Гарний варіант для нових часів: чим Йовічевіч зацікавив Шахтар

Роберто де Дзербі залишив Україну, і Шахтареві час визначатися з його наступником. За версією каналу Бомбардир, найближчим часом команду очолить хорват Ігор Йовічевіч. Раніше Ігор тренував львівські Карпати, де розпочав тренерську кар'єру, словенський Цельє, хорватське Динамо, а до останнього часу працював у Дніпрі-1.

Розбираємо, чим кандидатура Ігора могла сподобатися донецькому клубу.

Йовічевіч вміє розкривати молодь

Часи змінюються, і футбольні клуби змінюються разом із ними. Якщо на початку 2022 року статки Ріната Ахметова становили 11,7 млрд доларів, то після 24 лютого вони зменшилися до 4,6 млрд. Можна шкодувати про витрачені ще влітку десятки мільйонів – а про нові витрати на чисто іміджевий актив і мови не може бути. Хто у такий складний час підпише контракт із українським роботодавцем?

За час у Шахтарі Роберто де Дзербі якщо щось й показав гранично чітко, так це бажання працювати з іноземцями. У єврокубкових матчах, де команду не обмежував ліміт, він відправляв у стартовий склад до дев'яти легіонерів. Йовичевіч довіряв українським гравцям більше за багатьох українських тренерів.

Завдяки співпраці з ним Артем Довбик зміг після невдачі навіть у дуже периферійному датському клубі реанімувати свою кар'єру та став гравцем збірної України, претендентом на трансфер до топ-ліг. До збірної при Йовічевічі доріс Олександр Пiхальонок – і тут можна жаліти про те, що Шахтар відпустив гравця в Дніпро-1 на повноцінний контракт. А ось у Данила Ігнатенка контракт із “гірниками” діє до літа 2023-го, і з урахуванням величезних проблем Бордо він може стати у нагоді старому новому тренеру.

Академія Шахтаря справно постачає нові та нові кадри до першої команди. Трубін, Мудрік, Матвієнко стали важливою частиною гірників, навіть незважаючи на недовіру минулих тренерів. Навіть без будь-яких війн та криз відкритим залишалося питання, чи не надто епізодичну роль грають у Шахтарі українці. Наразі українські клуби залишилися без вибору: треба обходитися або своїми, або дуже посередніми футболістами. Підписати людину, яка вміє і, за відчуттями, просто любить виводити юних гравців на новий рівень – сильний перебіг клубу.

Кришталево чиста репутація

Доводиться повторити: часи змінюються. У новій соціальній реальності перевагою претендента на будь-яку посаду в Україні будуть знання української мови, вияв патріотичної позиції. Йовічевіч відповідає цим критеріям на всі сто. Нещодавно він навіть відзначився виконанням гімну України під час одного із матчів Динамо, а українську він освоїв дуже давно. Як висловлювався із цього приводу сам Ігор:

“Я хотів показати українцям, що поважаю їх. І щонайменше, що я міг зробити — це вивчити українську мову. Так я міг показати свої емоції та зрозуміти, що хочуть від мене... Не бачу проблеми, щоб у такий спосіб показати свою повагу. Це не удар по власному его. Навпаки, так людина себе збагачує. Мої сини та дружина теж говорять українською. Філіп та Маркос закінчили школу у Львові”.

До речі, лінгвістичні навички Йовичевіча не обмежуються лише хорватською та українською. Ще як футболіст він грав в Іспанії, Японії – і вивчав мови цих країн. І якщо японська навряд чи сильно допоможе йому у клубі, то знання дуже схожого на португальську іспанської може допомогти в майбутньому, якщо Шахтар повернеться до бразильського вектора трансферної політики.

Просто чудовий 2021 рік

Торік Дніпро-1 провів у чемпіонатах України 31 матч. З них 19 було виграно, п'ять закінчено внічию і лише у семи команда Йовічевича зазнала поразки. Це статус впевненої третьої сили чемпіонату – причому від Динамо та Шахтаря Дніпро-1 відставав помітно менше, ніж випереджав Зорю та Ворсклу.

Успіх помітніший від того, що на зимову перерву сезону-2020/21 клуб йшов на останньому місці в лізі. Безумовно, вже тоді його першу команду тренував Йовічевіч, але на свою посаду він заступив уже після передсезоння та перших турів, коли довелося міняти Дмитра Михайленка. Варто було тренеру попрацювати з командою повноцінне міжсезоння, як результати стали практично топовими.

Йовічевіч далеко не старий (48 років), але при цьому має досвід. Його кар'єра головного тренера стартувала у 2014-му році в Карпатах, а тренерська взагалі – понад десять років тому у тому ж Львові. Він ставить своїм командам цікавий, не прямолінійний футбол, вважає за краще бачити контроль м'яча – і це має забезпечити спокійну адаптацію до нової команди. Гарантій результату, як і будь-яких інших, у наш складний час бути не може, але кандидатура Йовічевіча на пост тренера Шахтаря виглядає оптимальною.