Краще бути першим в Арсеналі, ніж другим у Ман Сіті? Все про перехід Габріела Жезуса

Ще до старту передсезонної підготовки лондонський Арсенал провів топ-трансфер. Із Манчестер Сіті до столиці переїжджає Габріел Жезус – форвард, який за шість повноцінних сезонів професійної кар'єри виграв п'ять чемпіонських титулів.

Ми вирішили розповісти про цей трансфер з усіх можливих сторін.

Чому Ман Сіті готовий попрощатися з гравцем?

Сіті може скільки завгодно декларувати Прем'єр-лігу як головну мету кожного сезону (нещодавно з такою заявою виступив Соріано, раніше подібне говорив Кевін де Брюйне), але зрозуміло, що для остаточної демонстрації успішності проекту клубу потрібна перемога в Кубку Чемпіонів. Вона потрібна Гвардіолi , який фактично розпочав кар'єру з двох виграшів “лопухого”, але нової перемоги чекає вже 11 років. Вона потрібна гравцям, єдиним володарем Кубка з яких є Скотт Карсон. Але найбільше вона потрібна керівництву, яке за ці роки витратило більше мільярда саме заради того, щоб зарекомендувати себе на світовому рівні. Для чого, врешті-решт, щоліта робити ультрадорогі покупки, якщо чемпіонат підкорявся і старим складом?

Дії цього міжсезоння показують, що заради трофею клуб готовий піти на деяке спрощення гри. Середня дистанція, з якої забиває голи Голанд – 12 метрів, його ігровий козир полягає саме в умінні вигравати боротьбу. Для подач з правого флангу є Вокер, а для подач з лівого в Брайтоні вже практично придбаний Кукурелья.

Сезон-2021 /22 Манчестер Сіті закінчив у статусі лідера за всіма можливими передачами із зони напівфлангів. Напівфланги – взагалі квінтесенція розумної гри від Гвардіоли: саме звідти найчастіше де Брейне, іноді Канселу, а колись і Зінченко розкривали оборону пасом. Але такі трансфери, як Кукурелья та Холанд , мають покращити позицію Сіті у класичному британському компоненті гри: подачах із флангу. До речі, для подач з правого флангу нікого купувати не потрібно: є Кайл Вокер, контракт якого діє ще два роки.

Головне, щоб потім не виявилося, що найкраще – ворог гарного. Все-таки з наявною моделлю гри Сіті виграв чотири чемпіонства за п'ять років у найскладнішій лізі світу. Чи зможе клуб домінувати на тому ж рівні, коли у нього буде яскраво виражений лідер в атаці і всім зрозуміла модель гри?

Чому Жезус залишає клуб?

Ми живемо у час, коли гравці асоціюються з мемами не менше (а часом і більше), ніж з кращими голами/сейвами/асистами і т.д. Головний мем за участю Жезуса – та картинка, на якій він у 2014-му готував вулиці міста до домашнього ЧС, а вже через п'ять років як основна опція в атаці допоміг збірній Бразилії виграти Кубок Америки.

Жезус живе життям людини, у якої все в житті трапляється дуже швидко. У 19 років – чемпіон Бразилії, якого як основного конкурента Агуеро придбав сам Ман Сіті. У 20 – основний гравець збірної, який забив шість голів у кваліфікації на ЧС. А в 25 він уже, як ветеран, що виграв все, йде, щоб пограти у своє задоволення.

Останній сезон Жезуса був дуже добрий, особливо якщо поглянути на контекст. Вісім голів і стільки ж асистів, у лише 21 матчi Прем'єр-ліги у старті – просто чудовий показник. Але коли ти гравець збірної Бразилії, показник "всього 21 матч у старті" може бути навіть важливішим за кількість голів і асистів.

Якщо говорити просто, то Жезусу потрібна гарантія ігрової практики, щоб бути впевненим у своїх шансах бути основним гравцем збірної на ЧС. Останні п'ять матчів у відборі на ЧС Габріель не потрапляв в основу, і нехай навіть вони були для бразильців товариськими (Бразилія надшвидко відібралася на мундіаль), це не можна ігнорувати. Всі інші зірки – Неймар , Фабіньо, Каземіро – в них грали, а в Габріела величезна конкуренція за будь-яку опцію в атаці.

Але глобально справа навіть не в ЧС та не в збірній. Жезусу , при всьому його величезному бекграунді, всього 25 років. Він досяг свого піку кар'єри – часу, коли всі найкращі футболісти грають двічі на тиждень і демонструють свій максимум. З Голандом Габріелу довелося б остаточно поступитися амбіціями і перетворитися на безумовного передплатника снарядів до головної зірки.

Чи краще бути першим в Арсеналі, ніж другим у Ман Сіті? Принаймні сам Жезус вирішив так. І це навіть не той випадок, коли про гравця можна сказати: "Він потім пошкодує про це рішення". У Жезуса вже солідна жменя медалей – навіть якщо він у клубній кар'єрі більше нічого не виграє, йому буде чим втішитися. Його випадок – той рідкісний, коли гравцеві краще думати саме про себе, а не про команду. Не можна йти шляхом Денні Велбека, який був найважливішим командним гравцем МЮ Фергюсона, але втратив там ключовий для розвитку час і тепер не може впевнено виграти конкуренцію навіть у Брайтоні.

Чому Арсенал?

Тут все цілком очевидно. Ми живемо у час, коли 45 мільйонів може коштувати якийсь юніор взагалі без досвіду гри на топ-рівні. І хоча цей юніор справді може заграти (див. приклади “Вінісіус Жуніор”, “Родріго”), набагато краще, коли у гравця досвід все-таки є. Жезус має не те що досвід в АПЛ, не те що досвід ігор по дві на тиждень, а навіть досвід співпраці з Мікелем Артетою. Майже три роки іспанець ще у статусі асистента Гвардіоли працював із Жезусом – і цей перехід, безумовно, у тому числі обумовлений його бажанням.

Обамеянга у команді вже немає. Ляказетта – теж. Нкетія – 7 голів в АПЛ до 23 років – неоптипальний варіант як основна опція, якщо ти плануєш боротися за топ-14, не кажучи вже про топ-4. Загалом, посилення було необхідне, і для наявної суми Арсенал спрацював близько до ідеалу.

Щоправда, тут є нюанс. І в Ман Сіті, і в збірній Бразилії козирем Жезуса була його універсальність, готовність буквально двічі на тиждень перекваліфікуватися з вінгера на страйкера і назад. В Арсеналі сам факт спроби спробувати його на фланзі вже означатиме його локальний провал. Краї атаки – чи не найсильніші позиції у команді. Артеті, Арсеналу, Емірейтс потрібен саме бомбардир Жезус .