Полісся здолало Рух та здобуло "бронзові" медалі УПЛ

Одразу чотири матчі паралельно відбувались у останній ігровий день цього сезону української Прем’єр-ліги, і одне з цих протистоянь було доволі цікавим за своїми прихованими підтекстами. Адже львівський Рух на шляху до Житомира, де мав відбутись гостьовий матч команди Івана Федика проти місцевого Полісся, банально не розумів своєї подальшої долі. Окрім того, що суто в спортивному плані із зони перехідних матчів "жовто-чорним" було нікуди подітись.

Але існувала ще й площина, яка була далека від футболу, хоча й безпосередньо мала на нього вплив. Річ у тім, що майбутнього для Руху в наступному розіграші "елітного" дивізіону не бачив, напевно що, уже ніхто. Однак при цьому просто так подарувати третю з кінця позицію Олександрії також було неможливо без рішення про переведення основної команди на кілька рівнів нижче за рангом дивізіонів. І бажано б це було зробити до завершення останнього туру, щоб "поліграфи" змогли отримати можливість зіграти в перехідних матчах. Коротше кажучи, реалії українського футболу, як вони є.

У той самий час Полісся спостерігало за всіма цими юридичними витребеньками з чітким розумінням того, що йому має бути байдуже, що й як там планує собі Рух у подальшому. А от серія матчів без жодної перемоги в очних зустрічах проти цього суперника "вовків" непокоїла навіть дуже сильно. Її треба було переривати для того, щоб реально претендувати принаймні на третю сходинку за підсумками сезону й не залежати від виступів ЛНЗ та Динамо хоча б у цьому питанні.

У підсумку гра вийшла доволі прогнозованою, але з невеличким подивом ми все ж таки спостерігали за стартовими хвилинами, коли Рух активно взявся контролювати м’яч та тиснув на суперників на чужій половині. Полісся в цей час виглядало відверто розгубленим, тож тренерському штабу Руслана Ротаня довелось пережити декілька дуже неприємних хвилин, коли підопічні гатили м’ячі куди завгодно, аби тільки стримати атаку суперників.

Але це був лише нетривалий період ігрового часу, який не супроводжувався жодною безпосередньою небезпекою для воріт Бущана. Коли ж стартовий запал "жовто-чорних" згас, ми вже більше не бачили їх за атакувальними діями майже до кінця зустрічі. Натомість бачили перший гол від Полісся посеред стартової половини зустрічі, коли на 27 хвилині Андрієвський дотепно закинув м’яч до лівого флангу штрафного, а Філіппов прицільно пробив у дальній кут чужих воріт.

Із перевагою за рахунком "вовкам" стало грати точно більш комфортно, а допоки в паралельному матчі за участі ЛНЗ проти київської Оболоні рахунок не було відкрито, команда Ротаня вабливо поглядала навіть у бік "срібних" нагород. Але зрештою новини надійшли погані із столиці, тож із пересердя Полісся просто добило Рух голом Сарапія з прострілу Майсурадзе на правому фланзі на 82 хвилині, і забрало те, що належало "вовкам" ще до початку туру.

У підсумку житомирське Полісся здобуло за сезон 59 залікових балів та посіло третю сходинку української Прем’єр-ліги, тоді як львівський Рух набрав 21 очко й фінішував третім із кінця.

Полісся — Рух 2:0
Голи: Філіппов, 27, Сарапій, 82

Полісся: Бущан — Кравченко (Майсурадзе, 46), Краснічі, Сарапій, Михайліченко — Назаренко, Борел, Андрієвський (Федор, 85), Брагару (Емерллаху, 60) — Гайдучик (Велетень, 77), Філіппов (Краснопір, 60).

Рух: Клименко — Роман, Слюсар (Нанашко, 83), Копина (Островський, 88), Кітела (М. Бойко, 67) — Притула, Підгурський, Таллес — Діалло (Рейляну, 46), Ігор, Алмазбеков (Руніч, 46).

Попередження: Філіппов — Кітела, Рейляну