Дмитро Черниш: Зі Скрипником хотів би працювати якнайдовше

Сьогодні (25 березня) о 16:00 збірна України U-19 проведе другий матч еліт-раунду кваліфікації проти збірної Данії. Команда Сергія Нагорняка розпочала відбір із поразки від Люксембурга 1:2. Що зумовило цю невдачу і що очікувати надалі — про це встигли поговорити із Дмитром Чернишем. 18-річний хавбек полтавської Ворскли проводить дуже пам’ятний березень: спочатку дебют в УПЛ, а тепер і перші матчі за збірну України U-19. Знайомимося із молодим футболістом в ексклюзивному інтерв’ю football.ua.

- В уяві багатьох Люксембург — це все ще футбольний карлик. Є пояснення поразці?

- Якісно готувалися, ретельно розбирали суперника. На теорії нам звертали увагу на гравця, який зрештою забив нам двічі. Це Леон Ельшан, він перед цим у кваліфікації відзначився чотирма голами. Але й нам його стримати не вдалося. Прикрий перший м’яч, потім надзвичайно вдалий удар від нього. Люксембург — хороша команда. Грає від оборони. Але я все одно вважаю, що нам просто не пощастило. Багато моментів створили, просто не забили.

Ну й скажу відверто, для мене Люксембург ніколи не був слабкою командою. Я тренувався із братами Тіллями у Ворсклі, пам’ятаю Жерсона в Динамо. Це дуже хороші футболісти. Бачив, що зараз доросла збірна Люксембурга розпочала відбір з нічиєї у Словаччині. Так що там теж вміють грати у футбол і виховувати гравців. 

- Яка атмосфера у команді після поразки? 

- Звичайно, всі були дуже пригнічені. Але намагаємося відкинути все погане і підтримувати хороший настрій. Тому що на негативі у футбол добре не зіграєш, а треба боротися далі. Було гарне емоційне тренування. Тренер підбадьорив, звернув увагу, що все ще у наших руках. Треба вигравати обидва поєдинки, іншого виходу нема. Сергій Миколайович Нагорняк давно нас веде. В нього цікаві тренування, він теж викладається на повну. Тому хочеться битися в тому числі і за тренера, щоб йому не було за нас соромно.

- Дуже складний відбір, лише переможець групи виходить на Євро. Що скажеш про майбутніх суперників — Данію та Іспанію? 

Про Данію у нас було два теоретичних заняття. Дуже висока, атлетична команда. Класно вибігає в контратаку. Буде важко, треба проявити характер. Іспанія грає у своєму звичному стилі: дуже мало браку, всі добре працюють з м’ячем. Трохи вивчив склад Іспанії. Там є гравець, який вже постійно грає в основі Вальядоліда. Багато хлопців з дублів Барселони та Реалу, дехто вже дебютував за основну команду. Будемо й до них готуватися, але поки всі думки лише про Данію.

- Ти сам вивчаєш суперника? 

Тренери готують індивідуальні матеріали, але я вважаю, треба якнайкраще знати проти кого гратимеш. Робоча нога, якісь інші якості. Потім у грі буде легше. Тому сам додатково вивчаю суперника. Мені це допомагає.

- Проти Люксембургу ти вийшов на заміну. Для тебе є різниця — виходити зі старту чи по ходу гри?

Може на заміну виходити навіть легше. Коли всі вже втомилися, а ти свіжий, то відчуваю, що маю перевагу в силі і можу цим користуватися. Максимально викладаюся завжди, незалежно від того, вийшов в основі чи на заміну. Взагалі моя позиція центральний хавбек. Але враховуючи, що на момент мого виходу ми поступалися 1:2, то мав завдання грати ближче до атаки, інколи просто як форвард. Цікавий досвід.

- Ярмолюка нема через травму. Не вистачає Єгора?

Так, Ярмолюк дуже хороший футболіст. Я його знаю з дитинства, завжди проти нього було дуже важко. Він би нам дуже допоміг. 

- У тебе насичений березень: дебют в УПЛ, тепер дебют в збірній U-19. Ногами міцно стоїш на землі? 

- Так, звичайно. Це дуже почесно і означає, що все роблю правильно. Це дуже мотивує. Хочу прогресувати і ставати кращим щодня.

- 12 березня ти вийшов на заміну у матчі Верес — Ворскла. Можна сказати, що це був довгоочікуваний дебют за полтавську команду? 

- Ні, все було вчасно. Влітку у Ворскли змінився тренерський штаб і в першій команді, і в дублі. Молодіжний склад очолив Василь Баранов. Мені дуже подобається, які вимоги до команди U-19. Ми граємо “ромбом” у півзахисті, як і перша команда. Це така “вузька” схема, до неї треба призвичаїтися. У нас не було завдання бути першими у чемпіонаті. Головне — якомога швидше розвивати гравців. Тому Ворскла U-19 завжди грає в атакуючий футбол, створює багато моментів.

Навіть проти лідерів — Руху, Шахтаря, Динамо — теж граємо змістовно, володіємо м’ячем. Віктор Скрипник був присутній практично на всіх матчах дублю. Я читав його інтерв’ю, де він сказав, що молодіжний склад дуже добре працює, що за цими хлопцями майбутнє Ворскли. Звичайно, такі слова дуже надихають.

- З першою командою давно працюєш? 

- На початку сезону постійно тренувався з “основою”, десь до 4-5 туру. Був контрольний матч проти Кривбасу, він мені дуже запам’ятався. Тоді вийшов на заміну і віддав гольовий пас, потім заробив пенальті і сам же його реалізував. Звісно, це лише товариська гра, але для мене той матч був дуже важливим. Потім повернувся у молодіжний склад. Значить, був слабшим за конкурентів. Повторюся, у “молодіжному” складі у нас дуже класний колектив, гра, непогані результати. Але, звичайно, хочу грати за “основу”.

- Зрештою дебют з Вересом став несподіванкою?  

- На тижні перед грою з Вересом дуже добре тренувався, все вдавалося. Напевно, Віктор Анатолійович теж відчув, що можна мене випустити. Дебют вийшов неоднозначний. Наче непогано грав, але “привіз” пенальті на 90 хвилині. Хоча я не погоджуюся з тим рішенням арбітра. 

- Ісенко тебе виручив. Відбив той пенальті, потім одразу ще один. 

- Так, виручив, безумовно. Купив йому велику шоколадку в знак подяки. В роздягальні всі раділи за Павла. Відбити два пенальті — таке дуже зрідка буває. Але, звичайно, нічия — це все одно не той, результат, якого хотіла Ворскла.

- Два очки у трьох весняних турах — це погано для такого амбітного клубу, як Ворскла. Який настрій в команді? 

- На кожну гру добре налаштовуємося, ретельно готуємося. Наче все необхідне робимо, але результату нема. Досвідчені гравці Ворскли, як-то Пердута, Чеснаков, Скляр, кажуть, що ніколи такого не було, щоб аж настільки не щастило команді. Звичайно, це впливає на атмосферу, всі трохи знервовані відсутністю перемог. Розуміємо, що дуже розчаровані й наші вболівальники. Але ще не все втрачено. Треба вигравати кожен матч і тоді вдасться пробитися у єврокубки. Поки є шанси, треба на це налаштовуватися. Тому знову ж таки перепрошую у фанів за невдачі. Повірте, всі викладаються на повну. І давайте разом вірити в краще.

- Коли тренуєшся з “основою”, не боїшся приймати ризиковані рішення, брати на себе ініціативу? Треба ж себе проявляти, а не просто підігрувати.

- Ні, не боюся. На перших порах таке могло бути. А зараз вже довго працюю з першою командою, добре спілкуюся зі старшими хлопцями. Звик до колективу і почуваю себе розкуто. Так, хтось зі старших може “напхати”, але я цього не боюся. Набагато частіше ветерани підбадьорюють, якось емоційно реагують на твої вдалі рішення. Мені особисто це дуже допомагає. 

- Віктор Скрипник за спілкуванням дуже відрізняється від багатьох наших тренерів. Тобі до вподоби така манера? 

Так. Тренери в інших клубах буває підвищують голос. Скрипник собі такого не дозволяє. Від нього надходить такий спокій, дуже приємно в такій інтелігентній обстановці працювати. Багато уваги тактиці, підготовці до конкретного суперника. Мені дуже подобається, хотів би працювати з ним якнайдовше.