Катар на зв’язку: В п’ять разів менше, ніж у Бразилії

Матеріал підготовлено за підтримки Parimatch Ukraine. Parimatch Ukraine – народжена в Україні перша ліцензійна онлайн беттінг-компанія та найбільший інвестор у розвиток спорту

Матріархат у потягу на Польщу

Вітання з Катару. Україна не залишиться без свого кореспондента на футбольному Оскарі, хоча до останнього поїздка в Катар була під загрозою. І питання випуску журналіста із України під час воєнного стану, мабуть, була найменшою тривогою, хоча й прикордонники у потязі Київ – Перемишль змусили понервувати, повертаючи паспорт.

«Валерій, прокидаємося і встаємо», — суворим тоном молода панянка потривожила мій сон. П’ята ранку, можна б і тихіше, — думаю про себе. Але до матріархату у потягу слід було б за вечір звикнути. Однак миттєва посмішка на обличчі паняночки відразу дала зрозуміти, що з вагону мене не висадять на перший мороз, який накрив Україну. А значить остання перепона на шляху до Дохи подолана.

А було їх чимало. Для початку – саме отримання акредитації ФІФА. З часів Мундіалю 2014 року в Бразилії, де квота українських журналістів складала 10 місць, на Катар їх врізали до двох, себто в п’ять разів менше. Не подумайте, що ФІФА якось обмежує права українців, справа в іншому – ми щоразу ці квоти не заповняємо. Тому наразі українська квота ідентична до представників Анголи чи Пакистану.

Цього разу дедлайн отримання акредитації закінчувався у серпні, однак з настанням осені ФІФА не надало жодних ключів, необхідних для реєстрації заявки. Відверто кажучи, я попрощався з думками про Катар, бо ще в середині вересня ніякої відповіді не мав. І якби на допомогу не прийшов завжди усміхнений прес-аташе збірної України Олександр Гливинський, який на додачу нещодавно ще й був обраний членом виконкому міжнародної асоціації спортивної преси Европи AIPS, на тому все б і зупинилося.

Наступний крок – отримання дозволу на виїзд за кордон. Виявилося, що його можна отримати лише за декілька днів до від’їзду. Завчасно – ніяк. Аякже планування поїздки, бюджет якої жоден журналіст в Україні не потягне власними силами? Тільки ціни на проживання в готелях захмарні. В наметовому містечку в пустелі (за фактом — в палатках) ніч під зорі сургучеві починається від 200 доларів. І це найбюджетніший варіант. На круїзних лайнерах умови кращі, але майже всі місця були заздалегідь викуплені. Через доступність алкоголю.

Переліт з Варшави в Доху і назад – від 1000 доларів. Трішки економніше через Стамбул, але з пересадками і спробуй наразі до того Константинополю з Києва дістатися. Через Румунію та Болгарію точно вийде не дешевше.

Хто не ризикує, той не відкорковує ігристе. Ідеш в олл-ін, або залишаєшся без Мундіалю. Згодом вдалося домовитися з Parimatch Ukraine, який закрив усі витрати. І тільки дякуючи найбільшому інвестору у спорт в Україні, ви маєте змогу не лише читати ексклюзиви із Катару, а й спробувати свої сили у щоденних «Зіркових прогнозах», де лише в першому турі вам на допомогу прийдуть Джованні Елбер, Будевейн Зенден, Крістіан Вільягра і рекордсмен ЧС 78-річний Бора Мілутинович – єдиний, хто тренував п’ять різних збірних на світових першостях. Далі – більше!

Мінус довгих прізвищ

Наступною перепоною на шляху до Катару виявилося отримання візи. Точніше спеціальної Hayya Card, яка на період Мундіалю стала «зеленим світлом» для в’їзду в країну – журналісту, вболівальнику, футболісту тощо.

Зазвичай ця процедура займає до 5 робочих днів. Одна з умов отримання Hayya Card – підтвердження житла. Палатка з собою не рахується. Господар квартири Mohamed мене зачекинив. Тиждень чекаю, другий. А візи (вона електронна) нема. Починаю штурмувати чати та пошту сервісу Hayya – жодної реакції. Арабський сервіс. Потім випадково помічаю, що однією літери в моєму довжелезному прізвищу не вистачає. Ну ти й Ахмед. Чи Мохамед, прости Господи.

Тиждень до поїздки. Мохамед намагається виправити помилку, а помилка не виправляється. Виявляється у сервісі 20 літер, а в мене з пробілом Валерій Пригорницький – 21. Не рахуйте, точно 21, навіть у латинському варіанті. От остання літера десь в пустелі й заблукала.

Знову шкрябаю їм листа. Хоч би хни. Звертаюся до медіасервісу ФІФА, і лише там отримую відповідь, що справа не у зайвій літері, а що моя заявка проходить процедуру служби безпеки. Війна в Україні, однак.

Підтвердження візи отримав лише 13 листопада, а 17 був потяг на Пшемисль. І перше, що я відчув у Перемишлі – як багато світла у Польщі. Зранку. А у Катарі взагалі досхочу. Поділіться, будь ласка, з нами.

Потяги у Польщі приходять із запізненням, тому варто звертати увагу, якщо в тебе пересадка. У Кракові буквально вскочив у останній вагон. По відчуттям українців не менше. Галасливі такі. Автоматичні двері намагаються за ручку потягти. Ну ви зрозуміли=).

Дорога до Дохи зайняла дві доби. Катар зустрів пиловою бурею і високою вологістю. От і я вперше зіштовхнувся з поняттям акліматизації на власному досвіді. Важко дихається, підтошнює, вулицями пересуватися лише на таксі — радять місцеві. Тротуарів у моємі районі Ер-Райяну нема.

А тепер уявіть що футболістам грати в таких умовах, хай хоч і стадіони обладнані всіма надсучасними Airconditions. Відчуваю, буде чимало непередбачуваних результатів.

Катарцям футбол не цікавий

Матч-відкриття Катар — Еквадор не вразив від слова зовсім, чого не скажеш про офіційну церемонію відкриття. І склалося враження, що катарці прийшли подивитися не на футбол, а на шоу.

Уже під час першого тайму добра тисяча місцевих почала залишати стадіон, а інші просто не вірили у свою збірну — такої занадто слабкої команди на Мундіалях пригадати важко.

З організаційної точки катарці перший день повністю провалили. Мало того, що не справилися з передматчевим трафіком, так і після гри вляпалися в неприємну ситуацію. Журналістам обіцяли, що зі стадіону кожні 6 хвилин буде відходити шатл до медіацентру. Вийшло так — що близько 1000 журналістів змушені були чекати автобусів понад годину.

Наймані волонтери з Бангладешу, Пакистану та Індії розгубилися, і під тиском шейхів, які не встигали на офіційну програму, не тільки забули англійську мову, а і готові були пропускати кого завгодно на стадіон. Пояснити, як знайти дорогу до сектору — наче показати на мапі Україну.

Після повернення в Ер-Райян влаштував 6-кілометровий квест до своїх апартаментів. Початок був дуже обнадійливим — порожнє місто Ер-Райян зачаровує, аж поки не довелося перетинати два швидкісних хайвея. Один з крюком через підземку, інший через недобудований міст — ууух. Так, шість кілометрів точно виросли у вісім. З імпровізацією надалі закінчую, бо буду повертатися під ранок.

Зустрів багато котів, одного разу навіть почув лай собаки, і зіштовхнувся конями на іподромі. У 2014-му в Бразилії було більше різномаїття звірів. У Катарі, кажуть, можна квартиру на ключ не зачиняти, а гаманець у кав‘ярні можеш забрати хоч через тиждень. Приємний народ, насправді!

Заряджай на Чемпіонат Світу разом із Parimatch Ukraine!

Валерій Пригорницький