи.

Football.ua: 9) яка особливість нижчих ліг для коментатора? Спати не хочеться під час деяких матчів?:)

Олександр Горбачов: Иногда спать действительно хочется, потому что особенно во второй лиге некоторые матчи действительно навевали скуку, но комментатор не должен ни на мгновение «выпадать» из эфира и делать всё для того, чтобы поддерживать у зрителя интерес к даже не самому интересному матчу. Я это и пытаюсь делать.

Василь Криворучко: Тут ви влучили в саму точку – одного разу дійсно ледь не заснув на одному з матчів чемпіонату U-19. Це було щось, коли за тайм команди на двох завдають одного удару у бік воріт… Проте це також досвід і я розумію, що без таких матчів неможливий професійний ріст. Коли з нудоти коментатор вміє зробити смачну цукерку, то можна казати, що він вже чогось вартий. Поки що я так не вмію:)

Георгій Мазурашу: Іноді матчі чемпіонату або Кубку області може бути набагато насиченішими, ніж за участю Буковини. Але, зрозуміло, рівень все ж різний. Просто на обласному рівні, можливо, частіше бувають "заруби":) А спати мені хочеться завжди практично, бо я просто дуже недосипаю, багато працюю по ночах:)...

Богдан Пастернак: Є матчі, від яких дійсно хочеться спати. Є нецікаві ігри, і, відповідно, коментатору важко. У другій лізі такі хоч трапляються, але рідко. Одного разу з таким зіткнувся у чемпіонаті U-19. Більшу половину гри команди відверто догравали матч. Коментувати було нецікаво.

Анатолій Янголь: Звичайно, що ні. Я скажу більше, від коментатора може залежати видовищність матчу. Якби той же Вацко взяв мікрофон під час будь-якого матчу, то навіть найбільші песимісти низового футболу прикипіли б до монітору. Це як і в коханні – майже все залежить від чоловіка.

Football.ua: 10) у місті вас впізнають? В обличчя чи по голосу?:)

Олександр Горбачов: Я коренной днепродзержинец, поэтому в городе у меня очень много знакомых. Насколько им запомнился я сам или мой голос – не знаю.

Василь Криворучко: У місті впізнають, власне, ті люди, які пов’язані зі спортом, і в жодному разі не за мій голос за кадром. Іншим моя особистість навряд чи цікава, та й я не претендую на це.

Георгій Мазурашу: У нас місто не таке велике, так що майже всі один одного знають:) Так, буває, що впізнають. Буває, що навіть автограф беруть або просять сфотографуватися. Хоча "впізнаваність" була більшою, коли я вів авторську спортивну програму на "майбутньому 5 каналі" (так зрозуміліше буде). Я взагалі трохи публічна людина і без коментування, тому... Багато знайомих:)

Богдан Пастернак: У місті не впізнають. Це ще не той рівень:) Впізнають хіба друзі та знайомі:)

Анатолій Янголь: Містяни самі охоче приходять на стадіон, особливо в першій лізі. Тому мій голос навряд чи впізнаваний у Комсомольську. Але з фанами та багатьма іншими жителями міста здоровкаємося при зустрічі. В нас всі шалено люблять футбол. І якщо ти працюєш у клубі «Гірник-Спорт», то тобі в будь-якому випадку респект і уважуха.

Football.ua: 11) опишіть ваше робоче місце – де воно? Як туди дістаєтеся? (якщо це якась вишка чи ще щось)

Олександр Горбачов: Моё рабочее место находится недалеко от кромки поля, ближе к левым воротам стадиона «Металлург», если находиться при этом на восточной трибуне. Специально для прямых трансляций была построена комментаторская кабина, откуда удобно комментировать матчи. Добраться до рабочего места, как вы понимаете, не составляет никакого труда.

Василь Криворучко: Робоче місце найзвичайнісіньке, на VIP-трибуні стадіону «Кремінь», де ми розміщуємо своє обладнання – зокрема і монітор, на який я орієнтуюсь під час трансляцій, хоча більше дивлюсь на поле, так мені зручніше.

Георгій Мазурашу: Все просто. Ліва сторона "VIP-трибуни" стадіону Буковина. І те місце не моє чи не наше, коментаторське, а й операторів, і режисерів, і всіх, хто ще туди вміщається:)

Богдан Пастернак: Робоче місце у vip-ложі стадіону. У Моршині та Стрию воно приблизно ідентичне. Жалітися немає на що. З цього місця видно усе, що відбувається на полі.

Анатолій Янголь: Ми працюємо в кімнаті преси, де розміщується і адміністрація клубу.

Football.ua: 12) пригадайте, будь-ласка, найяскравіший матч і гол, який ви коли-небудь коментували.

Олександр Горбачов: Пока такого матча, наверное, в моей «комментаторской жизни» ещё не было. Я надеюсь, что это всё впереди. Безусловно, что мне, как пресс-атташе Стали, всегда приятно, когда днепродзержинцы выигрывают, но, понимая то, что трансляции смотрят болельщики соперников Стали, стараюсь свои эмоции сдерживать и объективно относиться к происходящему на поле.

Василь Криворучко: Найяскравіший матч для мене був у Комсомольську: окрім яскравої перемоги Гірника-Спорт, я ще й трохи грошей виграв, поставивши на перемогу господарів і що вони заб’ють більше двох голів. З голів я б виділив влучний удар головою капітана Кременя Сергія Борзенка, який у Києві у грі з Оболонь-Бровар зрівняв рахунок, коли Кремінь, на той час, у меншості програвав з мінімальним рахунком.  Це був дуже емоційний момент, на жаль, хлопцям не вдалось втримати цей результат.

Георгій Мазурашу: Давайте я здивую і назву найяскравішим не матч за участю зіркових ветеранів київського Динамо чи коли Буковина здобувала якісь важливі перемоги, а... фінал Кубку області з міні-футболу сезону-2014/15. Там наприкінці такі "гойдалки" були, що це була фантастика! За хвилину до кінця зрівняли. А на останніх секундах ще обмінялися голами. І це лише кінцівка. А потім драматична серія пенальті. Виграло Динамо (Чернівці).

А найяскравіший гол... Та їх немало було:) Наприклад екс-гравець Чорноморця і Буковини Ігор Мигалатюк у фіналі Кубку області, якщо не помиляюсь, забив зі штрафного дуже ефектно  у самісіньку "дев’ятку". Або Павло Кудрявцев, екс-гравець Буковини, теж у кубковому фіналі забив фантастичний гол. Але хіба всі згадаєш, коли... треба бігти знову, цього разу на екстрім-велоспорт, міжнародний турнір з футболу, в журі конкурсу "Королева Буковини" і, нарешті, вести розіграш в пабі "Наше пиво" під час фіналу Ліги чемпіонів:) Зрозуміло, чому складно згадати найяскравіші голи?:)

Богдан Пастернак: Якщо відверто, то дуже яскравих матчів не було. Найбільше чомусь запам’ятався останній матч Скали проти Реал-Фарми. Наша команда не пропустила з пенальті, після чого забила з гри у відповідь. А гол наприкінці матчу дав багато емоцій – приємно було зрозуміти, що Скала вперше обіграє найнезручнішого для себе суперника. Після крику ГОЛ, пригадую, довго кашляв. Таке чомусь буває часто) Думаю, найяскравіші матчі та голи попереду.

Анатолій Янголь: Далеко за прикладами ходити не варто. Останній матч Гірника-Спорту, який вже завоював бронзу і йому нічого не треба було вже, проти відвертого аутсайдера Миколаєва. Гол, який забив у наші ворота Батюшин – це було щось неймовірне! Я б і не мав радіти цьому м’ячу, адже його було забито в наші ворота, ще й «в роздягальню», але стриматися я не міг. Довго побоювався, що мене за зайві емоції під час святкування цього гола тренери потім насварять, але обійшлося:) Чесно скажу, на мій погляд, це була краща гра весняної частин сезони. Але тренери зі мною не згодні:(

Артур Валерко, Football.ua

Фото з архіву героїв публікації.