Зоря та Оболонь зіграли внічию на втіху конкурентам

Другий ігровий день двадцять шостого туру української Прем’єр-ліги був присвячений, переважно, протистояння у нижній частині турнірної таблиці, де цього сезону точно не менш гаряче, аніж у так званій чемпіонській групі. Боротьба за збереження місця в "елітному" дивізіоні — для певних команд це наразі найболючіша тема на порядку денному.

Наприклад, для луганської Зорі та київської Оболоні, які звітного дня зустрічались на полі стадіону Лівий берег на самій адміністративній межі столиці. Футболісти Юрія Коваля тільки-но вийшли з двоматчевої програшної серії проти донецького Шахтаря, тоді як колектив Валерія Іващенка за цей час до них наближився аж на два очки — саме стільки коштували нічиї проти Металіста 1925 та Олександрії.

Насичений перший тайм поміж двома аутсайдерами. Зоря прагнула встановити контроль над грою, але фірмові контратаки Оболоні не давали їй цього робити. Команда Іващенка при цьому створила кілька непоганих гольових моментів, але все, що летіло в площину воріт, так чи інакше досягало рук Турбаєвського. Не нудьгував на протилежному боці поля й Федорівський, хоча гравці команди Коваля були значно менш влучними за суперників та постійно грішили відсутністю акцентованого завершення під час флангових передач.

У підсумку, на перерву ми відходили в ситуації, коли "пивовари" навіть більше були присутні біля чужих воріт, і мали при цьому моменти Черненка та Мороза для забитого м’яча, проте чогось постійно бракувало в останній момент для гола. Навіть у штангу одного разу влучали кияни зусиллями дальнього пострілу від Османа, проте рахунок так ніхто й не відкрив. І насправді це мало турбувати команди чи не найбільше — результат, який ішов на користь виключно конкурентам.

У другому таймі потрібно було, щоб знайшлась команда, у якої вистачило б бажання та наснаги піти здобувати перемогу. Можливо, це була Оболонь? Бо розпочинали ми з непоганого моменту в Таранухи, який ударом із правого флангу штрафного низом не переграв Федорівського. У Ростислава ще був потім один непоганий момент перед чужим воротарським, але треба ж усе-таки влучати з критично малої відстані.

Чи, можливо, Зоря хотіла забрати три очки? У луганців був дуже солідний шанс у Герреро, коли після помилки Лук’янчука в центрі штрафного потрібно було просто не влучити у воротаря й у ворота поцілити, бажано. Але ні — настрій, напевно, у панамця був не той, чи щось ще в подібному ключі. У підсумку, очки довелось поділити, хоча у Оболоні наприкінці гри за відсутності замін Федорівський ледь тримався на ногах, але пробити по його воротах так ніхто й не наважився. Солідарність.

У наступному турі луганська Зоря навідається в гості до житомирського Полісся, тоді як київська Оболонь прийматиме черкаський ЛНЗ. 

Зоря — Оболонь 0:0

Зоря: Турбаєвський — Бутко, Джордан, Батагов, Вантух — Башич (Мишньов, 79), Хахльов (Дришлюк, 62) — Кирюханцев (Жуніньйо, 62), Яцик (Грисьо, 46), Антюх (Мічін, 63) — Герреро.

Оболонь: Федорівський — Лук’янчук, Карась, Дубко, Осман — Чернов (Прокопенко, 55), Черненко, Мороз (Косовський, 60), Грисьо (Мединський, 46) — Краснопір, Тарануха.

Попередження: Башич