Назарій Федорівський: Раніше для мене взірцевими голкіперами були тер Штеген та Буффон, сьогодні — Куртуа та Давід Рая

У матчі 19-го туру Оболонь – Кривбас тренерському штабу столичного клубу довелося ухвалювати непопулярне рішення: на 30-й хвилині матчу пивовари здійснили заміну голкіпера. В одному з епізодів Денис Марченко зазнав ушкодження і замість нього у гру увійшов Назарій Федорівський. 29-річному голкіперу вдалося відстояти на нуль, а на наступний матч проти Динамо він вивів Оболонь вже в статусі капітана команди.

В інтерв’ю Football.ua Назарій Федорівський розповів про останні матчі киян, відсутність Олександра Антоненка на тренерській лаві через вилучення у матчі із Кривбасом, вплив капітанської пов’язки на свій моральний стан та успіхи у вивченні японської мови.

– Назарію, позаду матч проти київського Динамо. Наскільки ти задоволений своєю грою у цьому протистоянні? 

– Гра була дуже емоційною та цікавою, постійно доводилося брати участь в епізодах. Задоволений грою, проте не результатом.

– Ти пропустив з пенальті від Ярмоленка. Чи часто взагалі ти вивчаєш манеру виконання 11-метрових ударів від суперників? 

– Так, я приділяю цьому багато уваги, проте капітана Динамо поки що не вдалось розкусити :(. 

– На цей матч ти виводив команду із капітанською пов'язкою. Це додає хвилювання чи навпаки, почуваєшся лідером? 

– Я радий бути капітаном. Це однозначно додає відповідальності. Потрібно випромінювати впевненість у грі та додавати мотивації усій команді на полі.

– Якщо повернутися на тур назад, то по ходу матчу із Кривбасом тобі довелося виходити в гру з лави запасних. Це стало для тебе сюрпризом чи побачивши ушкодження Марченка вже одразу зрозумів, що треба готуватися? 

– Після епізоду з Денисом, коли він зіграв на виході, я помітив, що він тримається за руку і вже підозрював, що можу зіграти у цей день. Так і сталось, тож почав готуватись до виходу.

– Кривбас доволі агресивно атакував і кілька разів тобі доводилося рятувати свою команду. Рахунок 0:0 не тиснув на тебе психологічно, адже ціна твоєї помилки могла бути занадто високою у цьому контексті... 

– На лавці я встиг оцінити темп гри та небезпечні позиції суперника, вони дуже активно грали на флангах, виконували багато кросів, тому я частково був готовий до цих моментів та ударів. Психологічно мені не було важко.

– По ходу матчу Олександр Антоненко побачив перед собою червону картку і йому довелося залишити лаву запасних. Наскільки просідає впевненість у власних діях, коли головний тренер не керує командою з лави? 

– У вирі гри я навіть не помітив, що у нас видалили тренера. Насправді, його було чути навіть з трибуни (сміється – прим.Д.В.). Тож він не покинув команду, навіть отримавши червону картку.

– Сильно бракувало підказок головного тренера у матчі із Динамо? 

– Такі ситуації трапляються. У нас була настанова на гру, тож ми намагались її виконувати. Щодо підказок, на лаві були помічники, які тримали нас в тонусі.

– Загалом, Динамо зараз виглядає сильнішим, ніж у матчі першого кола чи це враження хибне і кардинально нічого не змінилося? 

– Динамо виглядає дуже результатоцентрично. Усі їхні дії направлені на здобуття результату. Це дуже класна риса. Я б навіть сказав, що Динамо повернулось частково до базових налаштувань і зараз виглядає дуже динамічно та агресивно.

– В центрі захисту і з Кривбасом, і з Динамо грали молоді хлопці, зокрема, Олександр Жовтенко та Андрій Ломницький. Чи почуваєшся ти спокійно за їхньою спиною чи є побоювання, що через ще невеликий досвід вони можуть трохи привезти? 

– Вони дуже перспективні хлопці. Я почуваю себе впевнено за їхньою спиною.

– Чи можна стверджувати, що головною метою Оболоні на весняну частину чемпіонату є місце якомога далі від зони перехідних матчів? 

– Так, абсолютно вірно.

– Свого часу я чув історію, що ти вчив японську мову. Як далеко просунулися ці намагання? 

– Я закінчив університет і отримав диплом. Це був запасний варіант для мого майбутнього. Якби моя карʼєра не задалась, я б поїхав у Японію за другою освітою і міг би залишитись там працювати. Також була пропозиція бути перекладачем при посольстві Японії. Проте після того як я вирішив займатись футболом професійно, я перестав вивчати японську. Можливо колись поверну ці знання.

– Хто для тебе взірець гри голкіпера у світі? Ким надихаєшся? 

– Мені подобається багато голкіперів. Раніше взірцями були Марк-Андре Тер Штеген, Джанлуїджи Буффон. На сьогоднішній день це Тібо Куртуа, Давід Райа.

– На якому стадіоні у світі мрієш побувати? 

– Зіграти – на Емірейтс, побувати Сан Сіро.

– За яку команду, окрім Оболоні ти вболіваєш? Як давно та чому? Як це почалося? 

– З дитинства вболіваю за лондонський Арсенал. Грати у цій команді було моєю мрією. Не можу пояснити свою любов до цієї команди, це напевне щось підсвідоме.

– На якому місці має фінішувати Оболонь у турнірній таблиці, аби ти був задоволений результатом у поточному сезоні? 

– На восьмому.