Ярмаш: "После победы над Шахтером хотели обыграть Карпаты одной левой"

В шкільні роки (8 – 11 класи) упродовж чотирьох сезонів вони провели один проти одного вісім матчів у чемпіонаті Дитячо-юнацької футбольної ліги України. Перший тоді захищав червоно-білі кольори івано-франківського Спартака, а другий спочатку (8 і 9 класи) грав за львівське УФК, а потім за Академію футболу київського Динамо. А після повернення Карпат до елітного дивізіону Ігор та Григорій стали незмінними учасниками всеукраїнського «зелено-білого» дербі, чергова серія якого розпочнеться завтра, 5-го грудня, на полі львівського стадіону Україна.

- З нетерпінням очікую суботній матч у Львові, – почав розмову з кореспондентом Інформаційного центру ФК Карпати Григорій Ярмаш. – Адже для мене Львів не є чужим містом. По-перше, я родом з Галичини, з Тернопільської області. А по-друге, два роки вчився грати у футбол саме у Львові, в училищі фізичної культури, в групі чудового в минулому футболіста (грав за збірну СРСР), а нині прекрасного тренера Олега Родіна. Він мене багато чого навчив. Фактично саме Олег Дмитрович навчав мене азбуці футболу.

- Тим не менше, після 9-го класу ти подався до Києва.

- У Львові мене практично все влаштовувало. У нас був прекрасний тренер, хороша, дружня і доволі сильна команда. Достатньо сказати, що ми грали у фіналі юнацької першості України. Єдине, що було зле – так це поле. Точніше, його тоді взагалі не було, тренер весь час домовлявся про оренду того чи іншого поля. Але головна причина полягала в тому, що мене після фіналу юнацької першості країни Павло Яковенко запросив у Київ до динамівської футбольної академії. Порадившись з батьками, я дав згоду. Хоча тоді ж Карпати пропонували підписати з ними дитячий контракт. Але я обрав Київ.

- Нині не жалкуєш? Адже міг грати поряд з рідною домівкою.

- Професія футболіста є такою, що ніколи не знаєш, де ти будеш завтра. Коли їхав до Києва, то й гадки не мав, що гратиму за команду з Полтави. А сталося саме так і я нині абсолютно ні про що не жалкую. У Ворсклі я знайшов свою команду, з якою досягнув вже чималих успіхів. Цього року ми виграли Кубок України, грали в Лізі Європи, мене не раз запрошували до збірної країни. До речі, на зборі перед матчами плей-оф з греками я жив у одній кімнаті з дебютантом збірної, гравцем Карпат Ігорем Худоб’яком.

- І як тобі сусід по кімнаті?

- Хороший як людина і чудовий як футболіст. Ми з ним грали часто один проти одного ще з юнацьких команд, ми ж однолітки. Завжди віталися, але фактично тільки зараз в Кончі-Заспі познайомилися. На жаль, ні він, ні я в іграх участі не приймали. Але я сподіваюся, з Худоб’яком ми ще не раз зіграємо разом за збірну України. Думаю, це для нас обох буде цікаво – ми ж гравці одного, правого, флангу.

- А чого очікуєш від суботнього матчу у Львові?

- Перш за все позитивного результату. В останніх двох іграх ми взяли чотири очки. В цікавому матчі вдома обіграли Оболонь, а тиждень тому дуже добре відіграли в Дніпропетровську і розійшлися по очку з Дніпром. Але гра була далеко не мирна – рахунок 2:2 говорить сам за себе. Скажу відверто, мені сподобалося, як ми грали. Тепер хочемо продовжити цю серію з додаванням турнірних очок і у Львові.

- Я так розумію, що вас у Львові влаштує і нічия?

- Це як мінімум, але ж кожна команда, коли виходить на поле в будь-якому матчі, сподівається на виграш. Тому і ми у Львові все ж хочемо виграти і тим самим взяти реванш за поразку в стартовому матчі чемпіонату, коли програли Карпатам на своєму полі 1:2.

- Що тоді спричинило поразку Ворскли, яку багато хто назвав найбільшою несподіванкою першого туру?

- Після перемоги в Кубку над Шахтарем і непоганої гри з Динамо в Суперкубку (програли лише в серії післяматчевих пенальті) ми десь на рівні підсвідомості не сумнівалися, що обіграємо вдома Карпати, як то кажуть, на одній лівій нозі. От за надмірну самовпевненість нас життя і покарало. В першому таймі ми були явно слабші і Карпати цілком заслужено забили нам два голи. По перерві ми почали намагатися щось змінити, навіть забили один гол. Але вже було пізно – розплата виявилася неминучою.

- Як би ти охарактеризував нинішні Карпати?

- Скажу, що мені львівська команда подобається. Особливо намагання тренера Карпат Олега Кононова вчити своїх гравців грати в атакувальний футбол. Зараз дуже багато команд діє від оборони. Але ж вболівальник хоче бачити цікавий і видовищний футбол, а при закритій тактиці гри такого не побачиш. А Карпати якраз демонструють гру, яка не може не подобатися. Є у вашій команді і чимало хороших молодих гравців, яких, коли будуть працювати, чекає хороше футбольне майбутнє.

- Багато хто вважає, що одним з головних козирів Ворскли є її головний тренер Микола Павлов.

- Я з цим абсолютно згідний. Його внесок в успіхи команди неможливо переоцінити.

- А що ти в його роботі вважаєш найсильнішою стороною?

- Його знання футболу не викликають жодних сумнівів. А найбільш сильним козирем Миколи Павлова я б назвав його талант психолога. Він завжди знає кому, коли і що потрібно сказати, завжди знайде найкращі слова в тій чи іншій ситуації і для команди загалом. Ну й, звісно, дуже нас заводить його емоційність. Коли дивишся на нього, не можливо не віддаватися грі на всі сто відсотків.

- То з яким рахунком закінчиться друга частина «зелено-білого» дербі в нинішньому сезоні?

- Я вже сказав, що нас, в принципі, влаштує і нічия. Хоча все залежить від того, як розвиватимуться події на полі. Але від прогнозу я утримаюся – нехай все розсудить гра.