Пшеничных: "В перерыве матча в раздевалку зашел Дыминский..."

Взимку капітану Карпат Сергію Пшеничних було зроблено операцію на коліні, через що більша частина підготовчого періоду пішла у нього на реабілітацію. А до занять в загальній групі Сергій приступив лише на заключному зборі в Туреччині.

Наразі Пшеничних поступово набирає оптимальну ігрову форму, але відіграти на належному рівні в поєдинках національного чемпіонату всі 90 хвилин йому ще заважко. Тому керманич карпатівців Олег Кононов поки що випускає Сергія тільки на заміну.

- Як стан здоров’я, Сергій?

- Вже все добре: коліно не турбує, займаюся в загальній групі і разом з партнерами виконую повний об’єм навантажень. Потроху набираю форму і сподіваюся, що вже найближчим часом вийду на свій оптимальний рівень.

- За тої гри, яку Карпати демонструють навесні, напевне, тобі нелегко буде повернути собі місце в основному складі…

- Перш за все я радий за команду. Адже коли ми непогано відіграли останні матчі восени, то дехто скептично казав, що не треба робити поспішних висновків, мовляв, побачимо чого Карпати будуть варті навесні. І що… От весна й прийшла, і все складається просто супер. Я у Львові граю вже четвертий рік, але не пригадую, щоб ми виграли три матчі поспіль і забили в них аж 11 голів.

Що ж стосується мого повернення в основу, то тут все залежить лише від мене самого. Якщо буду добре тренуватися і з якнайкращої сторони зможу себе проявити в іграх, то не сумніваюся, що з часом знову виходитиму в стартовому складі. Олег Георгійович (Кононов – Авт.) нам постійно наголошує, що гратимуть ті, хто краще готовий на даний момент, а місце в основі ні за ким не заброньовано.

- Судячи з того, що в трьох матчах поспіль ти виходиш на заміну замість гравців лінії півзахисту, Олег Кононов бачить тебе саме в середині поля. Хоча в минулому ти не раз діяв і на фланзі, а при потребі, і в центрі оборони.

- Схоже, що так воно і є. Адже я і на тренуваннях працюю в півзахисті. В принципі, на позиції опорника я почуваюся впевнено. Але в інтересах команди можу зіграти і на фланзі.

- Які твої враження від матчу з Кривбасом?

- Просто супер, що ми виграли та ще й 3:0. Адже після двох перемог з великим рахунком дуже хотіли довести всім, що це не випадковість. Але обіграти Кривбас, який діяв від оборони, виявилося не простою справою. Лише гол Кузнецова, який продемонстрував блискучу індивідуальну майстерність, десь їх трохи зламав і після цього нам стало легше. Однак остаточно все стало зрозуміло, коли ми забили другий гол.

- Перший тайм ти спостерігав з лави запасних. Що завадило Карпатам у ньому зіграти так, як в другому?

- Кривбас грав дуже щільно в обороні, зосередивши майже всі свої зусилля на безпеці власних воріт. Ми десь навіть спочатку трохи розгубилися. Дуже важко впоратись проти такої насиченої оборони. Тактично суперник підготувався до матчу дуже добре. Одразу відчувається тренерська рука Олега Тарана. Відверто скажу, з трьох зіграних поєдинків у цьому році, найважче нам було саме з криворіжцями.

- Якщо не секрет, що саме казали тренери в перерві матчу?

- Як і решта запасних гравців, я в перерві у роздягальню не пішов. Ми залишилися розминатися на полі. Але хлопці після матчу розповідали, що в роздягальню в перерві зайшов наш президент Петро Петрович Димінський і висловив своє незадоволення грою команди. Що конкретно він говорив, значення не має. Головне, що разом із вказівками тренерів слова президента пішли на користь грі.

- Які вказівки ти отримав від головного тренера, коли виходив на заміну?

- Я виходив за рахунку 1:0. Олег Георгійович попросив строго зіграти в обороні, щоб у жодному разі не пропустити м’яч. Адже на той момент ще далеко не все було вирішено. Це коли стало 2:0, то настрій став значно кращим. А до того напруга була максимальною.

- На твою думку, рахунок 3:0 відповідає тому, що відбувалося на полі?

- В принципі, так. Якщо проаналізувати всю гру, то Кривбас не мав практично жодного гольового моменту. Переконаний, якби Кополовець забив на перших хвилинах, то ми ще в першому таймі вигравали б не менше як 2:0. А так довелося добряче попотіти. Але дуже добре, що все так класно скінчилося.

- Коли сподіваєшся знову вийти на поле в стартовому складі?

- Це вирішуватимуть тренери. Добре, що в команді сьогодні є здорова конкуренція. Особливо це стосується ліній оборони і півзахисту. Трохи гірші в цьому плані справи в нападі. Тут у нас грають навіть номінальні хавбеки. Але зрештою головне, що вони вправно справляються зі своїми обов’язками.

- Питання як до капітана команди: якою є нині психологічна атмосфера в команді?

- Я вже говорив, що в команді я четвертий рік. І якщо порівнювати з минулими сезонами, то сьогодні в Карпатах мікроклімат просто супер. Якщо раніше старші гравці були окремо, а молодь собі окремо, то тепер ми значно частіше збираємося всі разом. Можливо, цьому сприяє той факт, що зі старших нині в Карпатах є лише троє - Всеволод Романенко, Сергій Кузнецов і я.

- А хіба, щоб "напхати" молодим, трьох досвідчених гравців не достатньо?

- Без цього також не обходиться (сміється), адже в іншому випадку молодь не триматиме себе в робочому тонусі. Я б навіть сказав, що ці речі необхідні в першу чергу саме для молодих гравців, для їхнього професійного росту. Але, звісно, все повинно бути в розумних межах. Мені здається, що в Карпатах саме так воно зараз і є.

- Твоє враження від гри молодих вихованців карпатівської школи? Маю на увазі в першу чергу Андрія Ткачука та Олега Голодюка.

- Взагалі то Андрій Ткачук до основи пробився ще раніше, але травма, якої йому завдав Фернандіньо в матчі з Шахтарем, майже на рік змусила його спочатку лікуватися, а потім відновлювати форму. Тому про Андрія можна сказати, що він повернувся в основний склад після важкого ушкодження.

А от Олег Голодюк насправді дуже здорово додав у грі. От і в з Кривбасом він зіграв достатньо корисно і красиво. Тепер йому головне не зупинятися, а продовжувати працювати. Так само наполегливо, як він це робив у підготовчий період.

- А в молодіжному складі Карпат є здібні хлопці, які вже найближчим часом можуть в разі потреби реально допомогти головній команді клубу?

- Здібних футболістів серед наших резервістів вистачає. Головне, щоб вони не губилися, коли приходять на тренування основного складу, щоб працювали так, як вони можуть це робити. Особливо, коли їх запрошують перший раз. Зрозуміло, що одразу почуватися розкуто в такій ситуації дуже важко. Для цього потрібно бути надзвичайно нахабним. Звісно, в хорошому розумінні цього слова, а це дано далеко не кожному.