Футбольні мундіалі: від великого до смішного. Частина ХІ. Ми повернемось з Аргентини або принцами, або жебраками
Британська преса бачила в збірній Шотландії одного з головних фаворитів аргентинського мундіалю. «Безсумнівно Тартанова Армія буде значною силою на чемпіонаті світу 1978 року. Вона однозначно гучно заявить про себе в Аргентині», – писала The Guardian. Тренер Еллі Маклеод несподівано для себе став зіркою. Він рекламував килими в образі озброєного до зубів гаучо. Дружину Еллі теж не оминуло випробування мідними трубами. Фей стала обличчям конкурсу організованого Daily Record та Co-op. Його переможець отримував квиток на головну футбольну подію чотириріччя. Фей зверталася до потенційних учасників: «Якщо мені посміхнеться Фортуна, я теж зможу поїхати в Аргентину. Тоді начувайся мій Еллі, я з тебе там не спускатиму очей». Гравці рекламували Chrysler та Polaroid. А в беззубого Джо Джордана, судячи по численних рекламних щитах, після вживання чудодійного пива Heineken виросли нові зуби.
Гравців збірної Шотландії тоді називали сучасними Мідасами –– весь товар, який вони рекламували, футбольні вболівальники миттєво змітали з полиць. British American Tobacco теж вирішила подоїти золотого тільця. Вона запропонувала футболістам рекламувати сигарети. Керівництво організацій, які боролися за здоровий спосіб життя, обурила ця пропозиція. Однак Маклеод не бачив нічого поганого в тому, що футболісти рекламуватимуть сигарети: «Кілька наших гравців палять, і я не розумію, чому їм відмовлятися від чималеньких грошенят, які пропонує тютюнова компанія». Тоді ще нікому невідомий Род Стюарт створить офіційну пісню збірної «Оle! Ola!», яка посяде 4 місце в багатьох британських чартах. Знаменитий комік та, за сумісництвом, футбольний хуліган Енді Кемерон запише свою інтерпретацію «Ally’s Tartan Army». Цей сингл принесе Енді перші великі гроші. Він вже почав мріяти про перший мільйон. Можливо, його мрії втілилися б в реальність, якщо б він встиг випустити свій дебютний альбом до чемпіонату світу в Аргентині. А ось після мундіалю дар Мідаса в шотландських гравців пропав так само раптово, як і з’явився. Але давайте не будемо бігти попереду паровоза.
Під час своєї ігрової кар’єри Еллі ніколи не хапав зірок з неба. Гравцем він був досить непоганим, але не більше. Головним успіхом Маклеода став вихід в фінал Кубка Англії з Блекберном в 1960 році. Після того як шотландець повісив бутси на цвях, він пересів на тренерську лаву.
Першим місцем Еллі став клуб, в якому він догравав: Ейр Юнайтед. Там Маклеод запам’ятався лише яскравими промовами, а ось з серйозними результатами все виявилось набагато гірше. У 1975 році Абердін вирішив ризикнути та зробив ставку на Еллі. І не прогадав. Хоча спочатку видавалося, що нічого доброго з цієї авантюри не вийде. Фани були вкрай незадоволені результатами команди – слова Маклеода дуже сильно розходилися з суворою реальністю. На стадіоні «Піттодрі» з’явилася нова кричалка: «Еллі, Еллі, закрий пащеку!» В дебютному сезоні Донз лише дивом не вилетіли. Підопічні Маклеода врятувалися лише завдяки тому, що в Данді Юнайтед різниця виявилася гіршою на один м’яч.
А ось наступний сезон для прихильників Донз нагадував казку. Абердін фінішував у чемпіонаті третім, поступившись лише двом китам шотландського футболу. Проте зовсім не бронза стала головним досягненням Донз в сезоні 1976/77. Еллі здобув свій перший і останній серйозний трофей. Поворотним моментом для Абердіна в тому сезоні стала фантастична перемога в Кубку шотландської ліги над Рейнджерс. 27 жовтня 1976 року Донз розтрощили протестантів з рахунком 5:1. Після цього фанати наче збожеволіли. Відтепер на «Піттодрі», який вже давно забув, що таке аншлаг, виникла проблема зайвого квиточка. Еллі за якийсь рік вдалося збільшити відвідуваність домашніх матчів Абердіна з 5 000 до 20 000. Маклеода навіть почали називати шотландським щуроловом за аналогією з героєм середньовічних легенд. За Еллі вболівальники йшли з таким самим завзяттям, як і діти за моторошним Гамельнським музикою. Вишенькою на Абердінському торті стала перемога в фіналі Кубка над Селтіком. І це був справжній тренерський тріумф. Фінал почався згідно зі сценарієм. Форвард кельтів Кенні Далгліш з пенальті відкрив рахунок у поєдинку. Проте андердог не збирався піднімати лапки. Дрю Джарві відновив статус-кво, за що Еллі «винагородив» його заміною.
Фанати крутили пальцями біля скроні, не розуміючи дивного рішення Маклеода. Проте Еллі знав, що робив. Деві Робб, який замінив Джарві, забив в овертаймі переможний гол. Після фінального свистка розпочалося справжнє божевілля. «Ні в кого не залишилось жодних сумнівів, кому Донз мають подякувати за історичний тріумф. Усі намагаються міцно обійняти Еллі. Мені видається, що Маклеоду можуть зламати ребра, перш ніж сьогоднішня ніч закінчиться», – не вгавав коментатор ВВС Арчі Макферсон.
Сороки в лютому 1977 року спробували спокусити Еллі, але той відмовився переїжджати в Ньюкасл. Маклеода все влаштовувало в Абердіні, і він не збирався покидати насиджене місце. Однак не так сталося, як гадалося. В травні збірна Шотландії вказала на двері тренеру Віллі Ормонду. Тартанову Армію запропонували очолити Джоку Стейну, але він сподівався знову завоювати Європу з Селтіком. Тоді асоціація спробувала заманити Еллі, той довго не думав, адже знав, що це може бути його єдиний шанс. Уже на першій прес-конференції в новому статусі Еллі не зрадив собі, торкнувшись свого чималенького носа, він заявив: «Конкорд прилетів. А тепер перейдемо до більш серйозних речей. Я хочу довести, що я найкращий тренер світу. Можете скільки завгодно сміятися, але у мене немає сумнівів, що я народжений для успіху».
Головне завдання, яке стояло перед Еллі – вивести Тартанову Армію на чемпіонат світу 1978 року. Багато хто не вірив, що Маклеоду це під силу, адже горяни опинилися в одній групі з діючими чемпіонами Європи – чехословаками. До того ж, в першому матчі, ще перед тим, як Еллі заступив на тренерський місток, слов’яни без надзусиль перемогли шотландців в Празі 2:0. На щастя для шотландців, валлійські брати допомогли скоттам. У домашньому матчі Дракони спалили чемпіонів Європи 3:0. Перед дебютною грою Маклеода на посаді тренера збірної Шотландії в нього традиційно не закривався рот: «Що я знаю про валлійців? Практично нічого. Я можу назвати лише одного їхнього футболіста, Лейтона Джеймса з Дербі Каунті». Насправді, Еллі трішки занесло, оскільки валлійці зовсім не виглядали на хлопчиків для биття, в чому на своїй шкурі вже переконалися чехословаки. Серед тих, хто 28 травня 1977 року виходив на поле в Рексемі, були майбутні футболісти Ліверпуля, Евертона, Астон Вілли, Стоку та ПСВ. Перший млинець Маклеода виявився глевким. Шотландцям довелося задовольнитися нульовою нічиєю. Добре, що гра проходила в рамках Домашнього чемпіонату Великобританії, оскільки ще одна втрата очок в кваліфікації мала б для шотландців фатальні наслідки. Перед наступим матчем з старими англійськими друзями Еллі знову видав кілька яскравих інтерв’ю, які миттєво розібрала на цитати британська преса. «Я б не сказав, що не люблю англійців, я їх ненавиджу».
Три Леви теж не добирали слів та пообіцяли показати шотландцям їхнє місце. Але м’ячі Маккуіна та Далгліша допомогли Тартановій Армії здобути історичну перемогу в логові ворога. Шотландські фанати на радощах затопили поле «Уемблі» та винесли звідти весь газон. «Якщо б я не був тренером, то я б теж вибіг на поле з вболівальниками і повернувся б додому з цінним трофеєм – шматком газону з «Уемблі»», – розповідав Еллі.
Далі на шотландського Наполеона чекав південноамериканський похід. В першому матчі шотландці вже до 37-ї хвилини відправили в ворота чилійців три м’ячі. Але потім розслабились, за що ледь не поплатилися. Ла Роха дала хороший бій скоттам і була дуже близькою до того, щоб зачепитися за нічию. Фінальний свисток зафіксував тріумф Тартанової Армії 4:2. У наступному матчі шотландці зіграли з господарями чемпіонату світу 1978 року, аргентинцями. Незважаючи на невиразну нічию 1:1, на полі вирували пристрасті. Наприкінці гри Віллі Джонстон побачив перед собою червоне світло за те, що врізав Пернії. Шотландець згодом виправдовувався: «Аргентинці постійно мене провокували. А зірвався я після того, коли форвард Луке сказав мені: «Ти – дуже хороший гравець. Але вам краще не приїжджати на чемпіонат світу в Аргентину, оскільки вам там нічого не світить». Чому я вдарив Перніа, а не Луке? Просто він підвернувся мені під гарячу руку». Фінальний концерт свого південноамериканського турне шотландці дали в Бразилії, і тут Маклеод знову показав себе у всій красі: «Звичайно, Бразилія команда №1 в світі. Але ми теж не ликом шиті. Ми з нетерпінням чекаємо матчу з ними, адже сподіваємося перемогти їх у рідних стінах. Я сказав хлопцям, що ця гра буде репетицією фіналу майбутнього чемпіонату світу». Однак слова Еллі знову розійшлися з реальністю. Трикампеони без особливих зусиль перемогли скоттів 2:0.
21 вересня 1977 року Шотландія грала свій матч життя і смерті. В поєдинку з чехословаками шотландців влаштовувала лише перемога. Слов’яни вже були далеко не ті, які вигравали Євро-1976, але й шотландці теж не грали на рівні топ-команд світу, щоб там не заявляв Маклеод. Чехословаки не любили згадувати цю поїздку на Острів. Вони примудрилися проґавити пересадку в «Хітроу», через що їм довелося добиратися в Глазго на поїзді. Хоча, за словами багатьох експертів, цього дня на «Гемпден Парк» ніхто не зміг би зупинити хоробрі шотландські серця, навіть бразильці. Перемога над основним конкурентом наблизила скоттів до поїздки на чемпіонат світу. Але замовляти квитки в Буенос-Айрес було наразі зарано. Залишалося зробити ще один крок. Збірна Уельсу, приперта до стіни, жадала перемоги. Цікаво, що ключовий домашній матч вона вирішила провести на «Енфілді». Це була типова гра, в якій ніхто не хотів помирати. Нерви гравців та вболівальників нагадували натягнуті канати. Найкращий момент валлійців не використав Джон Тошак, який програв дуель Рафу.
На 78-й хвилині французький суддя Роберт Вурц прийняв дуже неоднозначне рішення. «Немає жодних сумнівів, що саме шотландець Джо Джордан зіграв рукою в нашому штрафному майданчику, а тому призначення пенальті в наші ворота було однією з найбільших суддівських помилок в історії валлійського футболу. Француз одним свистком помножив на нуль ту дворічну роботу, яку ми проробили в цьому циклі», – так пишуть історики Драконів. А ось шотландці, звичайно ж, стверджують, що суддя вчинив вірно, оскільки в гандбол вирішив зіграти Дейв Джонс, а тому в пенальті не може бути жодних сумнівів. Цікаво, що одразу після доленосного рішення судді, Джордан поцілував зап’ясток. Ось такий божий зап’ясток на шотландський лад.
Дон Мессон спокійно виконав одинадцятиметровий вирок, а через 9 хвилин Далгліш добив валлійського дракона. На післяматчевій прес-конференції Еллі теж не оминув увагою епізод з 100-відсотковим (висмоктаним з пальця) пенальті: «Я бачив, як рука вдарила по м’ячу. Й суддя прийняв правильне рішення. Я думаю, що він ще раніше мав призначати два пенальті в ворота валлійців. В одних епізодах тобі щастить, а в інших навпаки. Це – футбол. Головне, що ми вийшли на мундіаль».
Тартанова Армія була готова до завоювання світу. Точніше, вона так думала. Бліда гра та невиразні результати напередодні чемпіонату світу мали б опустити шотландських мрійників з небес на землю. Так, Тартанова Армія на зубах вирвала перемогу над болгарами. У двох наступних матчах Домашнього чемпіонату Великобританії шотландцям довелося задовольнятися лише нічиїми з Північною Ірландією та Уельсом. Попри це, Еллі продовжував гнути свою лінію: «В нас ще є домашня гра з Англією. Ми надеремо їм задницю!» Але Маклеод знову дещо переоцінив власні сили. Англійці перемогли 1:0 та повезли додому чемпіонський кубок. Еллі і тут знайшов виправдання: «Ми грали набагато краще. Мені сумно віддавати англійцям титул, вважайте, що ми позичили їм кубок на один рік. Хоча в наступному році цей трофей, можливо, вже не матиме для нас жодного значення. Адже нам цілком до снаги стати чемпіонами світу».
Реалісти вже давно не вірили словам Маклеода: «Шотландці чомусь забувають, що світ не обмежується лише Островом, і там вміють грати в футбол не лише англійці». Однак оптимістів було набагато більше. Тоді країну охопила футбольна лихоманка. Сотні тисяч хворих не хотіли чути десятків здорових. Вже на підїзді до готелю в місті Алта Грасія на шляху «майбутніх чемпіонів світу» почали виникати перші незаплановані перешкоди. В автобуса, який віз шотландську збірну, згоріло зчеплення, а тому останні 200 метрів до місця призначення скоттів протягнула на буксирі попутна вантажівка. У дебютному матчі Тартанова Армія схрестила свої клинки з перуанцями. Напередодні гри Маклеод розійшовся не на жарт: «Ми приїхали в Аргентину, щоб навчити інших, як потрібно грати в футбол, і першим нашим учнем стане команда Перу, оборона якої нагадує прохідний двір. Якщо Мартін Бакен виключить з гри Облітаса, то за результат можна не переживати». Критики зрозуміли з цієї промови тренера, що професор Еллі зовсім не готовий до екзамену. І цілком можливо, що шотландці в матчі з Перу опиняться в ролі учнів. Справа в тому, що Маклеод «забув», що Облітас грав на позиції лівого вінгера, і на футбольному полі він міг перетинатися з центрбеком Бакеном лише по великих святах. За кілька місяців до початку чемпіонату світу Еллі міг наживо побачити гру Перу. BBC захотіла допомогти тренеру зняти фільм про потенційного суперника. Еллі погодився. Однак телевізійники так і не дочекалися тренера в Лімі, він вибачився, посилаючись на те, що мав важливіші справи в Шотландії.
Виглядало, що Маклеод хотів закидати перуанців шапками. Можливо, все так би і трапилось, якщо б не геній Кубільяса. Спочатку все йшло за планом професора Еллі. Вже на 14-й хвилині Джордан розмочив Кірогу. Однак під завісу першого тайму перуанці показали зуби. Куето точним ударом під штангу реалізував ідеальний пас Кубільяса. Після поновлення гри Тартанова Армія пішла на штурм перуанських редутів. І на 63-й хвилині заробила одинадцятиметровий. На жаль, Мессон програв свою дуель Кірозі. Відтоді хід гри перевернувся на 180 градусів. Перуанці вирішили самі піти в атаку, і виявилося, що шотландський чорт не такий страшний, яким він сам себе малював. Два геніальних удари Кубільяса поховали Тартанову Армію. Ці м’ячі краще один раз побачити, ніж 100 разів про них прочитати.
Коментатор Клайв Джеймс бачив головну проблему скоттів в тому, що вони були занадто повільні: «Перуанці швидше бігали з м’ячем, ніж шотландці без м’яча». Еллі приміряв на себе роль Капітана Очевидність: «Ми програли через те, що не впорались з Кубільясом». Один нідерландський журналіст, вражений «яскравим» перформансом, який видав в матчі з Перу захисник Кенні Бернс, випалив: «Мене, мабуть, розіграли, коли сказали, що він став гравцем року в Англії. Букмекери блискавично скинули тіньових фаворитів чемпіонату світу з Олімпу. Тепер за перемогу скоттів на мундіалі можна було отримати не якихось 9 фунтів, а цілих 33. Однак ніхто не спішив ставити на Тартанову Армію. Навіть у Шотландії хворі швидко вилікувалися від футбольної лихоманки та не чекали нічого хорошого від матчу з Іраном. І вони не помилилися. Нічия 1:1 практично поставила хрест на надіях шотландців вийти до наступного раунду. В останній грі їх влаштовувала перемога в три м’ячі над голландцями. Звичайно, без Кройфа помаранчеві вже не виглядали такими великими та страшними. Однак про які 3:0 в матчі з віце-чемпіонами світу можна говорити, якщо шотландці не змогли нічого вдіяти з перуанцями та іранцями? Вдома всі давно махнули на рідну збірну. Chrysler вирішив відмовитись від спонсорського контакту, логічно припустивши, що в Шотландії після «успіхів» Тартанової Армії на аргентинських полях ніхто не захоче купувати автомобілі, які рекламували футболісти, що зганьбили країну.
Один з вболівальників після матчу з Іраном на знак протесту розбив цеглою вікно в будинку, в якому розташовувалась Шотландська футбольна асоціація. Можливо, якщо б в Аргентині хтось розтрощив шибу в номері Маклеода, то скотти прокинулись б набагато раніше, ніж в останньому матчі. А так шотландський Герцен спав аж до матчу з голландцями. Помаранчеві вважали цей матч легкою прогулянкою. «Чи можуть шотландці забити мені три м’ячі? Так, звичайно! Але не за 90 хвилин», – зазначив в одному з інтерв’ю воротар збірної Нідерландів Йонгблуд. Як показав час, голкіпер не помилився. Скотти забили Йонгблуду тричі не за 90 хвилин, а за 24. Напередодні останньої гри Маклеод зрештою зрозумів, що потрібно закочувати рукава, а не просто молоти язиком, як помелом. Еллі зробив те, що мав зробити ще в дебютній грі з Перу. Герой останнього фіналу КЄЧ Грем Сунесс, який зробив вирішальний гол для Далгліша, нарешті вийшов в старті. Вже за перших 15 хвилин голландці зрозуміли, що сьогодні на них чекає справжнє пекло. За цей невеликий період шотландці могли вирішити свою невирішувану задачу. Помаранчеві нічого не могли вдіяти з ліверпульською зв’язкою Сунесс-Далгліш. Фанати Тартанової Армії все-частіше задавалися питанням «Еллі, де ж ти був раніше і чому маринував Грема на банці?». На 13-й хвилині Далгліш пробив Йонгблуда, але арбітр Еріх Лінемайр зафіксував дуже сумнівний фол в нападі. Через 7 обертів секундної стрілки Поортвліт збиває у штрафному майданчику Джордана. Однак суддя вдав, що нічого не бачив. Як писали шотландські журналісти: «Видавалося, що тепер ми розплачувалися за той сумнівний пенальті в матчі з Уельсом». На 34-й хвилині Кеннеді завалив у своєму штрафному Репа. Цього разу суддя все бачив й вказав на точку. Ренсебрінк не схибив. Тепер Тартанова Армія мала забивати чотири м’ячі. Завіса?
Ні, голландці недооцінили хоробрі шотландські серця. Цього дня на полі сяяла ліверпульська зв’язка. На 44-й хвилині Король Кенні відновив статус-кво. На початку другого тайму Ренсенбрінк збиває Сунесса. Фол був настільки очевидний, що Лінемайр аж ніяк не міг закрити на нього очі. Джеммілл спокійно реалізував одинадцятиметровий. Тепер шанси шотландців не виглядали аж такими примарними. У Тартанової Армії залишався майже цілий тайм на те, щоб забити два м’ячі. Шотландські фани завелися не на жарт, співаючи «You’ll Never Walk Alone», в такий спосіб вони хотіли надихнути своїх ліверпульців на ще більш натхненну гру. На 68-й хвилині Джеммілл створив один з головних шедеврів в історії чемпіонатів світу. Це той випадок, коли слова зайві.
В помаранчевих нічого не виходило, поки Реп не наважився на свій удар відчаю. «Я просто заплющив очі і пробив». На жаль, для шотландців такі удари просто не беруться. Фортуна знову повернулася до них задом.
Тартанова Армія змушена була повертатися додому з порожніми руками. А багатьом футбольним історикам досі не дає спокійно спати питання: «Можливо, Маклеод мав усі підстави називати Шотландію потенційним фаворитом чемпіонату світу? Яка Тартанова армія була справжньою – та, яка, ходила по полю в матчах з Перу та Іраном, чи та, яка не помітила голландців?»
Володимир Войтюк, Football.ua