Чим більше — тим гірше? Як ФІФА ризикує знецінити чемпіонат світу

Спочатку хотів би привітати читачів Football.ua. Вирішив відновити свою «псевдописучу» кар'єру, а кращого місця, ніж практично споріднений Football.ua, не знайти.

Коментуючи футбольні матчі, у тому числі відбіркові до чемпіонату світу, неодноразово висловлював своє невдоволення останніми новаціями ФІФА та УЄФА, що стосуються чемпіонатів світу та Європи. Зовсім нещодавно завершилася світова хокейна першість, і, бачачи ставлення багатьох збірних до турніру і до участі в ньому, хочеться зайвий раз відзначити тих, хто має владу у футболі, баскетболі, регбі, в міжнародному олімпійському комітеті, які свої головні турніри проводять не кожні 365 днів, а раз у чотири роки. На їхніх турнірів шанувальники даного конкретного виду спорту чекають з нетерпінням, якимось навіть трепетом.

Проте, щиро кажучи, найближчий чемпіонат світу частково стає винятком. Зрозуміло, що стає не до футболу, коли вкотре бомбардують твоє рідне місто – і ця тричі клята війна є причиною подібного ставлення до мундіалю. Але є й інша.

Запитайте уболівальників зі стажем, які турніри вони назвуть найвидовищнішими. Впевнений, що більшість згадає чемпіонати світу 1982 року чи навіть 1970-го, чемпіонати Європи 1984 та 1988… Чому? Мені здається причина проста. На тих мундіалях грали 24 чи навіть 16 збірних, на першості Європи – 8 команд. Тобто на цих турнірах грали справді вершки футболу, грали справді найсильніші збірні та не було прохідних матчів. Звісно, ​​траплялися відверто слабкі збірні, і зустрічалися розгроми, як 10:1 Угорщина – Сальвадор у 82-му чи 9:0 Югославія – Заїр у 74-му. Але від цього, об'єктивно кажучи, було не втекти, оскільки хоча б по одній збірній від кожного континенту треба було делегувати, а різниця між Південною Америкою, Європою та рештою була величезна.

Куди не йшло 32 збірні на ЧС та 24 на Євро! Але ж не так, як зараз. Відбір на чемпіонат Європи взагалі перетворився на профанацію, адже насправді його не проходять лише одна збірна з трьох! Та й відбір на ЧС від Південної Америки – та сама картина. 10 країн, 6 проходять напряму і одна йде у стики!

Комерціалізація потихеньку вбиває і головний турнір збірних. Якщо раніше готовий був із задоволенням дивитися абсолютно всі матчі турніру, то зараз, я вважаю,  справжній чемпіонат почнеться з плейоф.

Панове незгодні зі мною, скажіть, скільки з шести поєдинків між Канадою, Катаром, Швейцарією та Боснією (разом із Герцеговиною, звичайно ж) ви збираєтесь подивитися? А чи сильно збуджують вас матчі між Єгиптом, Іраном та Новою Зеландією, матчі між Кот-д'Івуаром, Кюрасао та Еквадором, Саудівською Аравією та Кабо-Верде, Австрією, Алжиром та Йорданією, ДР Конго та Узбекистаном, Марокко з Гаїті. Таких дуже-дуже багато. 

На жаль, назад дороги немає, і я особисто не пригадую жодного випадку, щоб у ФІФА визнали помилковим якесь глобальне рішення. Навпаки, ми почнемо розповідати про найкрутіший в історії чемпіонат світу, про те, як здорово, що футбольна географія розширюється. 

Вже обговорюється можливість участі у чемпіонатах світу із 64 збірних. Але при цьому забувають, що кількість не означає якість і навіть зазвичай відбувається навпаки. Скільки радості чекає любителів відчуттів, коли Гаїті, Йорданія, Кюрасао вiдбиратимуть очки. І знову ж таки: чи збудить вас сенсація у вигляді нічиї того ж Кюрасао з, скажімо, Еквадором, а Йорданії з Алжиром? Сенсації гарні, коли слабкі відбирають очки у сильних, а не у середніх. А матчiв між середніми, середніми та слабкими стає, на жаль, навіть надто багато.