Кулаков: "Переход в Днепр - слухи"

- Як ти «пережив» важкий тренувальний збір у Ялті, адже фізичні навантаження там були суворі?

- (Сміється). Ну як «пережив»… Навантаження і справді було, але не дарма ж кажуть «Важко в навчанні – легко в бою». Всі знали, що в Ялті збори будуть самими важкими, тому були готові.

- Очікується що на двох інших зборах у Туреччині буде легше?

- Так, звичайно. Микола Петрович (Павлов, головний тренер – авт.) всім оголосив, що в Ялті буде найважче. Саме в Криму був закладений фундамент для подальшої праці. Далі будеморобити більш ігрові вправи. 

- З якими почуттями ти два з половиною роки тому приїхав до Полтави?

- Мене переповнювали позитивні емоції. Я до цього часто грав у орендах, а контракт був підписаний з донецьким Шахтарем. До орендованих гравців тренери завжди ставляться с пересторогою. Можна награвати певні комбінації, а потім футболіст за контрактом повернеться до колишнього клубу. Мені потрібна була команда, яка на мене справді б розраховувала. Мій друг Сергій Кравченко коли грав у Ворсклі телефонував і казав, щоб я перебирався до Полтави. Розповідав, що у Ворсклі все класно – гарний колектив та чудове місто. У 2007 році я знаходився на зборах із Шахтарем. Мене викликав начальник команди, сказав, що є три варіанти: Іллічівець (Маріуполь), ФК Харків і Ворскла. Я відповів, що їду до Полтави. Мені з першого дня сподобалось. А через півроку полтавський клуб викупив мій контракт у «гірників». С тих пір я повністю заспокоївся. Був дуже задоволений. Адже тепер у клубі на мене розраховували як на свого футболіста.

- Який був вирішальний фактор того, що ти перейшов у Ворсклу?

- Я часто спілкувався з Валерієм Гошкодерею по телефону (помічником Анатолія Момота, який у той час виконував обов’язки головного тренера – авт.). Він постійно мене запрошував. Було видно, що клуб зацікавлений, і це приємно. Тому я згодився без довгих обдумувань і зараз задоволений своїм вибором.

- Зараз говорять про твій перехід до Дніпра (Дніпропетровськ), можеш прокоментувати ці слухи?

- Ти вірно назвав це слухами. До мене з Дніпра ніхто не звертався. Переговорів ніяких не було і бути не може. Я з Ворсклою. Мій трансфер – вигадки журналістів. Хтось, щось, десь почув, підслухав і виникла «новина». У мене контракт із Ворсклою і я нікуди не хочу йти, мені тут все подобається. Я навіть і не думав про те, щоб поїхати з Полтави.

- Можеш розповісти про своїх друзів? З ким із футболістів ти товаришуєш?

- З моїм другом Сергієм Кравченком ми познайомилися у Донецьку. Гуляли разом, в одній компанії. Спочатку були лише знайомі. Потім потоваришували. Також дружу із Костянтином Ярошенком (Іллічівець, Маріуполь), він у мене на весіллі був свідком. Загалом друзів-футболістів у мене багато.

- Брат Сергія Кравченка любить швидко їздити, навіть бере участь у вуличних перегонах. Сергій також може розігнатися. А ти витискаєш педаль газу до максимуму?

- Я люблю швидкість. Але є різниця між поняттями «швидка їзда» та «лихачити». Можна проїхати з вітерцем на хорошій трасі, якщо машина дозволяє (у Дениса Мерседес, він «дозволяє»), як наприклад, дорога «Дніпропетровськ – Харків». Там гарне покриття і вона майже завжди порожня. А якщо по місту гасати, я не підтримую такого. Не ти вдариш когось, так тебе. Дурнів на дорозі багато. Коли замислюєшся над тим, скільки аварій із летальними випадками трапляється, відразу припиняєш їхати швидко.  

- Ти згадав про весілля. А можеш розповісти про свою дружину?

- Моя дружина – Аня, дочка футболіста, який зараз працює начальником команди Шахтар-3. Раніше її батько, Володимир Юрійович Федоров, грав за Макіївську команду першої ліги. Зараз згадаю… Здається Куйбишев. Вірно? (Останнє питання Денис адресував своїй дружині, відволікшись від телефонної розмови. «Так» - відповіла йому Аня – авт.). Ця команда виховала достатньо футболістів, які потім грали за Шахтар. А з Анею познайомилися ми на дискотеці. Потім наші стосунки поступово міцніли. Ми жили три роки разом, і вирішили одружитися. Нещодавно, 3-го січня, відзначали річницю весілля.

- Які найбільші розчарування і радість траплялися в твоїй кар’єрі?

- На рахунок невдачі нічого згадати не можу. Намагаюсь запам’ятати лише хороше. Те, як ми виграли Кубок, наприклад. Я завжди розчаровуюсь, коли програє Ворскла». Кожного разу, коли йду у роздягальню після поразки. Особливо, якщо глядачів прийшло мало на домашню гру.

- Якщо б зараз ти міг обирати будь-який клуб, куди б пішов грати?

- У Манчестер Юнайтед. Я постійно граю цим клубом на комп’ютері у футбол. Мені подобається атлетичний та силовий англійський сокер.