Football.ua

Пономаренко: "Досягнення року — наша самостійність як футбольного клубу"

Один із лідерів друголігового ФК Карлівка розповів про півріччя своєї команди і власну кар’єру.
31 December 2013, 11:57
Украина: Вторая лига
ФК Карлівка – один із найбільш багатообіцяючих новачків другої ліги останніх років. У місті дбайливо реконструювали і усучаснили стадіон, а команда має можливість вирушати на закордонні збори й плекає свої власні турнірні амбіції. Однак якщо у минулому сезоні ще ФК Полтава-2-Карлівка був серед претендентів на медалі Групи Б, то у нинішньому сезоні уже самостійний ФК Карлівка опинився несподівано низько у турнірній таблиці. З одним із лідерів та старожилів цього колективу, напівоборонцем Олександром Пономаренком, ми говоримо про 2013 рік у житті ФК Карлівка, а також про кар’єру цього молодого футболіста, котрим, тим не менш, уже пишаються земляки.
 
- Олександре, в останньому турі ви переграли Макіїввугілля й пішли у відпустку в покращеному настрої. А як взагалі оціниш півріччя ФК Карлівка? Що вдалося, що – ні? Що назвеш головним досягненням своєї команди в 2013 році?
 
– Це півріччя було досить непростим. Наша команда добре грала з лідерами, але демонструвала невиразну гру з командами нижньої частини турнірної таблиці. Якщо чесно, я вважаю його провальним, все-таки ми розраховували на вищі позиції у турнірній таблиці. Головним досягненням, на мою думку, є наша самостійність як футбольного клубу.
 
– Ваша команда раніше виступала як ФК Полтава-2-Карлівка, маючи можливість використовувати гравців першолігового клубу. Як дався Карлівці перехід у «самостійне плавання»? Ви, гравці, відчули, що тепер у клубі нова трансферна політика?
 
– Результати «самостійного плавання» поки що гірші,ніж ми сподівалися, але причиною цього, я вважаю, є те, що змінилося багато гравців, не вистачало зіграності, взаєморозуміння.
 
– Згадуючи сезон, які матчі відзначиш для своєї команди як найкращі, а які – як найгірші?
 
– Найкращими я вважаю матчі проти свердловського Шахтаря та команди Гірник-Спорт (Комсомольськ), найгіршими – проти ФК Реал Фарма (Овідіополь) та Арсеналу-Київщини.
 
– Полтавська область має чи не найбільше представництво у другій лізі. Як гралося із Кременем та Гірником-Спортом? Ці матчі для вас принципові, чи не придаєте сусідству особливого значення?
 
– Ці матчі для нас є дуже принциповими, ми завжди розцінюємо їх як дербі та налаштовуємося з подвійною мотивацією. До речі, за два сезони карлівчани провели із Кременем уже 5 матчів, і всі 5 завершилися внічию.
 
– Що скажеш з приводу об’єднання другої ліги? Цікаво грати проти нових суперників, з якими раніше не доводилося перетинатися?
 
– Так, на мою думку, це добре, більше матчів – більше досвіду.
 
– По ходу сезону ваша команда пережила тренерську відставку. Які спогади лишилися від роботи із Зав’яловим? Що змінилося під керівництвом Лукаша?
 
– Спогади про Андрія Зав’ялова залишилися хороші. Він багато часу приділяв роботі з м’ячем, добре ладнав з гравцями, до кожного мав свій підхід. З приходом Сергія Лукаша більше уваги стало приділятися нашій фізичній формі.
 
– Які плани у вашої команди на зимову перерву? Уже відомий графік зборів?
 
– Точного графіку ще немає. Планую добре відпочити і з новими силами повернутися до чемпіонату.
 
– Як проводиш відпустку?
 
– Відпустка – чудова нагода побачити рідних і друзів, але спортсмен навіть у відпустці повинен тримати себе у формі: ранкова пробіжка і елементарні фізичні вправи – обов’язково.
 
– Трішки про тебе. Знаю, що ти вихованець футболу Полтавщини. А конкретніше – звідки родом? Як потрапив у футбол?
 
– Я родом з села Пришиб Шишацького району Полтавської області. Розпочав грати за команду Гоголеве на чемпіонат області. Потім переїхав до Полтавського інтернату. Першим тренером у мене був Олександр Олександрович Єжаков. Я грав за команду Молодь (Полтава). Виступав на різних позиціях, крім, хіба що, воротаря:) Але основними для себе вважаю позиції лівого та центрального півзахисника.
 
– Знаю, що ти побував і в дублі Металіста. Розкажи, як туди потрапив – хто помітив, хто запросив? Скільки часу там провів?
 
– У дубль Металіста на перегляд мене відправив Олег Миколайович Кривенко. Тренером там тоді був Сергій Петрович Ралюченко, він і запропонував мені залишитися. У Металісті я пробув недовго, близько року.
 
– Де виступав до Карлівки? У яких командах, який чемпіонат?
 
– Наступною професійною командою після Металіста у мене була якраз Карлівка.
 
– Тобто, ви разом пройшли усіма щаблями. Ти вже другий сезон виступаєш у складі своєї команди в другій лізі. Які враження?
 
– Дуже приємно розуміти, що ти можеш бути гравцем професійного клубу, особливо там, де ти виріс, тому враження приємні.
 
Як для напівоборонця, ти немало забиваєш. Який улюблений гол із тих, що ти забив?
 
– Найкращим голом вважаю м’яч, забитий у ворота команди Шахтар (Свердловськ) у цьому сезоні (Олександр, вочевидь, має на увазі гол, котрий він провів шикарним прицільним ударом із пристойної відстані, – прим. Football.ua).
 
– А загалом, за які команди вболіваєш? Хто твій кумир у футболі?
 
– Динамо та Барселона – мої улюблені команди. Я не виділяю когось одного, мені подобаються футболісти з умінням миттєво оцінювати ситуацію, вибирати найкращий з багатьох варіантів пасу чи позиції, як це роблять Іньєста і Хаві.
 
– Із Полтавщини вийшло багато крутих гравців – від Шарія до Ротаня. Хто найкращий в історії, на твою думку?
 
- Шарій – це легенда полтавського футболу, але, на жаль, я не застав його гри на професійному рівні, тому найкращим вважаю Ротаня.
 
Артур Валерко, Football.ua