Аргентина — Австралія. Історія протистояння

Сьогодні у рамках 1/8 фіналу чемпіонату світу зіграють дві команди з Південної півкулі: Австралія та Аргентина. Parimatch Ukraine вважає шанси аргентинців набагато вищими: коефіцієнт на їх вихід до чвертьфіналу дорівнює 1,08. Втім, одна їхня попередня зустріч була дуже складною для “альбіселестес” – і увійшла до історії футболу.

Про Марадону зняли чимало фільмів, але історії його взаємин саме зі збірною треба колись присвятити серіал. Неможливо у пару годин вмістити всі ті стрибки від ейфорії до повного розриву, які були між одним з найбільших гравців в історії та беззастережно головною командою в його житті.

Так, це вже забулося на тлі звички говорити про Марадону виключно у захопленому тоні, але у Дієго Армандо були сварки і зі збірною. Зовсім молодим він був ображений на Менотті через те, що той не взяв його на домашній ЧС; у збірній були клани з Марадоною та з Пассареллою на чолі; звичайно ж, на глибоко мінорній ноті він зі збірною попрощався як гравець; дуже своєрідно вибирав гравців як тренер... Складна особистість, з якою доводилося миритися дуже різним тренерам протягом 20 років.

Щодо Альфіо Басіле здавалося, що цьому тренеру миритися не доведеться. Тренер очолив збірну Аргентини у 1991 році – і вже на його початку Марадона отримав 15-місячну дискваліфікацію за вживання кокаїну. Без нього “альбіселестес” виграли Кубок Америки-1991, і ситуація почала виглядати так, що легенда не дуже й потрібна збірній і після повернення. Віковий, травматичний, про режим і говорити нема чого...

Всі ці припущення довелося різко забувати, коли Аргентина без Марадона опинилася на такому рівні, де її не сподівалися побачити навіть найзлісніші хейтери. Чемпіон світу-86 та фіналіст ЧС-90 ризикував просто не відібратися на ЧС-94!

Не хочеться поливати помиями Басіле: він без Марадони виграв ще й Кубок Америки-93, та й взагалі зробив велику кар'єру. Але до осені 1993-го Аргентина просто перестала існувати як команда. Тоді американський відбір складався з двох груп, в одній із них компанію аргентинцям склали Колумбія, Парагвай та Перу. Здавалося б, з жеребом взагалі-то пощастило: але “альбіселестес” програли колумбійцям 0:2 та 0:5, не змогли вдома обіграти парагвайців та ризикували не потрапити навіть у плей-офф. Якби Парагвай в останньому турі не дав Перу набрати єдине (!) очко у групі, з австралійцями грали б саме “гуарані”.

Де ці два з половиною роки був Марадона? Спочатку здавалося, що про жодний подальший футбол у його житті й ​​мови бути не може – не потрапити б у в'язницю. Кокаїн виявили не лише в його пробі, а й у особистих речах, у підвалі його будинку – і 14 місяців умовного терміну, які отримав гравець, були не найгіршим варіантом.

Плюс до цього така складна людина, яка нажила багато ворогів у огрядні роки, отримувала від них шпильки в роки худі. Наприклад, у квітні 1992-го він хотів грати у благодійному матчі пам'яті колишнього партнера зі збірної Хуана Фунеса, який помер у 28 років від серцевого нападу. І його участі намагався перешкодити президент аргентинської (!) федерації Хуліо Грондона – добре хоч партнери одноголосно заступилися за Дієго та відмовлялися грати без нього.

Ну і, звичайно, були питання просто за рівнем гри. Сезон-92/93 Марадона провів у Севільї: зовсім незоряний у ті часи клуб заманив суперзірку завдяки тренеру Білардо та опорнику Сімеоне, які чудово були знайомі з ним по збірній. Проте навіть у таких умовах Дієго Армандо не блиснув, не залишив по собі пам'яті – і повернувся на батьківщину. Перейшов у Ньюеллс Олд Бойз, де майже не грав через конфлікт із тренером... Здавалося, що часи великого Марадони в минулому.

Втім, у жовтні 1993-го збірна Аргентини була в такому стані, що Басіле мiг i на колінах просити Марадону повернутися рятувати себе і всю команду. Матч Аргентини у Сіднеї став першим офіційним після фіналу ЧС-1990, у якому взяв участь Марадона – і Дієго вийшов одразу у старті та з капітанською пов'язкою.

Басіле взагалі, судячи з усього, після домашніх 0:5 від Колумбії (це був останній матч у групі) викинув усі свої напрацювання у смітник і почав будувати заново. Полякам три дні тому забив Алексіс Мак Аллістер, це його перший гол за збірну – а проти “соккеруз” 29 років тому грав його батько. Не пам'ятаєте такого? Нічого дивного: Карлос Мак Аллістер і близько не був зіркою і провів лише три гри за збірну Аргентини. Дві з них – проти Австралії.

Незважаючи на багатогодинний переліт та незнання нових партнерів, Марадона і зробив різницю. Мабуть, перфоманс Дієго проти Австралії демонструє його геній не гірше, ніж перфоманси проти Англії чи ФРН. Наприкінці першого тайму Дієго сам вкинув аут, отримав пас у відповідь від партнера, рвонув по флангу – і був збитий. Багато хто просто чекав би штрафного, але Марадона вмить схопився, знову відібрав м'яч у австралійця – і радіокерованим навісом вбив м'яч у голову Абелю Бальбо.

Аргентина загалом була дуже поганою. Навіть Австралія, яка на той момент проводила двадцятий рік без ЧС, змогла в певний момент розкрити оборону діючого срібного призера ЧМ розрізною передачею, розіграти м'яч до вірного і зрівняти рахунок. Клас позначився вже в Аргентині, коли “альбіселестес” реалізували один момент з безлічі і зіграли на нуль. Після подачі Батістути з флангу м'яч зрикошетив двічі – від захисника Алекса Тобіна та дальньої штанги – перш ніж залетів у ворота.

Вже у 2011 році Марадона скаже, що перед домашньою грою йому та іншим гравцям аргентинців дали спеціальну каву – з допінгом, який “дозволяв бігати набагато швидше”. Чесно? Нагадує спроби нудьгуючого ветерана привернути до себе увагу. Що це за допінг такий, який був виведений з організмів так швидко, щоб гравці не були впiйманi на ньому через кілька тижнів у клубах? І щоб він міг бути підмішаний у каву? І чому не використовувався надалі? Марадона за життя говорив дуже багато...

До речі, про “надалі”. Збірна Аргентини поїхала на ЧС-1994 – звичайно, вже з Марадоною. У першому матчі Дієго забив грекам – і сказав: «Присвячую цей матч скептикам, які стверджували, що я вже ні на що не здатний. Хотів би почути, що вони сьогодні говорять». У другому, проти нігерійців, відзначився асистом і... був дискваліфікований за наявність в його організмі відразу п'яти видів допінгу – а команда без нього вилетіла вже за 1/8 від Румунії. Гарного прощання зі збірною в Марадони не вийшло.

Австралія ж наступного разу відібралася на ЧС лише 2006-го – і з того часу не пропускає турніри.

З урахуванням товариських та напівтовариських матчів, який так любить грати Аргентина, сьогоднішні суперники зіграли сім разів. Аргентина один раз поступилася, один раз зіграла внічию і виграла п'ять разів. Один із цих п'яти – на груповому етапі Кубка Конфедерацій-2005, з рахунком 4:2.

Віталій Пасічний, Football.ua