Лівий берег у серії пенальті вибив Металіст 1925 із турніру чотирьох за місце в УПЛ

Український футбол без пригод собі життя не уявляє, тому перед початком чергового сезону Прем’єр-ліги в нас "раптово" з футбольної мапи зник один клуб. Дніпровський Дніпро-1, якщо хтось випав із контексту національної першості за останні пару місяців. Отже, треба було шукати нового учасника "елітного" дивізіону, і цього разу організатори змагань здивували рішучістю, організувавши турнір у так званому "форматі чотирьох".

Таким чином не одна, а одразу чотири команди отримали не тільки можливість помріяти про підвищення в класі, а й додатковий головний біль, бо всі нагальні питання підготовки потрібно було вирішувати ледь не за лічені години. Київський Лівий берег та харківський Металіст 1925 виключенням у цьому плані не стали, хоча як подивишся на команду Віктора Скрипника за прізвищами футболістів, так одразу й виникне думка — вони щось знали. Але це не точно.

У першому таймі на стадіоні Лівий берег ця перевага в класі виконавців була помітною, бо "жовто-сині" й м’яча особливо не давали потримати суперникам, не кажучи вже про якісь там позиційні атаки. Натомість жорстка манера суддівства головного арбітра Олександра Омельченка із Слов’янська ще й посадила на картки одразу трьох виконавців "лелек" ще до перерви.

А Металіст 1925 тим часом створював такі гольові моменти, що відсутність голів у першому таймі з боку гостей виглядала просто незбагненно. Зокрема, у Фрімпонга було аж дві можливості пробити Механіва на самому початку гри, проте він обидва рази примудрився влучити у воротаря в епізоді віч-на-віч. І це ми ще не згадуємо нагоди Арі та Борячука, які були не менш близькими до голів.

Однак Механів так і не пропустив, а вже на початку компенсованого часу перед перервою його команда вискочила до рідкісної контратаки й простріл Миколи Когута з лівого флангу штрафного на дальній стійці завершив Войцеховський. Цей фактор перекреслив усі, здавалося б, очевидні сценарії на другий тайм.

Ми передбачали, що команда Скрипника спробує щось вигадати таке, аби прибрати різницю за рахунком якомога швидше. Але натомість нічого подібного у виконанні Металіста 1925 ми так і не побачили. Харків’яни не створили жодного реального гольового моменту в основний час, тоді як у суперників навіть ударів у площину воріт під час лічених контратак виявилось більше за них. Колесник та й поготів міг знімати всі питання на 89 хвилині своїми пострілами з правого флангу штрафного.

Але натомість ми дивились серію пенальті. Як? Усе просто — Кравець таки заштовхав м’яч у сітку з правого кута воротарського, що стало фактично єдиною гольовою нагодою його команди поперерві. І все — почалась лотерея, у якій усі били справно, окрім Арі Моури. Той влучив у ліву стійку на п’ятому ударі, після чого кияни закрили це протистояння власною перемогою. У фіналі 30 липня вони гратимуть проти переможця пари Епіцентр — Минай.

Лівий берег — Металіст 1925 1:1 (5:4 – пен.)
Голи: Войцеховський, 45+1 — Кравець, 90+4

Лівий берег: Механів — Соколов, Самар, Якимів, Дударенко — Банада, Дедух — Войцеховський (Співаков, 46), Синиця (Галас, 66), М. Когут (Ів. Когут, 66) — Сухоручко.

Металіст 1925: Мозіль — Капінус, Імереков, Кравець, Пасіч — Чурко, Юрченко, Гармаш (Сидоров, 63) — Арі, Фрімпонг (Іг. Когут, 64), Борячук.

Попередження: Самар, Войцеховський, Дедух