Д.Авелар: "Страшно люблю обыгрывать соперников"
– За чим бразильським найбільше сумуватимеш тут, в Україні?
– Кожен гравець, який їде грати за кордон, розуміє, що в його житті настають великі зміни і чимось доводиться жертвувати. Я, насамперед, сумуватиму за рідною землею і своїми батьками. Бракуватиме мені і моїх друзів. Колись я повернуся додому відомим та забезпеченим – принаймні, сподіваюся на це. Але зараз я буду думати виключно про те, щоб повністю реалізувати свій потенціал.
– Усі бразильці обожнюють свою національну страву – фейжоаду. За нею не сумуватимеш?
– Я дуже-дуже переживав за харчування – а раптом тут готують не так і не такі продукти. Але я швидко заспокоївся – у Львові все смачно. А щодо фейжоади – не проблема. Я зараз лечу в Бразилію за речима та іншим необхідним, тож неодмінно наберу з собою побільше нашої місцевої квасолі – основного компоненту страви.
– У Бразилії всі діти мріють стати професійними футболістами чи хтось таки навіть старанно у школі вчиться?
– Коли народжується дитина – їй відразу ж дарують щось, пов’язане з футболом. Як правило, це м’яч. І цей подарунок прив’язує дитину до футболу на все подальше життя. Питання навчання – це питання майбутнього. Коли дитина починає ходити до школи, то вона ще не вміє читати, але вже вміє копати м’яча. Ось тут і робиться вибір – що ж у неї краще виходить. Якщо забивати голи вдається краще, ніж читати чи писати – батьки вже розраховують, що дитина поїде за кордон, в Європу. У місце, де можна стати відомим і заробити грошей.
– Де на полі тобі найзручніше грати?
– Оскільки я шульга, мені найкраще грати зліва. Будь-яка флангова позиція прийнятна. Але мене постійно тягне в центр поля, на місце плеймейкера. Я страшенно люблю обігрувати суперників і забивати голи.
– В останньому домашньому матчі ніхто з Карпат не зміг забити.
– У суперника був значно більший стимул виграти – і їм це вдалося. Не думаю, що грати проти Кривбаса є у чомусь показовою. Карпатам, швидше за все, просто не пощастило – вони на голову вищі за свого суперника. Я ж бачив, як вони грали проти Динамо. Прикре непорозуміння, не більше. Але у цій грі мені найбільше сподобалися трибуни на стадіоні. Якщо чесно, я не чекав такої підтримки. Оці банери, плакати, крики, пісні на мене справили дуже сильне враження. Я скажу, що львівські фанати не далеко втекли від бразильської торсиди.
– З кимось, окрім Батісти, вже познайомився?
– З Алексом Ґурулі. Мені дуже сподобалося, як він літав у матчі проти Кривбаса. Інколи складалося враження, що він не один – бо щойно був зліва, а вже біжить справа. У нього хороша техніка. Ще знаю Худоб’яка – він дуже багато працює на команду. А ще встиг познайомитися з Самсоном. Як на мене, то це опорник дуже високого рівня – просто супер.
– А як щодо тренера? Говорив з Кононовим?
– Звичайно. У нас відбулася дуже довга розмова. Про що говорили? Про футбол. Де я грав, на яких місцях, що думаю про цю чи іншу позицію тощо. Можу сказати, що тренер – дуже розумна людина, з ним приємно говорити.