Харків вистраждав мінімальну перемогу над Вересом

Яку корабель назву отримає, так і попливе. У футболі ця схема також працює. Доведено харківським Металістом 1925, який із такою назвою не зміг вийти на якісно новий рівень із кількох спроб, тож у підсумку власники клубу вирішили відкинути будь-які зв’язки з гучним у минулому колективом та почати працювати на власну історію. Таким чином на футбольній мапі України з’явився клуб під назвою Харків.

Але певна спадковість усе ж таки була присутня вже саме в контексті команди Младена Бартуловича. Минулий сезон вона завершувала матчем проти рівненського Вереса, який через події минулої темної зими несподівано отримав принциповий відтінок, і так само вже нова кампанія починалась для цих двох колективів з очного протистояння. Змінились лише декорації — стадіон Лівого Берега якраз непогано пасував для чергового з’ясування стосунків поміж цими клубами.

І начебто не доводилось повністю наново знайомитись із харківським колективом, але весь цей антураж "багряно-золотих" кольорів та кілька новачків одразу в стартовому складі від Бартуловича таки давали зрозуміти, що ми маємо справу з чимось новим. А от команда Олега Шандрука за ці два місяці власним принципам не зраджувала, тож у підсумку, як і прогнозувалось, ми спостерігали за тим, як одна сторона двобою дуже хоче забити, а інша — намагається завадити їй це зробити.

А відтак, залишалось лише питанням часу та власне спроможності Харкова подолати чужий захист. Для цього підстав було достатньо ще в першому таймі, але воротар Валентин Горох видавав просто карколомні порятунки власної команди, тож саме на останньому рубежі номінальні господарі й зупинялись перед святкуванням, як здавалось, неминучого гола у ворота суперників.

Верес тримався, як міг. Інколи навіть до контратак виходив, а ще рідше — пробивав із дистанції по воротам Єрмакова, і треба було відзначити, що далеко не завжди новому голкіперу харків’ян удавалось спокійно реагувати на всі ці виклики від суперників. Незважаючи на тотальну перевагу команди Бартуловича, забитих голів від неї ми не бачили дуже довго, тож напруга все одно існувала.

І це могло спрацювати на користь Вереса, якби команда Шандрука зрештою не почала притискатись аж занадто близько до власних воріт. Критичним це в підсумку стало аж на останній хвилині основного часу, коли в Парако наче й не вийшов удар із прострілу Крупського з правого флангу, яких було чимало в цій грі, але при цьому відбувся відскок точно на ногу свіжого Гаджиєва, який свої постріли в дальні кути спрямовує вже із заплющеними очима. Так і дались важкі три очки в оновлених кольорах колективу Бартуловича.

У наступному турі Харків зіграє в гостях у житомирського Полісся, тоді як рівненський Верес удома зустрінеться з київським Динамо.

Харків — Верес 1:0
Гол: Гаджиєв, 90

Харків: Єрмаков — Крупський, Павлюк, Шабанов, Мартинюк (Смоляков, 78) — Яцик, Калюжний, Профіні (Ітодо, 60) — Кастільйо (Забергджа, 59), Парако, Рашиця (Гаджиєв, 78).

Верес: Горох — Стамуліс, Чечер, Вовченко, Сміян — Харатін, Баран (Нійо, 67) — Шарай (Протасевич, 87), Гонсалвеш (Баїя, 71) — Блер (Воллі, 67), Фабрісіо.

Попередження: Крупський — Баран, Сміян