Полісся втримало перемогу над Карпатами

Фантастична субота у рамках шістнадцятого туру української Прем’єр-ліги добігала завершення матчем у Житомирі, де місцева Полісся, вочевидь, мало зробити висновки щодо належного енергоживлення стадіону Центральний після нещодавнього негативного досвіду Металіста 1925 та Вереса, та прийняти на власному полі львівські Карпати належним чином. Бо незважаючи на те, що ці дві команди й близько не перебували один до одного в турнірній таблиці, вони все одно обіцяли подарувати нам яскравий двобій.

Хоча… щодо колективу Владислава Лупашка в цьому сезоні ми чули вже достатньо багато обіцянок, тоді як у підсумку лише незначна їхня частка була дотримана належним чином. Це стосується й поведінки "левів" у першому таймі звітного протистояння. А точніше того безсилля, яке продемонстрували гості. І це навіть не стільки їхня провина, скільки здобуток підопічних Руслана Ротаня, які навіть за умов перебування головного тренера на трибунах, видали просто фантастичний пресингувальний перформанс.

Наслідки цього для Карпат на момент відходу команд на перерву здавались фатальними. Нічого не було створено біля воріт Волинця, тоді як на протилежному боці поля ми побачили аж два голи. Причому, обидва були забиті в такому невимушеному стилі, що навіть з’явились сумніви щодо якості афіші самої гри. На 15 хвилині Гайдучик у центрі штрафного замкнув подачу з правого флангу від Гуцуляка, а ще за 12 хвилин Олексій відзначився й сам, коли протилежний край оборони суперників фінтами присоромив Назаренко, і зрештою м’яч так ніхто й не вибив до моменту удару з меж воротарського.

Це було настільки спокійним виконанням із боку господарів поля, наскільки в принципі можна було собі уявити. Їхня перевага за грою не обговорювалась узагалі. Ще й на початку другого тайму Полісся відзначилось утретє в цьому матчі, коли на 52 хвилині як не Назаренко та Брагару з першої спроби, так Максим із другої та передачі Гуцуляка головою зумів відправити м’яч у сітку чужих воріт, який уперто не хотів туди потрапляти через втручання воротаря та захисників.

Виникло бажання поговорити про потенційний розгром. Але існувало воно всього дві хвилини, бо у відповідь Карпати спромоглись заштовхати вже в сітку чужих воріт м’яч, коли Михайліченко вже від безвиході на лінії мав добивати по власним володінням м’яч, який і без того туди заходив рикошетом від Ігора. Як виявилось, це було лише сигналом до того, що у "вовків" сіли батарейки.

А де недопрацьовувала команда Ротаня, там із радістю був готова повечеряти "левовий" прайд. І Карпати дійсно спромоглись подарувати нам яскраве та цікаве завершення в такій грі, яка взагалі їм не вдавалась на початках. Краснопір та й поготів підняв рівень напруги голом на 88 хвилині, коли постукався в стінку з Чачуа на правому фланзі штрафного й із носка штрикнув м’яч у дальній кут. І фінальний штурм також був від команди Лупашка, але невдалий. Бо було б дещо несправедливо побачити можливий порятунок гостей, із огляду на кількість ресурсу, яку витратили на свою перевагу господарі.

У наступному турі житомирське Полісся зіграє в гостях у ковалівського Колоса, тоді як львівські Карпати гостюватимуть у донецького Шахтаря.

Полісся — Карпати 3:2
Голи: Гайдучик, 15, Гуцуляк, 27, Брагару, 52 — Михайліченко 54 (авт.), Краснопір, 88

Полісся: Волинець — Михайліченко, Чоботенко, Сарапій, Крушинський (Віале, 90+2) — Шепелєв (Таллес, 75), Бабенко — Гуцуляк, Брагару (Лєднєв, 75), Назаренко (Іванов, 89) — Гайдучик (Філіппов, 79).

Карпати: Домчак — Сич, Бабогло, Педрозу, Полегенько (Фабі, 60) — Чачуа, Танда (Клименко, 85), Бруніньйо (Шах, 85) — Костенко, Ігор (Краснопір, 60), Вітор (Карабін, 46).

Попередження: Педрозу