Football.ua

П’ять найбільших перемог українського футболу у 2023 році

Підбиваємо позитивні підсумки минулого року.
3 January, 11:02
Україна

Календарний рік майже залишився позаду, тому ми традиційно підбиваємо підсумки розвитку українського футболу на цьому етапі.

І якщо в першій частині ми розглядали п’ятірку найгірших явищ із тих, які нам удалось спостерігати, то зараз спробуємо трохи знизити рівень напруги й розповісти про щось хороше. Так чи інакше, а надворі новорічні свята, тож сумувати не варто.

Збірна України на шляху до чемпіонату Європи-2024

Почати треба з того, що в 2023 рік ми заходили з відчуттям того, що Сергій Ребров усе ж таки стане головним тренером збірної України. Але коли та за яких умов це відбудеться — ніхто достеменно не міг сказати. І поки ми варились у власних внутрішніх проблемах, уже встиг розпочатись відбірковий раунд до чемпіонату Європи-2024 й одразу матчем проти Англії нас повернули двома ногами на землю.

Лише потім, ближче до літа, Ребров таки обійняв посаду керманича Головної команди країни, що слугувало початком геть нової історії. Успішною вона буде чи ні — дізнаємось уже на початку наступного року. Є всі передумови бажати якомога кращого результату для нашої команди, бо в групі проти Англії та Італії вона точно не пасла задніх і ледь не стало головним ньюзмейкером континенту. Забракло лише трохи вдачі й майстерності арбітрів VAR у вирішальний момент.

Усе інше — наче працює так, як і має працювати. У будь-якому випадку, команда та тренерський штаб роблять усе від себе залежне, аби ми вважали саме так. Це, у свою чергу, і слугує запорукою для оптимізму на наступний рік, бо з Євро в нас взаємини складаються все ж таки трохи інтенсивніше, аніж із мундіалями, а пропустити черговий великий міжнародний турнір було б уже зовсім недоречно. Тим паче, що в нас є, кого з футболістів повезти на показ до Німеччини.

Молодіжна/Олімпійська збірна Ротаня

У нашої країни майже завжди останніми роками або, можливо, навіть десятиліттями, було в наявності цікаве покоління молодих виконавців, які були ладні ставати чи-то чемпіонами Європи, чи-то взагалі вигравати світову першість. Але олімпійської команди ще жодного разу не було, і вдвічі приємно, що дебютуватимемо на такому рівні ми у вкрай непростий для країни час.

Руслан Ротань та його тренерський штаб — як би не критикували роботу колективу на чолі молодіжки, але вона вистрілили на чемпіонаті Європи в своїй віковій категорії й поступилась лише майбутньому фіналісту. Цікаво, що потім, уже в рамках відбіркового раунду наступного Євро, ми взагалі обіграли новоспечених чемпіонів субконтиненту, але то вже трошки інша історія.

Найближчі кілька місяців хоча б раз на тиждень-два потрібно буде моніторити стан наших головних дорослих зірок, бо потім із них ще потрібно буде виділити трійку найкращих, яка має гарантовано підсилити делегацію в Парижі. Кажуть, що ті ж французи можуть повезти Грізманна та Мбаппе, тож і ми маємо знайти, кого продемонструвати на такому високому рівні. Погодьтесь, це дуже незвичний досвід для нашої футбольної спільноти.

Шахтар у єврокубках

Чинний чемпіон України, донецький Шахтар, за цей рік еволюціонував, пережив чималу кількість злетів та падінь, пройшов крізь гучні перемоги та нищівні поразки, але головної своєї якості не втратив. Єдина команда, на яку ми маємо покладатись у питанні здобуття дорогоцінних очок рейтингу, знову матиме "помаранчево-чорні" кольори футбольної форми.

Так само було й на початку 2023 року, і, як не дивно, знову першим суперником у плей-оф буде команда з Франції. Тоді Ренн привів нас прямо на нідерландський Феєнорд, а що було далі з "гірниками", найкраще свідчитиме їхнє рішення запозичити тренера з країни, яку представляла "зірка півдня". Із ван Леувеном досвід взаємин у підсумку виявився негативним, а ось із Пушичем — доволі оптимістичний.

Шахтар потрапив до групи з каталонською Барселоною, португальським Порту й бельгійським Анверпеном, і всі чомусь одразу пророкували йому четверте місце. Точніше так, "чому" — більш менш зрозуміло, але все одно дуже необачними були вболівальники.

"Гірники" в підсумку здобули дев’ять очок та гратимуть навесні в Лізі Європи УЄФА, а ми кажемо — цього недостатньо, можна було й вище замахнутись. І це з усіма негараздами, що супроводжували виступи команди в першій частині сезону. Більш красномовного свідчення про рівень колективу годі й шукати.

Динамо Київ та Дніпро-1 після змін головних тренерів

Київське Динамо й дніпровський Дніпро-1 увібрали в себе весь негатив на початку сезону, що й на луганську Зорю в єврокубках навіть не залишалось подекуди. Але все змінилось разом із набуттям обома клубами нових головних тренерів у особі Олександра Шовковського та Юрія Максимова.

Аванси для обох керманичів, насправді, є шаленими перед початком весняної частини сезону, але в кожного з них є цілих пакунок проблем, які навіть за тривалу зимову перерву можна просто не встигнути вирішити.

Очевидно, що сподівання що в Динамо, що в Дніпра-1, покладатимуться на перемогу в чемпіонаті, бо більше в них і турнірів то й не залишилось, і тільки влітку ми достеменно зможемо сказати, чи був цей досвід змін за ходом сезону вдалим.

Рівний чемпіонат — убивча мрія більшості

Гегемони, Шахтар – Динамо, Динамо – Шахтар, і більше дивитись нічого. Ну, так, дійсно, у футболу України після початку вторгнення в 2014 році були великі проблеми з різноманітністю, бо банальне виживання стало головним питанням для більшості з колективів. І навіть тоді, коли в екстремальних умовах усі більш-менш навчились співіснувати й чемпіонат готувався до свого ледь не найбільш цікавого розіграшу у воєнній історії, почалось повномасштабне вторгнення, тож стало взагалі не до футболу.

Звісно, що рівень команд "еліти" ще трохи впав, проте найбільш разючим стало це падіння саме для загальновизнаних грандів, тоді як решта команд, хоча й поступились навіть своїми колишніми позиціями, але, у переважній більшості, гідно витримали удар. А потім сталась ін’єкція у вигляді Полісся для фаворитів та Оболоні й ЛНЗ для середняків турнірної таблиці й раптово з’ясувалось, що цей коктейль є доволі цікавим для споживання.

Та й справді, погодьтесь, давно вже не було такого, що кожен наступний тур починається з питання, а хто цього разу сенсаційно втратить очки? Нестабільність Шахтаря, Динамо, Дніпра-1, провали Зорі, зліт Полісся та Кривбасу, цікавий Рух, а також непоборний до певного часу домашній Чорноморець наробили такого галасу, що минула перша частина сезону, а щодо майбутнього чемпіона ми взагалі не маємо підстав для передбачень.

Звісно, що така інтрига — це добре. Навіть дуже добре. Але в наших мріях колись була інтрига через набуття іншими командами більшої ваги, а не зниження стабільності лідерів то середньої температури в палаті. Планували побудувати суспільство рівних за статком людей, а вийшло рівність за бідністю — не в перший раз у нашій історії, що поробиш.

Висновок

Буремний рік залишився позаду. І якщо брати до уваги суто міжнародні здобутки наших футболістів, то чого тут ще не вистачає для щастя? Остаточного подолання кваліфікації Євро та єврокубка від Шахтаря на додачу? Останнє ввижається як якась фантастика, а ось перше — цілком у полі спроможності команди Сергія Реброва, чому ми й присвятимо головну увагу в першій половині 2024 року.