Василь Баранов: Кожна гра в УПЛ для Кудрівки — це маленький фінал

На паузу, пов’язану із матчами національних збірних Кудрівка вирушила на 11 місці у турнірній таблиці. Команда з Чернігівської області після 21 туру має в активі 21 очко і наступний матч проведе із прямим конкурентом за виживання – Епіцентром.

Football.ua поспілкувався із головним тренером Кудрівки Василем Барановим про контрольний матч із Зорею, перспективи збереження місця в УПЛ, невдачі у весняних матчах, відхід Андрія Тотовицького та кадрове підсилення взимку.

– Василю Анатолійовичу, ми спілкуємося після контрольного матчу із Зорею, який ваша команда виграла 4:2. Чи все вам сподобалося у діях вашої команди зі скидкою на статус матчу?

– По-перше, те що ми зіграли сьогодні двома складами, два різні тайми по 45 хвилин, це здорово для тих гравців, у кого небагато ігрової практики. У нас майже всі в строю, деякі хлопці повернулися після хвороб та травм, вони відновилися і у цій грі провели на полі хоча б 45 хвилин. Ми тримаємо команду в ігровому тонусі і це дуже добре.

Що ж до самої гри, то незважаючи на рахунок, були як і гарні моменти, так і є речі, над якими варто попрацювати. Повністю задоволеним жоден тренер, мабуть, не буває. Хіба якщо фінал виграє якийсь. А так, ми не літаємо в хмарах після цієї гри, перемогли Зорю у контрольному матчі. Сподіваюся, це додасть нам впевненості і краще підготуємося до наступних ігор.

– Цікаво, що перший офіційний матч 2026 року ви грали у 17-му турі УПЛ якраз проти Зорі. Якщо дивитися на вашу команду на фоні Зорі, чи бачите ви прогрес у діях своїх гравців за ці пару місяців?

– У офіційних і контрольних матчів все ж різний характер. Кожна команда по-різному підходить до товариських зустрічей. Ми спеціально до Зорі не готувалися: у нас після трьох днів в режимі дворазових тренувань команда на цю гру виходила із невеличким навантаженням. Це не звичайне тренування, яке ми робимо перед кожною грою.

Коли офіційна гра, то ми переживаємо за результат. У цьому ж матчі хлопці непогано показали себе в деяких моментах, над якими ми працювали останніми тижнями. До речі, працюємо вже на натуральному полі, не на штучному. У матчі із Зорею ми непогано грали в атаці, провели гарні комбінації, гарні м’ячі забили. Але з негативу – ми пропустили і чимало помилок було біля наших воріт. Знову ж таки, можливо, гравці Зорі не налаштувалися на цей матч так, як на офіційний. З нашого боку був гарний настрій, ми вийшли на поле вмотивовані, добре зіграли і я побачив цей матч майже як офіційну гру. 

– В трьох останніх матчах Прем’єр-ліги вам не вдавалося перемогти. Нічиї з Карпатами, Вересом та поразка від Полісся. Як команда морально почувається після такої неприємної серії?

– Якщо говорити про гру з Карпатами, то у першому таймі біля наших воріт було достатньо гостроти, Карпати активніше були у завершальній фазі. Ми пропустили швидкий гол і змушені були грати на м’ячі. Звісно, ми доходили до воріт, але нам не вистачало майстерності у прийнятті рішень, останнього пасу. У нас і удари були, але не було такої гостроти, яку мали Карпати. Другий тайм показав, що ми дуже гарно зіграли і навіть могли перемогти. Нещасний випадок: гравець Карпат добіг до кінця, м’яч влучив йому у потилицю і замість того, щоб рахунок став 2:1 на нашу користь, він залишився 1:1. Але тут все збалансовано: один тайм залишився за Карпатами, один – за нами.

Якщо брати матч із Вересом, тут і погодні умови зіграли свою роль: перший тайм грали по вітру, а другий – вже проти вітру. Кожен боявся помилитися, мав свій вплив і психологічний тиск. Ось це і є та різниця між контрольними та офіційними іграми, про яку я говорив раніше. Не скажу, що було багато моментів у Вереса. Але якби зарахували той гол, який був наприкінці першого тайму, можливо, гра б пішла в іншому ключі. Яким був би рахунок – не знаю, але можливо, гра була б жвавішою для обох сторін і веселішою для вболівальників. 

Полісся? Тут треба тверезо дивитися на речі: на сьогоднішній день ми знаходимося на різних полюсах. Ми ще не встигаємо за розвитком такого клубу, як Полісся, коли гравців підписують за мільйони. Що ми могли протипоставити цим гравцям? Мотивацію, характер, налаштовувалися нав’язати боротьбу на кожному клаптику поля. Але нам це не вдалося… Ми були сковані, стиснуті, показали, що треба виходити грати і не боятися щодо рахунку. З такою командою, якщо не будеш огризатися, вибігати у контратаки та низько сідати, позитивного результату можна не чекати. У першому таймі мені наша гра в цих компонентах не сподобалася, у другій половині ми вже грали трішки сміливіше, бігли, тиснули на суперника. Змушували помилятися, але для того, щоб реалізувати щось, нам теж не вистачило майстерності. Тому ця гра теж завершилася закономірно. Треба морально бути готовими грати з такими грандами і не боятися за результат.

– Якщо подивитися на турнірну таблицю, то спите ви зараз, напевно, неспокійно. У спину вам дихає Епіцентр. Рух, нехай і здає останнім часом, але одна перемога поверне львів’янам симпатичніші позиції у турнірній таблиці. Наскільки ви переживаєте, дивлячись у турнірну таблицю? Чи наразі це вас не так турбує, оскільки усвідомлюєте, що ще є багато матчів і все може змінитися?

– Звичайно, заглядай/не заглядай у турнірну таблицю, але кожна гра для нас – це маленький фінал. Ми отримували досвід восени, зіграли з усіма. Побачили, з ким можна грати, яким є наш рівень на фоні таких суперників. Я хлопцям постійно кажу: ми повинні виходити на гру проти будь-якого суперника і не боятися грати у футбол. Звичайно, треба набирати очки, щоб залишитися у Прем’єр-лізі. причому, хочеться залишитися напряму, без перехідних матчів. 

У таблиці така щільність, що навіть ті команди, які вище нас на 2-3 очки попереду, теж відчувають цей тиск. Є 4-5 команд, які зараз борються за те, щоб не потрапити у перехідні ігри. Думаю, зараз не варто ще скидати з рахунків Олександрію, там зараз йдуть зміни… Рух теж, ви так сказали, але кілька балів для них змінять все. Тим паче, у нас попереду лобова гра із Епіцентром.  

– Якраз хотів вас про цю гру і запитати: чи розцінюєте ви матч із Епіцентром як ключовий у весняній частині чемпіонату?

– У цьому турі – так. А кожен наступний тур змінює ці реалії. Бо сьогодні маємо одну ситуацію у таблиці, а через тур вона вже буде іншою. Нам треба грати, намагатися перемогти. Епіцентр теж все розуміє. У цьому турі головним компонентом буде психологія. А після Епіцентру на нас чекає наступний суперник, тому рухаємося від туру до туру. Де ми опинимося у підсумку, подивимося наприкінці чемпіонату.

– По кадрах: взимку Кудрівку залишило кільк досвідчених гравців. Особисто мене засмутив відхід Андрія Тотовицького, бо він завжди викликав симпатію і як гравець, і як людина. Наскільки вам його бракує у команді сьогодні?

– Мені він теж подобається і як гравець, і як людина. Так склалося… Ви ж розумієте, впродовж кар’єри у Андрія було дуже багато травм. Останнім часом – не виключення. Ми домовлялися на початку, що подивимося, як він пройде цей етап, чим зможе нам допомогти. Поки він міг – допомагав, але стан здоров’я мав значення. Можливо, Андрій зі мною не погодиться, але за цей період, той м’яз, який його турбує впродовж всієї кар’єри, знову мав кілька пошкоджень. Андрій емоційний, він хоче виходити на поле і грати на максимумі своїх можливостей. Але на сьогоднішній день ця травма не дозволяє йому грати саме так. Тому було ухвалене рішення розійтися, але це виключно через стан його здоров’я. Ні за футбольними, ні за людськими якостями. Нас все задовільняло. 

– Ще один футболіст, який залишив Кудрівку, це Денис Безбородько. Його відхід актуалізував питання наявності центрфорварда в команді?

– Найголовніше для форвардів – це забиті м’ячі. Це відрізняє їх від інших польових гравців. Зараз ми маємо трьох нападників і вони всі різного профайлу. Нехай вони і не забивають поки що, але приносять різні якості для гри нашої команди. Легостаєв – це той гравець, який дуже мобільний, швидкий, здійснює хороший тиск на суперника. Моменти у нього бувають, але він їх не реалізовує, це буває. 

Овусу – це гравець, який вміє зачепитися за м’яч, непогано тисне на суперника. Хочеться, щоб у нього було більше моментів, щоб він більше десь брав гру на себе.

Ну і взяли зараз Таїпі, поки у нього складно йде адаптація, але ми з ним розмовляли. Він каже, що йому треба звикнути до нашого чемпіонату, інтенсивності та прийняття рішень. Він не пройшов з нами повноцінні збори, лише тиждень працював з командою, а ми його одразу кинули в такий котел… Поки що йому складно, але на тренуваннях він дуже непогано виглядає. Все, що він показує на тренуваннях, йому треба просто перенести на офіційні ігри. Але Таїпі, його зріст і його технічні дані допоможуть нам у завершальній частині чемпіонату.

– Я би відзначив ще один ваш трансфер на вхід – це Антон Глущенко. Я пам’ятаю, що в осінній частині чемпіонату він грав проти вас за Шахтар і забив гарний м’яч. Іронія долі – саме у вашій команді він опинився взимку. Як проходить адаптація Антона та ще одного "гірника", Мар’яна Фарини?

– Мені імпонує те, що хлопці прийшли і одразу влилися в колектив. Ми хочемо отримати від них їхні сильні якості, бо у них високий рівень кваліфікації. Водночас, якщо вони не працюватимуть на 100%, їм ніхто не гарантує місця у складі, адже конкуренцію треба вигравати. Вони непогано працюють із м’ячем, мені до вподоби ці гравці. Їхній прихід підвищив конкуренцію і в обороні, і в лінії півзахисту. Те, що вони тренувалися і з першою командою Шахтаря багато про що свідчить. Їм потрібна зараз ігрова практика і вони отримують її не тому, що вони прийшли з Шахтаря, а тому що гарно працюють на тренуваннях.