Марокко — Португалія. Історія протистояння

В рамках чвертьфіналу ЧС-2022 збірна Португалії зіграє із головною сенсацією турніру – марокканцями. Parimatch Ukraine оцінює шанси “європейських бразильців” набагато вище і дає на їх вихід до півфіналу коефіцієнт 1,35.

Напевно, не варто надто багато уваги приділяти матчу цих команд на ЧС-2018. По-перше, його просто багато хто пам'ятає і бачив наживо – а хто не бачив, може переглянути в будь-якій якості. По-друге, надто вже нудним він вийшов. Роналду забив після кутового вже на четвертій хвилині, і за весь наступний час португальці завдали всього одного удару в площину. Засушити матч, безумовно, вдалося, але: а) від чемпіона Європи якось мимоволі чекаєш більшого; б) та збірна Марокко, з 19-річним Хакімі і взагалі без Мазрауї, була явно слабшою за нинішню.

Набагато цікавішою є перша зустріч цих команд, яка відбулася на ЧС-1986. Без перебільшення, цей матч дозволив зробити крок до історії навіть не країні, а цілому континенту.

Цей чемпіонат був першим, сформованим за схемою “24 у групах, плей-офф стартує з 1/8”. Незважаючи на таку лояльну формулу, збірна Марокко потрапила туди, як на заклання. Її суперниками стали Польща, яка претендувала на виграш кожного з трьох попередніх ЧС, традиційний фаворит в особі Англії – та Португалія, якість гравців якої стала зрозумілою пізніше. Вже в сезоні-1986/87 Порту виграє Кубок Чемпіонів, багато його гравців стануть зірками – і в цьому складі “європейських бразильців”, звичайно, були зірки тих “драконів”.

Навряд чи хтось до самого ЧС всерйоз брав до уваги той факт, що марокканці відібралися на ЧС, легко, майже на одній нозі. Так, Сьєрра-Леоне, Малаві, Єгипет та Лівія були переможені із загальним рахунком 12:1 – але навіть із такими суперниками “атлаські леви” зіграли без забитих на трьох виїздах із чотирьох. В принципі можна сказати, що команда сповідувала виїзну модель Лобановського: перемога вдома, нічия на виїзді. У Єгипті та Малаві марокканці зіграли 0:0, у Лівії програли 0:1 – щоправда, після крупної перемоги вдома.

Хто б міг подумати, що ці “сухарі” стануть козирем “атласських левів”, а не їхньою проблемою. На спекотному мексиканському сонці марокканці відчували себе як вдома – і сенсаційно стримали як поляків на чолі з великими Бонеком і Смоляреком, так і англійців з Лінекером, який взагалі-то став найкращим бомбардиром турніру. Два матчі, дві нульові нічиї – марокканці виглядали, м'яко кажучи, неяскраво, але результат хдобували, а воротар Закі Баду став одним із відкриттів турніру.

Щоправда, саме третій матч турніру змушував “атлаських левів” ризикувати. Третя нульова нічия і взагалі нічия з будь-яким рахунком залишала їх у таблиці нижче португальців – ну а якби Англія обігравала поляків із різницею в один м'яч, то марокканці ставали б останніми. Перемога “трьох левів” з різницею у два і більше м'ячів робила останніми вже поляків – а ще треба було ще дивитись на рейтинг третіх команд усіх груп, бо з шести третіх місць у плей-офф виходили лише чотири... Загалом той ЧС був тим ще випробуванням для нелюбителів рахувати.

Португалія здобула перемогу над збірною Англії, що, по-перше, і давало їй перевагу, а по-друге, в принципі змушувало виглядати фаворитом. Але їхня зустріч із “атласькими левами” стала черговою, тисячною за рахунком демонстрацією тези “порядок б'є клас”.

З початку поєдинку марокканці довгий час просто стримували суперника. Атака “європейських бразильців”, Футре (великий Паулу Футре, який вже 1987-го посяде друге місце у голосуванні за Золотий М'яч і стане зіркою світового масштабу!) була надійно ізольована. Але в паралельному матчі рахунок став 1:0, і турнірний розклад змусив “атлаських левів” атакувати.

Справжні леви, як відомо, сплять 20 годин на добу, але за час, що залишився, встигають когось вполювати. Так і ці “атлаські леви” за крихітний час, коли вони в принципі займалися на цьому ЧС нападом, встигли декласувати португальців. Марокканці забили два до перерви, обмінялися голами у другому таймі – і не просто вийшли у плей-офф, а виграли групу!

Ніколи раніше африканська команда не виходила до плей-офф чемпіонату світу. Ніколи раніше африканська команда і не була настільки добре вишикувана, тактично дисциплінована, впевнена при грі в обороні. “Атлаським левам” дуже не пощастило по сітці плей-офф отримати збірну Німеччини, яка займалася в групі відвертими дурницями, а так дійшла до фіналу ЧС – і навіть її стримували до останніх хвилин матчу. Тільки тоді штрафний Лотара Маттеуса застав Закі зненацька.

Ставка на підкреслено командний футбол завадила масовому пiдсиленню марокканцями європейських топ-клубів, але Закі перейшов до Мальорки і став легендою клубу. Атакуючий хав Мохамед Тімумі допоміг закріпитися в Прімері Мурсії; півзахисники Мустафа Ель-Хаддауї та Азіз Будербала через рік-два після ЧС-86 переїхали зі швейцарського чемпіонату до французького, де пограли за низку команд; ну а форвард Абделькрім Меррі перейшов до Сент-Етьєна відразу після турніру.

У плей-офф чемпіонату світу марокканці виходили лише 1986-го – і зараз. Тоді вони теж вразили світ титановою обороною, класним воротарем та тактичною вишколеністю. Тоді вони теж стримали форварда-суперзірку (причому Лукаку до Лінекера дуже далеко). Тоді теж досягли результату за рахунок перемоги над кризовою піренейською збірною. І тоді їхній шлях перервав гол зі штрафного та у виконанні скандальної зірки.

Ох, якщо сьогодні це зробить та сама скандальна зірка, то вона відіграється за все.

Віталій Пасічний, Football.ua