Шедевр Ізакі приніс Шахтарю перемогу в дербі над Зорею

І наостанок у програмі шостого туру української Прем’єр-ліги відбувалось протистояння на Арені Львів, яке має своє глибоке історичне коріння на протилежному боці нашої країни. Східноукраїнське дербі поміж донецьким Шахтарем та луганською Зорею завжди було принциповою регіональною історією, і навіть за часи багаторічної релокації цих двох команд градус не зменшився.

Цього ж разу новому головному тренеру "гірників" Арді Турану довелось на власному прикладі відчути настрій цього протистояння, і від Шахтаря в першу чергу очікували на реакцію після невдачі в грі проти харківського Металіста 1925 (1:1), яка запам’яталась не тільки суддівським скандалом, а й власне слабкою грою донеччан в атаці на тлі міжнародної перерви. Але й колектив Віктора Скрипника свій перший матч після відновлення чемпіонату програв ковалівському Колосу, який, як ми бачимо, тепер також робить ставку на атакувальний футбол.

Новини довкола цього матчу для Шахтаря насправді почались ще до його початку, коли стало відомо про травму Аліссона та відповідно його непотрапляння до заявки на цю гру. Подейкують, що може йтись і про тривалу відсутність бразильця. Що ж, перевіримо з часом, а поки "гірники" мали знайомитись із Педріньйо Азеведо в ролі лівого вінгера, щоб Педріньйо да Сілва міг закрити прогалину праворуч в атаці.

Номінальний захисник попереду в підсумку виконав чимало роботи впродовж цієї гри, але все одно відчувалось, що над атакувальними навичками йому доведеться ще довго працювати. Зокрема, відчуття лінії офсайду в нього явно не належить до найсильніших якостей. Та й завершення в дотик, коли для Азеведо створили перший гольовий момент у цій грі, також шкутильгало.

Тим часом команда Скрипника відверто відмовилась грати в атакувальний футбол цього вечора. Виключно на контратаки покладалась Зоря, і якщо б ривок Слесаря посеред першого тайму через лівий фланг таки завершився успішним перекиданням над головою Різника з гострого кута, а не сейвом від воротаря, то можна було б вважати, що тактика Зорі себе виправдала. Проте в разі, якщо будувати твердження на цих "якщо", то й у Шахтаря було кілька дуже непоганих нагод для того, аби розпечатати ворота Сапутіна до перерви.

Проте "мужики" тримались. Інколи — на межі від пропущеного м’яча. Як у останньому моменті першого тайму з порятунком від їхнього воротаря під час удару Криськіва в лівий верхній кут. І тиск Шахтаря при цьому в подальшому обіцяв виключно посилюватись.

Однак час минав, а голів команда Турана не забивала. Тренер "гірників" при цьому втратив терпіння вже на початку другого тайму й почав робити заміни. Так отримав свій ігровий час новачок Ізакі, до якого пізніше долучились ще й Лукас та Мейрелліш. Але наприкінці гри все одно був період, коли Зорі не просто вдалось відвести м’яч від власних воріт, а й створити момент для Андушича, підкрутку якого з лівого флангу довелось тягнути Різнику.

І от коли чергова нічия відчувалась дійсно десь поруч для господарів поля, там уже сказав своє слово Ізакі. Класна стінка з Мейреллішем на правому фланзі завершилась бездоганним ударом у дальню дев’ятку з-за меж штрафного. На цьому моменті Туран видихнув із полегшенням, бо загалом контур проблем його команди вже достатньо добре видніється.

У наступному турі донецький Шахтар гостюватиме у львівського Руху, тоді як луганська Зоря прийматиме київську Оболонь.

Шахтар — Зоря 1:0
Гол: Ізакі, 87

Шахтар: Різник — Конопля, Бондар, Матвієнко, Азарові (Ізакі, 54) — Бондаренко (Лукас, 73), Криськів (Назарина, 80), Очеретько (Марлон, 55) — Педріньйо да Сілва, Еліас (Мейрелліш, 73), Педріньйо Азеведо.

Зоря: Сапутін — Жуніньйо, Джордан, Башич (Дришлюк, 65), Янич, Вантух — Попара, Андушич (Руан, 88), Саленко (Маткевич, 79) — Слесар, Будківський.

Попередження: Ізакі