Невмотивований Шахтар понад чотири години стримував Дніро-1 від бронювання місця в єврокубках

Донецький Шахтар здобув чемпіонський титул української Прем’єр-ліги тиждень тому, коли у Львові переміг київське Динамо в Класичному українському протистоянні (1:0). Після цього команда Маріно Пушича одразу поринула думками в фінальне протистояння проти полтавської Ворскли в Кубку України, яке також залишила за собою (2:1).

Таким чином головне завдання "гірників" на сезон було виконано — два трофеї були вже в кишені. Але при цьому залишалось зіграти ще два матчі в національній першості, кожен із яких мав дуже гучні афіші. Спочатку, Шахтарю треба було поїхати до Дніпра на матч проти тамтешнього Дніпра-1, якому ще доводилось у заочному режимі боротись за місце в єврокубках проти львівського Руху та житомирського Полісся. І, звичайно, був великий ризик, що звітна гра супроводжуватиметься черговими тривалими повітряними тривогами в регіоні.

Тривога за кілька годин до матчу, але без впливу на час його початку. Тривога під час матчу. Одна. Друга. Третя. Четверта. Ми були до цього готові. Морально. Але чотири з половиною години футболу для матчу такого рівня напруги — це вже занадто. На футболістів під час уже третьої вимушеної зупинки було боляче дивитись. А що в них було в голові, коли вони тільки вийшли на поле назад, і одразу пролунав ще один сигнал — то взагалі не передати словами.

Але грати було потрібно, бо коли ще, як не цього дня? Тим паче, що в Дніпра-1 була крута фора у вигляді резервного складу Шахтаря. Про зіграність у контексті "гірників" за таких умов говорити було не варто. І це стало помітно вже на 10 хвилині, коли Педріньйо абикуди штовхнув м’яч із лівого флангу до штрафного, Філіппов підхопив та переграв дебютанта Твардовського.

Задум Максимова був таким, що його команда мала тиснути на той розібраний Шахтар від початку й СК це успішно робив. Рівно до першої тривоги, яка дала час футболістам Пушича вигадати, як боротись із цим тиском. А там, де в боснійця з’являється час подумати, суперникам потім раптового стає непереливки. Проте коли ці павзи виникають постійно, то й донеччан мало що виходить.

У підсумку, розібраний Шахтар не може поладнати грою в атаці, а Дніпро-1 не може включитись знову в пресинг, бо зараз як гряне чергова тривога, так знову кочегарити доведеться. Загалом — ось такий підвішений стан для обох команд. Тому й гра вийшла такою, що була явно не варта тих годин, на які вона розтягнулась.

Для команди ж Максимова все завершилось не дуже добре, бо наприкінці першого тайму Волинець не поладнав із дальнім ударом Шведа, після чого Марлон зіграв на добиванні. І це вже геть інший контекст на другий тайм, початок якого залишив за собою колектив Пушича, якому ще раз пояснили тренери, як треба взаємодіяти поміж собою.

Ось і побачили ми постріл від Невертона здалеку в праву стійку чужих воріт, а також удар головою від того-таки Марлона на завершення подачі кутового. Повноцінно гольові моменти, але до зміни рахунку вони не призвели. А потім була подвійна тривога, після якої Дніпро-1 постійно перебував на чужій половині. Однак не реалізував супермомент на правому фланзі штрафного Гуцуляк, точніше Гочолеішвілі на лінії врятував Шахтар від поразки. Отже, нічия, до якої Шахтарю було байдуже, а ось команді Максимова…

У останньому турі дніпровський Дніпро-1 гратиме в гостях у одеського Чорноморця, тоді як донецький Шахтар навідається в гості до житомирського Полісся.

Дніпро-1 — Шахтар 1:1
Голи: Філіппов, 10 — Марлон, 44

Дніпро-1: Волинець — Адамюк, Сваток, Сарапій, Пасіч — Бабенко, Рубчинський — Лєднєв (Гуцуляк, 60), Піхальонок, Очеретько — Філіппов.

Шахтар: Твардовський — Гочолеішвілі, Бондар (Лемкін, 77), Міроші, Педріньйо — Степаненко, Назарина (Бондаренко, 90+1) — Швед, Марлон (Криськів, 84), Невертон (Кевін, 84) — Сікан.

Попередження: Гочолеішвілі, Криськів