Гій: "Ми довго терпіли — лишилося ще трішки почекати…"

У відвертій розмові з головним тренером Буковини Football.ua з’ясував, з чим пов’язаний перенос першого чернівецького матчу сезону, як першолігова команда проводила літні збори та хто залишається в строю, аби захищати спортивну честь краю на всеукраїнському рівні "методом Матросова".

Які б події не відбувалися у державі, що б не мінялося у її житті – деякі речі залишаються незмінними. Наприклад, хронічні труднощі з фінансуванням нижчолігових команд, особливо тих, які представляють західну Україну. Через матеріальні труднощі досі не вийшли на старт відразу два клуби першої ліги, причому, Нива і Буковина попросили перенести не лише стартовий поєдинок між собою, а й свої матчі другого туру.

Про проблеми Буковини футбольна громадськість дізналася приблизно рік тому, і тоді, у серпні 2013 року, команда вже стояла на межі зникнення. Вона встигла не виїхати на один матч, після чого до зняття з турніру лишався один крок. Однак група ентузіастів зробила все, щоб зберегти чернівецький клуб. Було перенесено зустріч із тернополянами, швидко набрано оновлений склад на 95% із місцевих футболістів, і за підсумками першої частини минулого сезону чернівецька команда, якій пророкували зникнення, опинилася навіть на високому шостому місці. Однак її успіхи, на жаль, не стимулювали інтерес потенційних інвесторів. На сьогоднішній день Буковина все ще знаходиться в тяжкій ситуації, і якщо команду не почують і цього разу – одним регіоном, який залишиться без професіонального футболу, стане більше.

Напередодні другого туру першої ліги, в якому його команда знову не зможе взяти участь, головний тренер Буковини Юрій Гій розповів Football.ua про літню підготовку своїх підопічних, справжні розміри кадрових змін у колективі та останні надії чернівецького клубу.

– Пане Юрію, ваша команда опинилася у дуже скрутному становищі. Зважаючи на це, вдалося провести хоч якісь збори?

– Команда тренувалася тут, на місці, виходячи з тих умов, які є. Найгірше те, що підготовка проходила на фоні негативного психологічного стану футболістів, зумовленого невизначеністю з долею клубу. Тому когось запрошувати, комплектуватись гравцями, яких можна було б запросити для посилення складу – фактично не було можливості. До тренувань залучалися молоді місцеві гравці, які хочуть грати в футбол. Тож збори, якщо їх можна так назвати, проходили під гаслом «Приходьте всі, хто хоче грати в футбол». А уже чи може…

– Вдалося провести хоч якісь спаринги?

– Обмежилися «двосторонками» і іграми з колективами із чемпіонатів області. У вашій таблиці спарингів стоїть нуль напроти нашої команди, і це, вочевидь, правильно. Тому що не було у нас повноцінних контрольних матчів, а так – радше збиралися на окремі заняття. Що можна показати, коли граєш між собою, зібравшись «впопихах»?

З новачків грав на всеукраїнському професіональному рівні хіба що Загідулін

– На сьогодні відомо точно, що Подоляк підписав контракт із друголіговою Скалою, а Орловський – із вірменським Гандзасаром. А які ще є втрати у Буковини?

– З воротарів пішов Гнатиш, не потрапили у заявку на цей сезон два Гнати. Немає у складі Столярчука, Бульбука, Кудрявцева, Гущина, Блажка, Маковійчука, Палагнюка. Лишається іще один карпатівець – Жовтюк.

– Як повідомляє преса, у вас є втрата і в тренерському штабі – тренер воротарів Гуменюк перейшов у ФК Полтава…

– Ми з ним спілкувалися, станом на середину тижня він ще не до кінця перейшов, не підписував документи, а просто знаходився там. Чекає тепер, як вирішиться ситуація у нас.

– Серед потенційних новачків є хоч хтось, хто встиг пограти серед професіоналів?

– Лише Загідулін із молодіжної команди Карпат. Усі інші імена навряд чи щось скажуть вболівальникам, бо це переважно хлопці, які тільки починають свій шлях у футболі.

– Зрозуміло, що розрив між першою національною лігою та чемпіонатом області дуже великий. Наскільки в цьому плані витримує марку першість Чернівецької області, з якої останнім часом чимало гравців переходять у Буковину?

– Я би не став порівнювати – ясно, що є велика різниця. Просто є у чемпіонаті області такі гравці, які могли б посилити нашу команду і бути не останніми у першій лізі. Але зі зрозумілих причин вони цього не зроблять, адже у нас немає фінансування.

Хтось може собі дозволити 9 місяців не отримувати гроші, інші – ні

– Сама по собі перспектива участі в професіональних турнірах не є мотивацією? Адже молоді гравці мріють показати себе на всеукраїнському рівні…

– Амбіції – то таке, але тут треба розуміти, що хтось може собі дозволити 9 місяців не отримувати гроші, інші – ні.

– Попереднє керівництво цікавиться долею команди?

– Ви знаєте, уже коли я прийшов тут були великі проблеми, а з часом вони тільки накопичувалися і збільшувалися. З листопада взагалі не стало фінансування, і ми дограли чемпіонат «в борг», за сприяння знайомих та друзів – моїх та Задорожняка, який на той час був директором. Від влади – і міської, і обласної – ми нічого не отримували.

Я не прихильник того, щоб багато розмовляти на цю тему, бо це в принципі мало кого цікавить. Але маю це сказати, щоб просто читачі розуміли нашу ситуацію. Щоб нормально розвивати команду, досягати прогресу потрібні хоча б мінімальні, але стабільні кошти. А ми уже дев’ять місяців виживаємо, пливемо проти течії й стараємося не потонути. І, в принципі, якщо до кінця цього тижня нічого не вирішиться, то можна буде поставити крапку.

Якщо до кінця цього тижня нічого не вирішиться, то можна буде поставити крапку

Ми вийшли з проханням про перенесення матчу з Миколаєвом на пізніший термін, все ще сподівалися на диво. Але конкретно можна буде говорити про щось тільки тоді, коли буде хоча б мінімальна підтримка. Ми упродовж довгого часу були між небом і землею. Довго терпіли, але лишилося ще трішки потерпіти.

– Невже не було зовсім ніяких шансів на порятунок клубу?

– На початку червня була домовленість з потенційним інвестором, який підписав попередні умови входження в клуб. Упродовж трьох місяців велися бесіди, була попередня згода, але, на жаль, на початку літа, коли все мало запрацювати, воно спинилося і завмерло.

– В кулуарах говорили, що руку помочі має підставити львівський клуб Карпати…

– В принципі, мова велася не про самі Карпати, а про одну фірму, яка з ними раніше співпрацювала. Це не сам клуб. Карпати могли нам надавати допомогу у вигляді гравців, яким потрібна ігрова практика на рівні першої ліги, а не U-21 чи U-19. Фінансування цих гравців вони могли взяти на себе, що полегшило б фінансування нашого клубу. А фірма, яка цікавилася Буковиною, хотіла фінансувати наш клуб, допомагати в інфраструктурі і дитячому футболі. На жаль, не вийшло, щось не зрослося. Що говорити про те, чого не сталося… Тепер будемо чекати останнього слова від влади – хіба що вона, або ще якесь диво, зможе допомогти нашому клубові.

Артур Валерко, Football.ua