Шаран: "Матчі з Зорею, Ворсклою та Дніпром показали ступінь готовності Олександрії до вищих випробувань"

Залізна хода олександрійців від самого початку сезону підтвердила їхній статус фаворитів чемпіонату. По ходу турніру підопічні Шарана побили історичний рекорд першої ліги з кількості стартових перемог поспіль (відразу десять), та й загалом Олександрія залишалася непереможною аж до пізньої осені, нарощуючи відрив від найближчих суперників, який в найуспішніші моменти досягав навіть 12 очок. Однак у нинішній першій лізі – дуже сильна група переслідувачів. І навіть ті нечисленні осічки, які були у лідерів, призвели до того, що розрив між першим і другим місцем скоротився до мінімуму (хай навіть із матчем запасу для фаворитів). І все ж навіть такий турнірний поворот не послабив позицій Олександрії – тренери та гравці інших команд про гранда першої ліги говорять з повагою, відзначаючи і прекрасну клубну інфраструктуру цього клубу, і чудовий добір гравців у його складі, і впевнену – з позиції сили – гру. Тож у весняну частину сезону команда дивиться з першого місця – і з її головним тренером Володимиром Шараном ми обговорили рекордне півріччя, плани на зиму, співвідношення амбіцій та завдань, а також різницю між 2011 і 2014 роками.

– Володимире Богдановичу, ваша команда настільки впевнено стартувала у новому сезоні, що, напевно, у тренерського штабу було складне мотиваційне завдання – утримати гравців від передчасної радості й трішки опускати їх з небес на землю, не дозволяючи достроково повірити, що в цьому турнірі вони вже сказали все?:) Чи ваш колектив – не з таких?

– Деяких гравців, звичайно, довелося опускати з небес на землю – тих, кого називають «зірочками». Але, в принципі, наш колектив намагався виконувати усі ті вимоги, які ми перед ними ставили, і тому у нас все було гаразд. За винятком, хіба що, гри в Чернівцях, де ми зіграли внічию з місцевою Буковиною. А загалом, я задоволений відношенням до справи футболістів.

– Влітку Олександрія змогла зберегти всіх своїх лідерів, а ще й дуже суттєво доукомплектувалася, запросивши низку гравців, котрі були на лідируючих ролях у своїх попередніх клубах. Якщо чесно, ви брали всіх, хто вам був потрібен, чи вимушені були задовольнятися тими, з кого могли вибирати?

– Звичайно, ми слідкували за гравцями першої ліги минулого сезону, тому добре знали, у кого закінчується контракт, а хто стає вільним агентом. Тому всіх тих, кого ми хотіли бачити, ми запросили й підписали з ними контракти. Хоча, ми зважено й реалістично підходили до селекції, тому від початку стежили за тими, хто реально міг до нас перейти.

– Олександрія – один із грандів першої ліги, та ще й із конкретними високими завданнями. Але чи не було відмов, ви не чули «ні» на пропозицію перейти у вашу команду?

– Безперечно, не чули. Навпаки – зверталися до нас різні агенти, пропонували іще декількох футболістів, які могли б нас посилити, але ми не мали можливості їх, бо і без того в нашій команді вже є 27 гравців. Був би перебор.

– Справді, конкуренція в Олександрії величезна, і є ті, хто  її не витримує. Запитання, звісно, складне, але все ж – чи відомі вже імена тих гравців, хто залишить вашу команду взимку?

– Ні, я сказав хлопцям, що ми будемо вирішувати пізніше – і зараз, 21 грудня, і потім, 15 січня, і вже далі – до турецького збору, на який ми маємо вилітати 25-го. За цей час ми ретельно вивчимо це питання і уже до закордонного етапу визначимося із тими гравцями, які нас залишатимуть.

– Власне, у цій відповіді ви окреслили загальні плани колективу на зимовий антракт. Перший, грудневий, збір розглядаєте як повноцінний робочий, чи як селекційний?

– Це буде передноворічний збір – більш емоційного характеру. Збираємо хлопців на п’ять днів – потренуємося, буде привітання від клубу, а 26-го – знову по домівках. А от коли знову вийдемо з канікул 15 січня – тоді й проведемо медобстеження, а також і тренування іншого ґатунку. В Олександрії будемо дуже серйозно працювати над фізичною, функціональною готовністю.

– Важливий тренд цієї зими – клуби не тільки нижчих ліг, а навіть еліти будуть брати участь у зимових турнірах безпосередньо тут, в Україні. Олександрія, наскільки розумію, залишається осторонь. Чому?

– На даний момент, у нас і так будуть спаринги – в Олександрії хотілося б два контрольні матчі, і я сподіваюся, що ми домовимося із сусідніми клубами. Ну, а вже в Туреччині на першому зборі заплановано уже п’ять ігор, тому в цьому плані я сподіваюся, що у нас все буде гаразд. А якщо вдасться іще один збір провести там – то матчів буде іще більше, так що корисною практикою будемо забезпечені.

– Будь-якого тренера відзначає постійний пошук та незадоволення. Що ви будете вдосконалювати у своїй команді? На які позиції шукатимете новачків?

– Якщо брати по амплуа, то нам, звичайно, хотілося б іще одного центрального захисника. Хочеться бачити у команді крайніх півзахисників – або одного, або й два. Та ще й опорний півзахисник нам би не завадив.

– Зазвичай, клуби, які впевнено крокують у Прем’єр-лігу, взимку доукомплектовуються уже зовсім іншими іменами – більш іменитими, більш статусними. Ви підете їхнім шляхом, чи продовжуєте вважати, що краще відкрити футболіста?

– Однозначно – краще відкрити. Якщо ми виконаємо завдання, то я думаю, що більшість цих гравців виступатиме і в Прем’єр-лізі. Ми завжди так робили, і немає сенсу це міняти. Тим більше, що ті, кого хотіли б бачити у своєму складі, зараз грають у Прем’єр-лізі, а вже після закінчення сезону нам будуть пропонувати різних гравців – у тому числі, й висококласних, але таких, що лишилися без команди.

– Я розумію, що наступне запитання – вболівальницьке, але все ж. Одне із ваших найяскравіших відкриттів – Таргамадзе – зараз не грає за Іллічівець. Чи, часом, не існує варіанту з його поверненням?

– Та ні, ми не такий багатий клуб, щоб запросити таких гравців. Я хотів би бачити у нашій команді, наприклад, Олексія Довгого – мав з ним розмову місяць тому. Цього гравця я хотів би повернути, але я прекрасно розумію, що він хотів би грати на більш високому рівні, у клубах багатших і із вищих ліг України чи закордоння. Наш клуб же не настільки багатий, щоб запрошувати таких футболістів. Але, враховуючи те, що ми бачимо, у скількох прем’єр-лігових команд проблеми, я думаю, що з часом гравці зрозуміють, що краще грати у команді із стабільним фінансуванням, аніж там, де більше обіцяють, але в підсумку не виплачують зарплату.

– Ми з вами зачепили тему Прем’єр-ліги. Дивлячись на успішний дебют Олімпіка, нема у вас бажання сказати знамениту фразу «На їхньому місці могли бути ми!» Адже Олександрія зайняла місце, яке минулого сезону дало вам право підвищитися в класі, однак клуб ним не скористався.

– Зараз Прем’єр-ліга уже трішки інша, ніж раніше – ми всі прекрасно розуміємо, яка ситуація нині в державі. Тож, звичайно, ми розуміємо, що наша команда відповідала тому рівню. Але ми ще раніше мали розмову з президентом нашого клубу й домовилися, що навіть якщо займемо друге місце, все одно все будемо робити поступово. Тому що він вважав, що команда ще не готова до Прем’єр-ліги. Тим більше, що попереду було об’єднання ПФК Олександрія та ПФК УкрАгроКом. Тож, на мою думку, ми правильно все зробили.

– У футболі не завжди 1+1=2, і існує ризик із двох одиниць різного рівня зліпити один, який стане не кращим, а гіршим за середній рівень попередників. У цьому плані літнє об’єднання двох клубів Олександрійщини виправдало себе?

– Думаю, що так. Ми вибрали кращих гравців – і Ломка, і Пономаря, і Койдана, якого ми, на превеликий жаль, не змогли заявити, однак він є перспективним гравцем 1994 р.н. Та й тренерський штаб поповнився – і Гура, і Лактіонов допомагають нам у виконанні наших завдань.

– Є іще один аспект об’єднання. Прикро бачити, як деякі професіональні клуби не мають де тренуватися, а у ФК Олександрія тепер є й, власне, олександрійські об’єкти інфраструктури, а також іще Головківка та Приютівка. Можна сказати, що за цим показником ваш клуб досягнув прем’єр-лігових стандартів?

– Однозначно. Дійсно, у мене ні разу не виникали проблеми з футбольними полями. Ми навіть могли дозволити собі розкіш не перевантажувати, берегти наші поля, тому коли треба було – тренувалися на полі «Ніка-Плюс», в інших випадках виїжджали в Головківку або Приютівку. Є у нас не тільки природні поля, а й штучне, тож, вважаю, ми дійсно відповідаємо прем’єр-ліговим вимогам.

– Президент ФК Олександрія Сергій Кузьменко був народним депутатом України, а наразі працює губернатором Кіровоградщини. У нього вистачає часу на футбол? Встигає приділити увагу вам, команді?

– Ми спілкуємося, але зараз, звичайно, трішки в меншій мірі – я прекрасно розумію його зайнятість. Але в плані роботи ніяких проблем немає – вирішуємо насущні питання з нашим віце-президентом Юрієм Гугленком. А Сергія Анатолійовича нам дуже приємно бачити на нашому стадіоні – він був присутнім на всіх домашніх матчах.

– Думаю, ви принесли йому велике задоволення, адже на своєму полі Олександрія досягла феноменального результату, вигравши вдома всі матчі. Що допомогло в цьому?

– Завдяки нашому президенту, вхід на стадіон у нас безкоштовний – і в чемпіонаті, і навіть в кубку з Зорею. Він дбає за людей, переживає за команду й дуже радіє, коли після кожного домашнього поєдинку вболівальники йдуть зі стадіону задоволені.

– Літературно кажучи, двоматчеве ваше протистояння з Зорею – це «оптимістична трагедія». Адже, з одного боку, ви все ж  поступилися прем’єр-лігівцям і вилетіли з кубка, а з іншого – на фоні недавнього учасника єврокубків лідер першої ліги виглядав гідно й грав з ними фактично на рівних. Зустрічі з луганцями дали вам багато підстав для роздумів?

– Такі матчі дуже інформативні. Хоча нам належить ще багато попрацювати, але поєдинки із Зорею показали, що ми вже можемо грати навіть на такому рівні (вважаю, що вдома ми більше заслуговували на нічию, ніж на поразку). До слова, говорю не лише кубкове протистояння з луганцями – цьогоріч ми також мали нагоду зіграти контрольні матчі з Дніпром і Ворсклою, і вони теж були для нас дуже корисними.

– Осінь залишила вам дуже приємні спогади, адже Олександрія побила історичний рекорд першої ліги. Розуміння, що ви ось-ось «вляпаєтеся» в історію, не тиснуло на колектив?

– Ні, я навіть і не знав про це. Лише після восьми перемог поспіль, коли нам випадало грати з Полтавою у дев’ятому, я дізнався, що ми досягаємо рекорду. Тому не знаю, як на хлопців, але на мене це ніяк не впливало. Врешті-решт, ми ставимо їм завдання грати на перемогу в кожному матчі…

– Не секрет, що на лідерів усі суперники налаштовуються особливо, чим створюють їм додаткові проблеми. Не було у вас відчуття, що проти вас більшість команд грають чи не найкращі свої матчі в сезоні?:)

– Розумієте, ще коли ми вперше виконували завдання виходу в Прем’єр-лігу – ми це все на собі відчули. І нині, коли перед матчами я передивлявся попередні ігри найближчих суперників, я трохи дивувався, наскільки самовіддано і наполегливо вони проти нас грали. Але цей фактор ми також враховували.

– Одним із факторів, який посприяв історичному звершенню олександрійців, була надзвичайно висока конкуренція, яка навіть ставала додатковою мотивацією для гравців – кожен розумів, що йому не гарантовано місця в основі, тому в кожному матчі викладався на всі 100%. Це, звичайно, добре, що у вас є можливість проводити колосальні ротації, але що буде далі? Адже має вималюватися якийсь більш конкретний «кістяк»…

– Для мене дуже приємно, що навіть на тренуваннях ми бачили, наскільки хлопці стараються себе показати, відпрацьовують на всі 100%. І тому ми старалися кожному дати шанс себе розкрити, шукали різні поєднання гравців та налагоджували нові ігрові зв’язки. Тому зараз, коли ми говорили про майбутнє перед відпусткою, я також говорив футболістам, що все буде визначати їхня готовність, відповідальність та працелюбність. Тож відносно оптимального складу, скажу так – хто буде сильнішим, той і буде грати.

– Що скажете по першій лізі в такому особливому сезоні? Адже сюди ніхто не вилетів із Прем’єр-ліги (такі команди тут завжди очікують з інтересом), зате посилення з другої ліги прибуло навдивовижу сильне. Тож, можна сказати, що середній рівень першої ліги досить пристойний?

– Так, рівень навіть здивував цього року, адже команди показують пристойний футбол і немає таких, хто б зовсім не відповідав цьому класу. Навіть аутсайдери у нас «зубасті», а новачки із другої ліги взагалі вражають своїми успішними виступами. Стосовно слів про високий рівень першої ліги, то їх може підтвердити й кубок, де дніпродзержинська Сталь ледве не створила сенсацію з Чорноморцем, та й ми, вважаю, гідно зіграли з Зорею.

– Разом із тим, виникає спокуса сказати, що рівень самої першої ліги впав, раз друголігівці тут відразу ж увірвалися до першої п’ятірки…

– Я багато матчів друголігових команд продивлявся і не міг і раніше сказати, що їхній рівень особливо поступається першій. Тому для мене очевидно, що й зараз у другій лізі є команди, які могли б відразу займати у першій лізі місця в серединці, або й вище. Говорю про Оболонь-Бровар, Кремінь, Черкаський Дніпро. Ми з деким з них і спаринги проводили, і бачили, що там хороші гравці й хороші команди.

– По ходу сезону Олександрія досягала величезного відриву від найближчих переслідувачів – і по 9, і по 12 очок. Але нині, якщо не брати до уваги ваш пропущений матч, ви випереджаєте друге місце всього на три очки. Що сталося, чому розрив згас, і чи не стане це додатковою мотивацією для ваших підопічних?

– Скажу чесно: для мене було б набагато гірше, якби ми й надалі йшли з величезним відривом і без поразок, адже це могло б призвести до передчасного самозаспокоєння і гравців, і навіть тренерського штабу. Для мене головне – виконати наше завдання. А який буде відрив – чи 12 очок, чи одне, то вже не так важливо.

– Ну, і на новий рівень переходити краще на піку форми, аніж після «пляжного» другого кола, наскільки я розумію. Гаразд, до наступного питання. По ходу сезону вашу команду не обминули травми, і серед пацієнтів клубного лазарету були й лідери – Грицук та Старенький. Зимова пауза дозволить їм відновитися й увійти у весну повністю готовими?

– Дійсно, їхня відсутність, а також травми Голенкова та Бідловського, який після контрольного матчу з Дніпром не зміг уже нам допомогти цього року, все це вплинуло на те, що ми у підсумку пізньої осені трішки пригальмували. Кондиції того ж Старенького до травми мене повністю задовольняли, а після травми він десь розгубив впевненість. Стосовно Грицука – він, нарешті, зробив операцію на пахових кільцях. Василь хотів ще дограти осінь, нам допомогти, тому десь це відкладав. Зараз все позаду, але місяць-два він витратить, щоб відновитися.

– З приємних осінніх моментів варто відзначити те, що ви, схоже, визначилися з основним воротарем. Адже раніше ця позиція була для Олександрії дещо проблемною. Новак виправдав сподівання?

– Не хочеться багато хвалити гравця, але так — звичайно. У нас справді були невеликі проблеми, й ми перебували у пошуках воротаря, а Новака я знав і раніше, а коли тепер побачив його гру за тернопільську Ниву – відразу захотів бачити цього голкіпера у нашій команді. Відіграв він нормально, без особливих помилок, і це дуже приємно гравцям, коли вони виходять на гру й відчувають за спиною впевненість. З надійним воротарем легше грати.

– Завжди є спокуса вдатися у порівняння. Якщо зіставляти Олександрію-2011 і Олександрію-2014, то яка сильніша?

– Важко так просто говорити. Ми з тренерським штабом говорили на цю тему – і тоді колектив був хороший мікроклімат у ньому, і зараз в цьому плані все в порядку, що, мабуть, найголовніше. Але якщо взяти нашу команду трирічної давнини, то ми можемо перерахувати відразу декілька імен, які заявили про себе у Прем’єр-лізі – Ксьонз, Довгий, Гітченко, Таргамадзе, Паньків… Тобто, хлопці й надалі підтримали своє реноме. Отож якщо лідери нинішнього складу вийдуть у Прем’єр-лігу й зможуть себе там проявити – тоді й зможемо об’єктивніше порівнювати. Зараз ще поки рано про це говорити.

– Ну, а якщо порівняти Володимира Шарана-2011 і Володимира Шарана-2014?..

– Нехай люди оцінюють мою роботу:) Одне, що можу сказати – я став більш досвідченим. Особливо – після Карпат. Львівський період змусив серйозно замислитися і зробити багато висновків. Я не жалкую, що провів ці роки саме так, адже вони дали мені дуже багато на майбутнє.