Ротань знову тріумфував у Олександрії, але вже на чолі Полісся
Недільна програма дванадцятого туру української Прем’єр-ліги розпочиналась із протистояння на КСК Ніка в Олександрії, де в одній із технічних зон знову можна було побачити Руслана Ротаня, який за кілька попередніх сезонів став для місцевого однойменного клубу справжньою легендою. Як і шалена "срібна" команда під його орудою за цей час.
Проте цього разу відомий український фахівець перебував із протилежного боку барикад, у опозиції до "поліграфів", так би мовити, оскільки привіз до Олександрії колектив житомирського Полісся, із яким тепер вирішує завдання найвищого ґатунку в турнірній таблиці, тоді як Кирило Нестеренко продовжує збирати крихти від того спадку, що залишив по собі колишній тренерський штаб. У підсумку вийшла доволі амбітна зустріч, у якій хтось хотів показати, що нічим не гірший за попередників, а хтось прагнув довести, що й на новому місці може створювати якісно новий продукт.
Але це лише лірична частина вступу до цього поєдинку. На полі КСК Ніка лірики тим часом не було взагалі. "Поліграфи" спробували активно почати зустріч на чужій половині, але доволі швидко їх за це покарали стандартом. Велетень подав кутовий на правому фланзі на дев’ятій хвилині, Сарапій головою в центрі штрафного пробив, Долгий на лінії не зафіксував, а Гайдучик одразу ж доїв цю атаку та знову повернувся на передові позиції в бомбардирських перегонах фактично з лави для запасних свого нового клубу.
Далі хід подій був прогнозованим — звичний для команд Ротаня сценарій, коли Полісся наче й віддає суперникам м’яч, але рубає під саме коріння навіть найменші натяки на загрози. Проте трапляється й так, що в цій схемі щось іде не за планом, і потім відбуваються історії, як наприкінці першого тайму цієї зустрічі, коли де-не-де, а могла Олександрія таки знайти своє щастя у постійних флангових подачах на загострення. Якби ще хтось по воротах влучав на їхнє завершення.
І наче почала якась інтрига з’являтись до перерви, але вже після повернення на поле Полісся її остаточно вбило. Черговий кутовий від Велетня, але вже з лівого флангу, на ближній стійці головою завершити Гуцуляк не зумів, а от Сарапій у нього за спиною — зумів. Долгий знову зустрів м’яч, але лише перевів його в сітку власних воріт.
Далі обидва тренери почали виконувати заміни, що загалом збило й без того не надто швидкі оберти в цьому протистоянні. І тут фанати "поліграфів" вирішили виказати свою незгоду з політикою керівництва клубу, і якби на піротехнічному шоу все обмежилось, то всі б зрозуміли — ну хто ж погодиться на зону вильоту після "срібного" сезону?
Але коли на поле полетіли сидіння з трибун, хоча клуб і без того перебував під наглядом Дисциплінарного комітету УАФ, то, вибачте, футбол у Олександрії до кінця року місцева публіка дивитиметься по телевізору. Можливо, хтось уже на екранах і побачив третій гол у ворота господарів, який також залетів після стандарту. Назаренко наче й подавав із штрафного з правого флангу на 84 хвилині, але Долгий не прочитав політ м’яч, і той залетів у дальній кут його воріт. Загалом, Ротань повернувся з розгромом.
У наступному турі Олександрія гостюватиме в луганської Зорі, тоді як житомирське Полісся гратиме вдома проти кам’янець-подільського Епіцентру.
Олександрія — Полісся 0:3
Голи: Гайдучик, 9, Сарапій, 48, Назаренко, 84
Олександрія: Долгий — Скорко, Кампуш, Боль, Огарков — Мишньов, Ващенко (Фернандо, 66), Булеца (Кулаков, 66) — Жота (Амарал, 87), Кастільйо (Хуссейн, 66), Цара (Козак, 72).
Полісся: Волинець — Михайліченко, Чоботенко, Сарапій, Крушинський — Андрієвський (Таллес, 71), Бабенко (Лєднєв, 88) — Гуцуляк, Брагару (Шепелєв, 59), Велетень (Назаренко, 71) — Гайдучик (Філіппов, 59).