Зоря без зайвих питань розібралась із Металістом 1925

Чим ближче підходимо ми до завершення чергового сезону української Прем’єр-ліги, тим дедалі цікавіше стає спостерігати за виступами луганської Зорі під керівництвом Патріка ван Леувена, яка в цьому футбольному році демонструє один із найбільш відчутних прогресів за останній період своєї історії. Що й казати, якщо "мужики" стрімко наближаються до того моменту, коли "бронзові" медалі можуть стати математично недосяжними для київського Динамо, яке станом на початок двадцять п’ятого туру національної першості відставало від конкурентів на п’ять пунктів.

Продовжити працювати на цьому непростому шляху до мети команді з луганська було запропоновано в маті проти харківського Металіста 1925, який під керівництвом Едмара / Олега Голодюка поступово набуває помітних обрисів у своєму футболі. Разом із тим, до команди приходять і більш-менш стабільні результати, хоча вона й досі не може позбутись статусу одного з найбільш миролюбних колективів сучасного "елітного" українського футболу з 12 нічиїми за 24 попередніх зустрічі.

Проте в цьому матчі "жовто-синім" марно було мріяти про подібний підсумок гри, бо вже на сьомій хвилині м’яч побував у воротах за спиною Дениса Сидоренка. Це Зоря таким удалим чином виконала подачу кутового з лівого флангу, яку спочатку на дальній намагався завершити ударом головою Герреро, але врятував воротар, проте Снурніцин швидко з лицьової потім повернув до воротарського на Шахова.

Швидкий гол допоміг "мужикам" провадити власні атаки й за подальшим ходом протистояння, тоді як суперникам залишалось пильно спостерігати за ти, щоб у випадковій ситуації на оперативний простір не втекли прудконогі виконавці суперників накшталт Герреро, Антюха чи Русина. Вдавалось це робити геть не повсякчас, тож ще до перерви Металіст 1925 ризикував нахапатись додаткових пропущених м’ячів, але ця кривда оминула команду Едмара. Хоча й було дуже близько до такого сценарію.

А ще було дуже близько до голу самих харків’ян незадовго до перерви, проте господарів тоді врятувала поперечина, яка приняла на себе завершальний удар головою від Островського під час подачі з лівого флангу. Важливим цей момент був ще й тому, що вже на початку другої половини Зоря почала кружляти біля чужих володінь і доволі швидко фірмовий високий пресинг команди ван Леувена приніс конкретні результати.

Русин перехопив м’яч на правому фланзі під час передачі на Курила, після чого зайшов до штрафного та не став шукати партнерів, пробивши в ближній кут несподівано для голкіпера. І хоча цей епізод був суто егоїстичним проявом виконавчої майстерності одного гравця, луганці вже незабаром довели, що можуть грати й у командний футбол.

На 52 хвилині просування Батагова від центральної лінії ніхто з опорників не зустрів, Арсеній зіграв на Герреро, а той у дотик розкрутив із Булецою шалену комбінацію перед чужими володіннями, після чого пробив із пів кола в правий нижній кут. Зоря відверто бавилась із обороною опонентів у ті хвилини, проте на більше відмовилась зазіхати. Матч завершувався в спокійному темпі, під час якого господарі мали нагоди оформити ще гол чи два, проте обмежились ударами у воротаря, як і в першому таймі.

У наступному турі луганська Зоря гостюватиме в харківського Металіста, а Металіст 1925 поїде в гості до рівненського Вересу.

Зоря — Металіст 1925 3:0
Голи: Шахов, 7, Русин, 48, Герреро, 52

Зоря: Сапутін — Бутко, Снурніцин, Батагов, Вантух — Дришлюк (Мишньов, 46), Шахов — Н. Русин (Хахльов, 69), Булеца, Антюх — Герреро (Погорілий, 69).

Металіст 1925: Сидоренко (І. Потімков, 70) — Безуглий, Я. Мартинюк, Курило, Рудавський — Габелок, Кравченко, А. Ткачук — Р. Русин, Островьский, Ременюк (Абдуллаєв, 59).

Попередження: Ватух, Бутко.