Тлумак: "Дедовщины в Карпатах нет"
За забитими голами «зелено-білі» поступаються лише київському Динамо, за пропущеними – менше, ніж ми виймали м’яча із власних воріт лише три команди. Втім, усе це лише цифри. Підсумувати старт команди у чемпіонаті Інфоцентр ФК Карпати спробував з одним із найдосвідченіших гравців «зелено-білих» – капітаном команди Андрієм Тлумаком.
Карпати - «тренерська» команда
– Шість матчів чемпіонату та один кубковий позаду. Чи вже можна робити перші висновки про гру команди у цьому сезоні?
– Для серйозних висновків – однозначно надто рано, говорити можна хіба про те, вдалим чи ні був старт у чемпіонаті. Особисто я оцінюю його досить позитивно. П’яте місце – це доволі непогано, та й поступилися ми лише раз. Але апетит приходить під час їди, тому ті втрати очок, що були у нас, гадаю, не були обов’язковими.
– Що тебе наразі найбільше вразило після повернення до Львова?
– Напевно те, як команда думає на полі. Мені здається, саме про такі колективи, який зібрався зараз у Карпатах, кажуть, що це «тренерські» команди. Це коли вміння гравців та їх амбіції підпорядковані слову наставника. Мені здається, таку гру, яку зараз демонструють Карпати, – цікаво дивитись уболівальникам, а це теж дуже важливо. Напевно, грати на мінімальну перемогу 1:0 у кожному матчі не відповідало б нашому характеру.
– Останні дві домашні перемоги «зелено-білих» це далеко не 1:0 – Зоря та Оболонь на двох «повезли» зі стадіону «Україна» 9 голів…
– Це те, про що я й кажу. Такою грою хлопці намагаються повернути глядачів на трибуни. Я неодноразово вже про це говорив після приїзду до Львова, але для мене справді було дуже дивним – скільки вболівальників прийшли на Карпати, наприклад, на матч проти донецького Металурга. Коли я востаннє виступав за «зелено-білих» кілька років тому – таку низьку відвідуваність важко було уявити. Що ж, будемо «запрошувати» шанувальників футболу на стадіон цікавою грою. Навіть останній матч проти Оболоні показав, що нам це потроху вдається.
– Як гадаєш, у чому можуть бути причини заниженої уваги до команди?
– Мені розповідали про ситуацію навколо матчу Карпати - ФК Львів наприкінці минулого чемпіонату, про те, що відбувалось на стадіоні після матчу. Мене особисто там не було, але якщо вірити словам друзів, то я вважаю, що деякі уболівальники повелись не зовсім справедливо щодо команди, забули на мить, що футбол – це перш за все спорт. Якщо на початку сезону на нас мало ходили, бо «ображались», таких людей не дуже розумію. Втім, будемо і їм доводити грою, що підтримати Карпати – це не дарма час згаяти.
«Якщо налаштуємось – обіграємо будь-кого»
– Розпочинали сезон з трьома українськими учасниками Ліги Європи. Як гадаєш, це допомогло мобілізуватися?
– Напевно, психологічно це мало вплив на гравців, однак варто сказати, що жодного додаткового «накручування» не було. Готувались відповідально, наче до матчів з будь-якими іншими командами, дуже хотіли добре почати сезон…
– Що робили після прикрої поразки у Харкові, аби позубитись неприємних емоцій перед наступними поєдинками?
– Тренер мав з нами тривалу розмову, переконував нас просто забути поєдинок проти Металіста. Звичайно, та гра додала нам спортивної злості, але коли ми вийшли на наступний матч проти Зорі – думали лише про перемогу, яку потрібно здобувати «тут і тепер».
– Цієї весни Карпати теж феєрично розпочали другу частину чемпіонату, але потім була незрозуміла смуга невдач. Що робитиме команда, аби не повторити тих помилок?
– Навесні я спостерігав за несподіваними результатами Карпат ще з табору луганської Зорі, однак коли приїхав до Львова ми говорили про це із хлопцями. Можу лише сказати, що команда з того часу змінилась і двічі в ту саму калюжу сідати не збирається. Сподіваюсь, незабаром доведемо, що стали стабільнішими.
– Зараз у команди попереду три важкі виїзні матчі поспіль. Думаєте про це чи лише про кубкове протистояння цієї суботи?
– Знову ж таки, зараз ми не та команда, яка думає кілька матчів наперед. Налаштовуємось на наступний бій як на останній, і так кожного разу. Можливо, комусь це не до вподоби, але це наша формула. Якщо вдало налаштуємось на гру – можемо обіграти будь-якого суперника – чи то переможців Кубка УЄФА, чи то чинних чемпіонів із володарем Золотого м’яча. Якщо ж психологічно не підготуємось до протистояння – можемо і вдома аутсайдеру поступитись.
– Як розцінюєш шанси команди у Донецьку в 1/8 Кубка України?
– Відповім прикладом: цього сезону ми вже кілька разів зустрічалися з ветеранами команди, які у 1969-му здобули Кубок СРСР, вони розповідали нам про те, як йшли до трофею. Їм було дуже важко, адже у більшості матчів вони не було фаворитами, однак у підсумку результату досягли…
«Дідівщини» в Карпатах немає»
– Назвати тебе новачком у теперішніх «Карпатах» язик не повертається. Але є гравці яким у Львові, напевно, знадобиться певний час на адаптацію. Ти капітан, тож порадь, що потрібно, аби новобранці «зелено-білих» якнайшвидше почали почуватися тут як удома?
– Справді, я та ще, мабуть, Батіста – новачки умовні, нам особлива адаптація не потрібна, а щодо інших хлопців, мені здається, що вони вже незабаром не матимуть жодних проблем з новим середовищем. Артем Федецький – взагалі вже ніби тут не перший рік грає, а хлопцям з Балкан допомагаємо всі разом. Добре, що вони польську знають і російську трохи розуміють. Крім того, в нас є Іван та Неманья, а отже, буде кому розповісти Кашчелану та Лазаревські усе про Львів. До речі, Владе я знаю ще з Харкова – разом грали кілька місяців у Металісті. Загалом, у нас класний колектив і ми намагаємось якнайбільше спілкуватись з іноземцями. До того ж Олег Георгійович – добрий психолог і аби всім було легше, часто організовує на тренуваннях міні-ігри чи вправи, аби задіювати новачків до спільних дій з іншими гравцями. Це дає результати…
– У команді багато молодих футболістів, водночас ціла плеяда гравців віком уже за 26. Вікових конфліктів немає в колективі?
– Чи немає у нас «карпатівської» дідівщини? Звісно ні, досвідченіші гравці жартують з молодших, а вже за мить можуть самі стати об’єктами дружніх кпинів молоді. Це – цілком звична ситуація, ніхто нікому у паспорт не дивиться і від віку ставлення до партнера не залежить.
– Попри те, капітаном команди обрали найдосвідченішого – тобто тебе…
– Хоча зазвичай капітана у нас вибирають футболісти, цього разу пов’язку мені довірив головний тренер. Однак усі хлопці були «за» і наразі ніхто не висловлював невдоволення. Якщо така ситуація виникне – я буду першим, хто ініціюватиме голосування.
– Хто є твоїми віце-капітанами?
– Думаю, що братиметься до уваги кількість матчів, зіграних за команду. Втім, поки що я жодного матчу головної команди не пропустив, то ж кому довелося б передавати капітанську пов’язку, не знаю…
– Останнього місяця ти пропустив лише два голи, натомість три матчі відіграв «на сухо». Свої дії як оцінюєш?
– Нехай це роблять тренери та вболівальники. Для мене три з п’яти матчів без голів – замало. Має бути 5 з 5 (усміхається).
– Зараз, коли з часу твого повернення вже минуло кілька місяців, – можеш певно стверджувати, що радий знову грати у Карпатах?
– У гостях добре, а вдома – краще. Відомий вислів. Ось така ж ситуація і в мене. Було цікаво поїздити Україною, але тут мій дім, моя родина, мій стадіон та мої уболівальники. Що може бути важливішим?