Шеф-скаут Полісся: Ринок змінюється й він робить українських футболістів дедалі більш недоступними для нас

Житомирське Полісся активно ввірвалось у інформаційний простір української Прем’єр-ліги в цьому сезоні й продовжило розбудовувати власну інфраструктуру.

Зокрема, "вовки" призначили шеф-скаутом клубу журналіста та колишнього співробітника Football.ua Анатолія Волкова, який тепер опікується селекційними справами новачків "елітного" дивізіону.

Прес-служба Полісся напередодні мала можливість поспілкуватись із фахівцем із підбору кадрів.

"Прізвище Волков? Я теж це сприймаю, як якийсь сигнал, якийсь жест до співпраці з Поліссям. Коли я вперше сюди приїхав, я побачив вовка у шарфу. Я навіть з ним сфотографувався, відправляв своїм друзям, дружині. Так, для мене якийсь символізм точно присутній.

Я все життя, скільки себе пам’ятаю, грав у футбол, я засинав із м’ячем — прокидався, я вчився у футбольному інтернаті. Я не був таким талановитим, щоб будувати своє життя, як професійний футболіст, я це сам усвідомив. Сам ухвалив рішення взятися за навчання і будувати своє життя інакше, але до футболу завжди тягнуло і, коли я потрапив в Інститут журналістики, на першому ж курсі я почав працювати в газеті Український футбол, потім сайт Football.ua і потім донецький Шахтар.

Інколи сумую за часами, коли я писав. Але коли перечитую те, що я писав — я відхрещуюсь і мені часто соромно. Але, окей, так треба було для правильної кар’єри і це теж корисний досвід.

Коли я був журналістом, у мене було усвідомлення, що мені цього замало і я хочу глибше поринати у професію футболу і розуміти його зсередини.

Шахтар був моїм першим місцем роботи в цій царині. Академія Шахтаря, точніше, де я працював аналітиком. І коли почалася війна — так склались обставини, що з’явився шанс стати скаутом першої команди і я вирішив, що це вдалий крок, своєчасний крок.

Дякую Шахтареві, що довірили мені цей шанс. І таким чином я пропрацював загалом сім років у Шахтарі, із них півтора останніх — як скаут першої команди. Ну, а до того я був аналітиком.

Я думаю приблизно чотири людини було б достатньо для нового скаутського відділу Полісся, крім мене. Якщо це буде три — окей. Ну й ми зараз в процесі побудови. Поки я один, але ми в процесі створення цього відділу.

Якими регіонами ми будемо опікуватись? Щоб відповісти на це питання, я трішечки повернусь у передісторію. Як я бачу скаутинг Полісся. Те, про що я говорив — розум скаутів і трансфери мають бути розумними. Для мене розумний трансфер — це коли клуб Полісся не переплачує за футболіста лише тому, що він, наприклад, бразилець чи лише тому, що в нього є якась національність, приналежність до якоїсь футбольної школи, чи клубу.

Другий фактор — коли ми не створюємо прецедент з зарплатнею футболіста всередині колективу. Третє, окрім трансферної вартості й зарплати — це фактор потенційного перепродажу футболіста. Його здатність давати результат уже, але ми точно повинні розуміти, що він поки ще не на піку своїх можливостей.

Якщо говорити про Луїфера — один із наших трансферів, ми розуміємо, що футболіст дуже близько до національної збірної Венесуели. Ми розуміємо, якщо він тут заграє і буде забивати і він отримає виклик туди і буде грати за збірну проти Бразилії, Аргентини і так далі. Це бачитиме весь світ і це теж важливо.

Нам важлива персона футболіста — ми хочемо, щоб він приїжджав сюди вмотивованим з правильним настроєм і з розумінням того, що він потрапляє у дуже важкий чемпіонат насправді. Український чемпіонат — дуже важкий. Атлетичний, його не можна недооцінювати легіонерам.

Які країни нам потрібно дивитися, повертаючись до вашого запитання. Такі, де ми можемо побудувати такі розумні трансфери. Наприклад, якщо це Луїфер венесуелець і в нього в попередньому сезоні 19 голів і чотири асисти — то це одна вартість, але якщо ти Луїфер і ти забиваєш 19 голів і ти бразилець — то твоя вартість втричі більше.

Якщо ти колумбієць, то вартість у два з половиною рази більша, якщо ти чилієць вдвічі більша і так далі і тому подібне. Тому є ринки, наприклад, Грузія, Венесуела, де ти можеш придбати футболіста за плюс-мінус об’єктивними умовами. Прийнятними для нас, для клубу.

Треба відчувати, де зараз відбувається якийсь вибух, зріст молодих футболістів — це ж знову ж таки Грузія. Для нас пріоритетні інші країни Латинської Америки, але там ми розглядаємо кожен окремий випадок і гравця, як окрему історію. Тому що є тенденція, що там потрібно переплачувати, але це не означає, що ти можеш щось знайти і спрацювати настільки добре і ефективно, що ти й там не переплатиш.

Є багато футболістів, у яких закінчуються контракти. Для нас звичайно актуальні Балкани — тому що це футболісти приближені до нашого контексту за рівнем чемпіонату і за атлетичністю й так далі.

Грузія? Можна і так сказати, що я акцентований на цьому ринку, але було б дивно і сумно для Полісся якби вийшов скаут і сказав, що ми не переглядаємо цей регіон. Він зараз дає європейським клубам якісний продукт і ми повинні за ним слідкувати. Чи варто очікувати трансферів звідти? Цілком імовірно.

Контекст із трансфером Луїфера теж цікавий. Я завжди вважав, що цей ринок недооцінений українськими клубами. І коли прийшов у Полісся я знав цього футболіста — я його бачив раніше, він мені подобався. І у мене було відчуття, коли я отримав завдання, що нам потрібно до закриття трансферного вікна підписати якісного нападника з голами, у мене тут дуже швидко все зрослось у голові. Я маю на увазі — це саме той випадок, коли футболіст пасує клубу і клуб пасує футболісту.

Війна — це ще один фактор, про який я забув сказати щодо Луїфера. У цьому аспекті не було жодних труднощів. Це теж важливо. За час переговорів у нас взагалі не обговорювалась тема війни. Для нас було важливо знати і розуміти, що у Венесуелі політична ситуація не набагато краще, аніж в Україні. Там теж усе непросто, теж існує небезпека.

Футболісти там плюс-мінус розуміють, що таке повітряна тривога й у цьому не було проблеми. Луїфер вивчав це питання самостійно. Ми лише дали базову інформацію, сказавши, що тут ми створюємо всі умови, які тільки в наших силах, для безпеки гравців.

Зрозуміло, що із Скандинавії привезти футболіста в Україну майже немає шансів — незалежно, яка це національність гравця, але майже неможливо, щоб вони переїхали звідти в країну, де йде війна. Вони навіть не хочуть про це розмовляти. Найчастіше, звісно є винятки. Навіть українські клуби підписували звідти футболістів за останній два роки. Тим не менше, тенденція така.

Я задоволений тим, що клуб підписав ще одного центрального — – я наголошую, що Василя Кравця ми брали, як центрального захисника. Навіть кількісно до його підписання у нас була проблема — саме кількісно. Не може клуб декларувати високі завдання і ризикувати через травми, через вилучення, дискваліфікації, сидіти і ламати голову над тим, а як же нам грати.

Іван Петряк — це футболіст, який до нас прийшов на правах оренди. Ми знаємо Івана, як досить якісного виконавця. Зрозуміло, що у нас травмований до кінця сезону Бені Макуана і це досить на мій погляд логічно, що ми підписали футболіста на цю позицію на комфортних умовах для Полісся. Побачимо, я думаю, він нам допоможе.

Якби він грав цей рік за Шахтар і був важливим для них футболістом, то ми б не мали змоги його отримати. Те, що футболіст не грав — ну, окей, були травми, я це розумію. Але в моїй голові чітко присутня картинка Петряка на піку своїх можливостей і, якщо він повернеться в цю форму, всі будуть щасливі від цього союзу.

Узагалі, трансфери — це важка і, навіть у де в чому, болюча тема, тому що Полісся — це український клуб і ми хочемо, щоб у нас були українські футболісти. Це — факт. Але ринок змінюється і він робить українських футболістів дедалі більш недоступними для нас.

Вибір не такий великий, охочих багато і як тільки футболіст в Україні починає демонструвати рівень верхньої п’ятірки на нього дуже стрімко зростає ціна, дуже багато речей навколо футболіста, багато людей навколо такого цікавого футболіста й його важко підписати і часто така ситуація, що стеля футболістів не настільки висока, щоб виконувати завдання, про яке йшлося — нам же треба потім зацікавлювати ринок в цих гравцях.

І от в цьому випадку часто випадає так, що Полісся може стати для цих гравців і вони це можуть розцінювати — класний для них перехід і можливу кінцеву фазу кар’єри. Нам це не вигідно.

Щодо молодих гравців — ми сконцентровані, ми дивимося, ми знаємо, ми шукаємо U-19, нижчі вікові категорії, ті футболісти, які лише починають грати в УПЛ, Першій лізі, Другій лізі. Футболісти з українським паспортом за кордоном. Ми їх всіх вивчаємо.

Насправді ми зараз хочемо зробити настільки якісну підготовку до трансферного вікна, щоб трансферне вікно не перетворилося для нас на каторгу, проблему і хаос.

Трансферне вікно — це ситуація, де все змінюється все дуже швидко, де багато і конкурентів, і чинників, і факторів, із якими тобі потрібно знайти правильні рішення. Нічого не заважає ідентифікувати, створювати шорт-листи зараз і починати роботу зараз. Власне, ми цим і займаємось. Ми хочемо підійти максимально готовими до трансферного вікна.

Якщо раніше можна було сказати, що лонг-лист — це 10+ футболістів, а шорт-лист — це 3. То в нинішніх умовах, то шорт-лист виглядає, як лонг-лист. Тому що знову ж таки чи готові футболісти їхати в Україну, і багато цих факторів, не лише футбольних, ти маєш мати.

Наприклад, шорт-лист з трьох футболістів — пріоритетних, але точно не буде зайвим мати ще 3-5 запасних варіантів. Тому що війна — це не лише бажання їхати чи не їхати. Цим ще користуються агенти, які накручують умови.

І коли трансфер перестає бути розумним для Полісся — то відповідно ми можемо рухатися до інших опцій. У простонародді кажуть, коли агенти викручують руки. Тому шорт-лист і лонг-лист створили мід-лист.

У нас точно є мета робити все від нас залежне максимально, щоб кількість футболістів з українським паспортом зростала, але поки я би сказав більше легіонерів. Але на це є об’єктивні причини і я не можу сказати, що я цьому радий сильно, але поки обставини складаються так.

Українські футболісти в пріоритеті. Ми це розуміємо, ми намагатимемося, ми стараємося, а там побачимо, як складатимуться обставини, бо зараз ми багато залежні від того, як себе проявлять футболісти Полісся в завершальній частині чемпіонату", — заявив функціонер поліщуків.

Наразі житомирське Полісся йде шостим у турнірній таблиці й не може виграти вісім матчів поспіль.