Переможна хода України в Лізі націй: як збірна яскраво здолала Вірменію

Підопічні Олександра Петракова здобули другу перемогу в рамках Ліги націй. На цей раз наші хлопці були сильнішими за збірну Вірменії і заслужено перемогли з рахунком 3:0. Напевне весь тренерський штаб та гравці збірної із задоволенням проміняли б ці дві перемоги на звитягу над Уельсом. Але, як слушно наголошуєте ви в коментарях, необхідно вже потроху забувати ту невдачу проти валійців і рухатись далі.

За рахунком може здатися, що матч проти збірної Вірменії був доволі простим для наших хлопців, проте це не було так. На цей поєдинок Олександр Петраков виставив склад вже ближче нагадуючий основу. З цікавого – поява Олександра Зінченка на лівому фланзі оборони. Сашко ситуативно інколи виконував ці функції у збірній, але ось так, щоб повноцінно вийти на цій позиції з самого старту, пригадується лише один поєдинок – переможна гра проти збірної Швеції на Євро-2020, де Зінченко до речі відзначився забитим голом.

Зрозуміло, що з перших хвилин українці заволоділи територіальною та ігровою ініціативою, а вірменам залишалося тільки розраховувати на свої контратаки.

Нашим хлопцям протягом першого тайму доводилось раз по раз долати ешелоновану оборону суперника та знаходити можливості для дальніх пострілів. 

Не можна сказати, що з цим завданням нам вдавалося справлятися на відмінно, але моменти біля воріт Юрченка час від часу все ж виникали. Найкращим шансом не зміг скористатися Роман Яремчук після передачі Олександра Зінченка. Наш форвард замикав фланговий простріл, пробив по центру, тим самим дозволив голкіперу суперника здійснити сейв. Не в образу Роману, але все частіше згадується думка, що у Яремчука із якостей топ-форварда є все: швидкість, удар, розуміння гри, відкривання, антропометричні дані, якісні єдиноборства… Немає лише одного – хорошої реалізації своїх моментів. Конвертація своїх гольових моментів чи ненайважливіше вміння гравця на цій позиції. Саме це виділяє топ-форварда  серед багатьох інших. Саме це вміння найбільш розвинене у імовірного майбутнього володаря Золотого м’яча Каріма Бензема. Француз із своїх моментів ще більш складних витискає максимум. Інколи у Каріма менше моментів, ніж голів. А тому нашому гравцю слід попрацювати над завершенням атак, якщо він все ж мріє в майбутньому ще встигнути пограти в топ-лізі на найвищому рівні.

По такій грі було зрозуміло, що найголовніше для українців – це знайти свій гол. Далі супернику все ж доведеться розкриватися і буде набагато легше, але час спливав а забити не вдавалося. Абсолютно логічно, що в такій ситуації відзначився саме Руслан Маліновський. Наш італійський легіонер як тільки знайшов можливість для удару, одразу ж записав своє прізвище в протокол матчу, хоча до цього в нього були спроби дальніх пострілів.

На цьому в принципі гра була зроблена, але Україна була б не Україна, якби не створила сама собі проблеми на рівному місці. Ілля Забарний на мить втратив концентрацію і ледве не зрізав м’яч у власні ворота, проте Андрій П’ятов у чудовому стрибку ліквідував загрозу і не дав супернику вразити ворота у його прощальному матчі за збірну.

Голи Караваєва і Миколенка – справа техніки. Наші флангові захисники дотиснули виснажених вірменів і встановили комфортний результат на табло. Особливо приємно за Олександра Караваєва, який з самого початку роботи під керівництвом Петракова потрапив під його критику після матчу проти Казахстану, після чого втратив своє місце у старті збірної. Після цього забитого голу ми побачили як Петраков особисто побіг вітати Сашка з цим забитим м’ячем. Футболіст Динамо вкотре довів, що свої деякі прогалини в футбольній майстерності він цілком здатен компенсувати своїм бажанням, самовіддачею і готовністю бігати туди-назад з першої до останньої хвилини.

Окремий абзац хотілося б виділити і Михайлу Мудрику. Фланговий півзахисник Шахтаря – унікальний футболіст. Він точно один з найобдарованіших українських футболістів за всю нашу історію. Проте в цих останніх матчах складалося враження, що з усіма своїми навичками і вміннями він не розумів, де знайти їм застосування. Щось схоже ми вже бачили у його виконанні до приходу Роберто Де Дзербі в Шахтар. Італійський спеціаліст знайшов до нього підхід, і Михайло зумів розкритися. Зараз таке враження, що він знову у пошуках себе. Де б не продовжив свою кар’єру Михайло, дуже хотілося б, щоб він потрапив до спеціаліста, який знайшов би до нього підхід і знав, як максимально ефективно задіяти нашого гравця у своїй команді.

Дві перемоги в Лізі націй значно підняли настрій нашим гравцям і вболівальникам. Окремі слова подяки хотілося б сказати вболівальникам на трибунах в Польщі, які несамовито підтримували наших хлопців. Впевнений, що кожен з гравців збірної відчув справжню домашню атмосферу на стадіоні в Лодзі.