Полісся змарнувало другий шанс на "срібло" нічиєю проти Зорі

Деяким командам української Прем’єр-ліги доводиться силоміць шукати мотивацію на заключні тури сезону, адже їхні турнірні завдання вже вирішені, і також є такі, які ще на щось претендують у контексті покращення позицій у турнірній таблиці й навіть боротьби за високі місця на п’єдесталі пошани. А ще є й такі, у яких є головний тренер, для якого спортивна мотивація є запорукою успіху, тож розслабитись своїм підопічним такий фахівець не дозволяє за будь-яких обставин.

Віктор Скрипник на чолі луганської Зорі продемонстрував характер перед колективом "мужиків" ще в перерві матчу проти львівського Руху, який складався напрочуд невдало для його команди, і відтоді її наче підмінили. Таким чином для житомирського Полісся в передостанньому турі під час візиту на столичний стадіон Динамо ім. В. Лобановського найбільшу загрозу становив не стільки сам по собі колектив Зорі, скільки її мотивований головний тренер. А йшлось тим часом про можливість "вовків" зачепитись за другу сходинку.

Проте Зоря цього так і не дала зробити в підсумку, забігаючи наперед. Полісся слабко починало цей матч у контексті захисту, і ледь не пропустило в моментах Слесаря та Будківського на самому старті протистояння, проте в одному випадку врятував Бущан, а в іншому — дрібна хиба найкращого бомбардира луганського колективу. При цьому контратаки Зорі й у подальшому в першому таймі виглядали значно більш небезпечно, аніж усі спроби гостей щось створити у відповідь.

Команда Руслана Ротаня в підсумку так і пішла на перерву з єдиним моментом біля чужих воріт, коли Краснопір підставляв ногу під удар Бабенка з лівого флангу штрафного, після чого м’яч пролетів повз дальню стійку. Такий перебіг подій не міг влаштовувати Житомирян, тож коли гру було відновлено, але замість пожвавлення власної команди Ротань побачив черговий момент із дальнім ударом Слесаря та сейвом Бущана, тренерський штаб "вовків" пішов у ва-банк.

Заміни з появами на полі Гайдучика та Філіппова мали на меті максимально наситити штрафний Зорі габаритними гравцями, і за умов наявності якісних флангових передач Полісся б мало знайти свої гольові моменти. План спрацював, але не повною мірою. Бо передбачалось, що гості своїми нагодами будуть ще й користуватись, а от із цим у моментах Гайдучика виникли проблеми, бо перший удар головою з подачі з правого краю атаки приняла на себе поперечина, а другу спробу пострілу злету парирував уже Сапутін.

І це все відбувалось на тлі новин із Рівного, де ЛНЗ почав сенсаційно поступатись за рахунком. Однак, вочевидь ніхто не підказав гравцям "вовків", що їм випала чи не остання нагода в цьому сезоні вхопитись за другу сходинку турнірної таблиці. Тож фінального штурму ми так і не побачили, а тим часом Скрипник суто на морально-вольових тягне команду до гідного завершення кампанії.

У заключному турі луганська Зоря гостюватиме у львівських Карпат, тоді як житомирське Полісся прийматиме львівський Рух.

Зоря — Полісся 0:0

Зоря: Сапутін — Пердута, Джордан, Ескінья, Вантух — Попара, Кушніренко (Башич, 69), Мічин — Слесар (Верлей, 84), Будківський, Єлавич (Малиш, 69).

Полісся: Бущан — Кравченко, Краснічі, Сарапій, Михайліченко — Андрієвський, Бабенко, Емерллаху (Гайдучик, 58) — Назаренко (Велетень, 83), Краснопір, Брагару (Філіппов, 58).

Попередження: Ескінья, Будківський — Бабенко